Справа №22ц-1552/10 Головуючий в 1 інстанції:
Тіміргазін Е.Р.
Категорія 46
Доповідач: Приходько Л.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня місяця 20 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Кузнєцової О.В.
суддів Бездрабко О.В.
Приходько Л.А.
при секретарі Ляшенко О.В.
за участю адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 берзня 2010 року в справі
за позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2009 року ОСОБА_6, діючи на підставі довіреності ввід імені та в інтересах ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 12.08. 1995 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають спільну дитину – доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є інвалідом з дитинства. Під час сумісного проживання 11.03.2001 року за спільні кошти подружжя придбано нерухоме майно - житловий будинок садибного АДРЕСА_1, який був ними реконструйований. У зв’язку із чим 05.04.2006 року ними отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Крім того подружжям була придбана земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку загальною площею 0.1000мІ за цією же адресою. У 2008 році шлюб між сторонами розірвано, домовленості щодо поділу нерухомого майна не досягнуто. За таких обставин просив суд поділити між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 житловий будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1, Херсонської області та земельну ділянку, розташовану за цією же адресою, площею 0.1000мІ збільшивши частку ОСОБА_5 до 2/3 частин, врахувавши що з нею проживає дитина - інвалід.
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 березня 2010 року позов задоволений. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 2/3 частини житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 м. Каховки Херсонської області, на 2/3 частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку загальною площею 0.1000мІ; за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/3 частини житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1, на 1/3 частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку загальною площею 0.1000мІ.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким поділити майно, що перебуває у спільній власності подружжя між ним та ОСОБА_5 в рівних частках.
Під час розгляду справи ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі за викладеними в ній обставинами.
Заперечуючи проти апеляційної скарги представник позивача ОСОБА_6 зазначив, що рішення суду, на його думку, є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 12.08.1995 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 05.02.2009 року.
11.03.2001 року подружжям придбано будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1.
У зв’язку з проведеною сторонами реконструкцією і будівництвом господарської прибудови, на підставі рішення виконкому Каховської міської ради від 28.02.2006 року №70 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно замість договору купівлі-продажу від 11.03.2001 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що спірний жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами, в силу ч.1 ст. 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки він був придбаний та реконструйований сторонами за час шлюбу.
Збільшуючи частку позивачки при поділі майна подружжя, суд врахував те, що на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина, інвалід з дитинства, на утримання якої відповідач аліменти не сплачує.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до вимог частин 1,3 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Як вбачається з матеріалів справи, та не оспорюється сторонами, сторони є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є інвалідом з дитинства.
Місце проживання дитини після розірвання шлюбу між батьками, у встановленому законом порядку, не визначено. З березня 2009 року дитина проживає, згідно актів обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, у бабусі ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_2(а.с.45-48).
На час розгляду справи відповідач звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дочки з ним.
В судовому порядку аліменти на утримання дочки з ОСОБА_4 не стягувалися. Як вбачається з наданих відповідачем платіжних документів відповідач надавав матеріальну допомогу утримання доньки, шляхом придбання речей, мобільного телефону (а.с.50-54).
Враховуючи, що позивачка не зверталася з вимогами про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання дочки, а останній добровільно приймає участь в її утриманні, можна вважати, що дитина забезпечена та не потребує допомоги.
Оскільки умовами збільшення частки майна одного з подружжя, відповідно до ч.3 ст. 70 СК України, є проживання з ним дітей та одержання ним аліментів розмір яких недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, а позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності сукупності умов визначених законом, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.
А тому, відповідно до ч.1 ст. 70 СК України, спірний будинок слід поділити між сторонами виходячи із рівності часток майна дружини та чоловіка.
У зв’язку із чим рішення суду в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на 2/3 частини житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_4 права власності на 1/3 частину цього ж будинку слід скасувати, та ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину спірного будинку кожному.
Також, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про поділ між сторонами земельної ділянки, як спільної сумісної власності подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 36 сесії ІУ скликання Каховської міської ради від 27.04.2005 року №509/36 ОСОБА_4 надана у власність земельна ділянка площею 0.1000га, яка розташована по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі якого 07.02.2006 року ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку(а.с11).
Враховуючи, що вказана земельна ділянка не була придбана подружжям у період шлюбу, а одержана відповідачем із земельного фонду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вона є спільною сумісною власністю, оскільки відповідно до положень ст. ст. 81,116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.
А тому суд помилково дійшов висновку, що спірна земельна ділянка підлягає поділу між подружжям.
Проте, оскільки судом вирішується питання про поділ жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, що є спільною сумісною власністю подружжя, розташованого на зазначеній земельній ділянці, то у відповідності до ст. 120 ЗК України та ст.377 ЦК України, до особи, яка не мала право власності на земельну ділянку переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі , споруди.
Отже, рішення суду в частині поділу земельної ділянки як спільної власності подружжя між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 також слід скасувати, та ухвалити нове рішення, яким визнати право власності ОСОБА_5 на Ѕ частину спірної земельної ділянки.
Керуючись ст.ст.303,307,309,314 ЦПК України, ст. 60,70 СК України, ст.ст. 81,116,120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 березня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задовольнити частково.
Поділити житловий будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою Херсонська область АДРЕСА_1 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4:
виділивши у власність ОСОБА_5 Ѕ частину житлового будинку садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташованого за адресою Херсонська область АДРЕСА_1;
виділивши у власність ОСОБА_4 Ѕ частину житлового будинку садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташованого за адресою Херсонська область АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 6510400000:04:016:0060, розташованої за адресою Херсонська область АДРЕСА_1.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верхового Суду України.
Головуючий:
Судді: