Справа №22ц-2183/2010

Категорія – цивільна                                       Головуючий  у  першій  інстанції –     Коверзнев В.О.

                                                                                                                 Доповідач – Заболотний В.М.

У Х В А Л А

і м е н е м       У к р а ї н и

01 червня 2010 року                                                                              місто  Чернігів

          А п е л я ц і й н и й   с у д   Чернігівської  області  в  складі:

                           головуючого  -  судді  Литвиненко І.В.

                           суддів  -  Заболотного В.М.,  Шарапової О.Л.

                           при  секретарі  -  Штупун О.М.

          з  участю  –  позивача ОСОБА_2,

                                відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.03.2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права спадкування відмовлено. Суд прийшов до висновку, що відсутні підстави вважати відповідача таким, що ухилявся від надання допомоги покійному ОСОБА_5

    В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, які суд вважав встановленими. Апелянт наполягає на тому, що погіршення здоров’я у спадкодавця, який є її батьком, почалось у 2001 році, і з того часу він потребував сторонньої матеріальної допомоги, моральної підтримки. Зокрема, довідкою Чернігівської міської лікарні №2 від 19.04.2010 року підтверджено, що померлий ОСОБА_5 знаходився під наглядом лікарів поліклініки з 1979 року, а з 2001 року отримував медичну допомогу з приводу різних діагнозів. Записи про хвороби її батька та звернення за медичною допомогою містяться також і в карті амбулаторного хворого. Позивач вказує, що захворювання, якими страждав ОСОБА_5 з 2001 року, є тяжкими, потребуючими значних матеріальних витрат на їх лікування. На думку апелянта, надані нею суду документи про існування у ОСОБА_5 значної заборгованості по комунальним платежам також свідчать про те, що він тривалий час потребував матеріальної допомоги. Батько кілька разів телефонував відповідачу з проханням надати йому допомогу, однак ОСОБА_3 жодного разу не прийшов провідати його і допомоги не надав. Однак суд не взяв цього до уваги, а лише зазначив, що відповідач у 2008 році проходив лікування, а тому не мав можливості надати померлому ОСОБА_5 матеріальну допомогу.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

    Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність  і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

          Відповідно до вимог ч.5 ст.1224 ЦК України  особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.   

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні справи даної категорії повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу в допомозі цієї особи.   

          У позовній заяві не зазначено, що спадкодавець ОСОБА_5 коли-небудь перебував у безпорадному стані, і дана обставина жодним з наявних у справі доказів не підтверджується. Також, у справі немає доказів, у зв’язку з чим останній потребував допомоги, яких конкретно видів допомоги та у яких обсягах він її потребував.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачка не надала переконливих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що ОСОБА_3 ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві.

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач не мав матеріальної змоги надавати таку допомогу. Суд врахував, що в червні 2008 року ОСОБА_3 отримав травму – проникаюче склеральне поранення правого ока з випадінням внутрішніх оболонок, з приводу якої тривалий час перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, а 09.07.2008 року та 05.08.2008 року проходив обстеження в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова в м. Одеса, що потребувало значних коштів (а.с.38-45). З лютого 2008 року по серпень 2008 року дохід відповідача за місяць складав 800 грн., а з вересня 2008 року по грудень 2008 року – 900 грн. (а.с.72).

Посилання апелянта на те, що значне погіршення здоров’я спадкодавця ОСОБА_5 відбулось у 2001 році і саме в цей період виникла необхідність у матеріальній допомозі, якої відповідач не надавав, не заслуговують на увагу та не можуть бути визнанні законною підставою для задоволення позовних вимог.

Як вбачається з довідки Чернігівської міської лікарні №2 від 19.04.2010 року №01-08/М-Л/39, протягом 2001-2007 років ОСОБА_5 дійсно звертався за допомогою до лікарів з приводу різних хвороб, проте зазначені хвороби не є тяжкими. Крім того, відсутні дані щодо звернення ОСОБА_5 за медичною допомогою протягом 2002 та 2006 років, а у 2004 році останній звертався за допомогою до лікарів один раз з приводу гострого респіраторного захворювання (а.с.101-102).

          З викладеного випливає, що у ході судового розгляду справи не доведено, що ОСОБА_3 ухилявся від надання допомоги батькові, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Крім того, оскільки по справі не встановлено, що ОСОБА_5 був у безпорадному стані через похилий вік або через тяжку хворобу чи каліцтво та що він потребував допомоги, то сам по собі факт ненадання йому відповідачем за життя допомоги не може мати юридичного значення для вирішення спору між сторонами.

Отже, висновок суду про відмову в задоволенні позовних  вимог ОСОБА_2 про усунення відповідача від права на спадкування ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

 У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити , а  рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 березня 2010 року – залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

          Головуючий:                                   Судді: