Справа № 22ц-3304/2009              Головуючий в суді 1 інстанції Рудніченко О.М.

                                    Доповідач в суді 2 інстанції Дьоміна О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: судді Малорода  О.І.,

суддів: Дьоміної О.О. , Поліщука М.А.,

при секретарі:  Мацевичі О.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні  в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3   на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа Гостомельска селищна рада,, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши  матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

Встановив

У грудні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві помер його батько ОСОБА_6. Позивач є єдиним спадкоємцем за законом на майно ОСОБА_6, як син спадкодавця.

 В установленому порядку позивач прийняв спадщину шляхом подачі заяви до Ірпінської дєржнотконтори по місцю знаходження майна померлого. За життя батькові позивача належав незакінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.05.1997  року,  посвідченого  Ірпінською  держнотконторою.  

Вказаний  будинок батько купив у відповідача ОСОБА_3, за рішенням Ірпінського міського суду від 2.03.2007 року визнано, що незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_1 належав спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 13.05.1997 року, посвідченого Ірпінського держнотконторою.

За позивачем визнано право на незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_1 з порядку спадкування за законом після смерті  ОСОБА_6,  який  помер ІНФОРМАЦІЯ_1.    

Вказаний незавершений будівництвом будинок зареєстрований за позивачем в Ірпінському БТІ, що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно, технічним паспортом на будинок.

Зазначив, що після реєстрації свого права на незавершений будівництвом будинок в Ірпінському БТІ та виготовлення технічного паспорту звернувся до Гостомельської селищної ради із заявою на приватизацію земельної ділянки за вказаною адресою.

Рішенням 25 сесії 5 скликання Гостомельської селищної ради від 14.12.2007 року № 610 йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Після отримання рішення Гостомельської селищної ради позивач в грудні 2007 року через свого представника ОСОБА_7' став вирішувати питання узгодження меж земельної ділянки. Від сусідів дізнався, що належний йому будинок по АДРЕСА_1 у жовтні 2007 року був повністю демонтований, будівельні матеріали вивезені з ділянки. Пересвідчившись, що будинку дійсно немає, він звернувся із скаргою до Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області. Перевіркою було  встановлено, що демонтаж будинку здійснив колишній власник будинку.

Позивач вважав, що оскільки відповідач самоправно незаконно та умисне зруйнував належний позивачу незавершений будівництвом будинок, то він повинен відшкодувати йому заподіяну матеріальну шкоду по вартості будинку за ринковими цінами. Інвентарна вартість будинку становить 142221 грн., що підтверджується техпаспортом на будинок.

Позивач зазначив, що своїми незаконними діями., які виразились в повному руйнуванні належного позивачу майна, відповідач заподіяв йому і моральної шкоди, яку позивач оцінює в 100 000 грн., так як дізнавшись, що належний будинок, зруйнований, він пережив нервове потрясіння, сильно переживав, не може заспокоїтись до даного часу. Позивач не має коштів, щоб відновити вказаний будинок. Це майно дісталось йому, як спадщина після смерті батька. Згідно договору купівлі-продажу від 13.05.1997 року його батько повністю розрахувався з ОСОБА_3 за куплений будинок і кошти передав продавцю до підписання цього договору / п.,2 договору/. Тому всі доводи ОСОБА_3 органам міліції, що батько позивача не розрахувався за придбаний будинок, це вигадка і неправда, яка лише посилює моральні переживання позивача.

Тому, просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 142 221 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 у відшкодування моральної шкоди; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2009 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на корить ОСОБА_4 у відшкодування завданої матеріальної шкоди суму 149 192 грн., у відшкодування завданої моральної шкоди суму 10 000 грн., понесені судові витрати по оплаті державного мита суму 1 440 грн., оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи суму ЗО грн., за оплату висновку судово-будівельно-технічної експертизи суму 2000 грн., за відправку телеграм суму 78,22 грн., всього 162 7 4 0,22 грн.

В решті заявлених позовних вимог відмовлено

В апеляційній скарзі апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на його незаконність, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, вважаючи рішення суду несправедливим, необґрунтованим, оскільки воно суперечить дослідженим доказам у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в  порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної  скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст.321 право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Судом першої інстанції встановлено, що після смерті батька ОСОБА_6, позивач є єдиним спадкоємцем за законом на майно ОСОБА_6, як син спадкодавця.

В установленому порядку, шляхом подачі заяви до Ірпінської держнотконтори по місцю знаходження майна померлого, позивач вступив у спадщину.

 За життя батькові позивача належав незакінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 13.05.1997 року, посвідченого Ірпінською держнотконторою. Вказаний будинок було придбано  у відповідача ОСОБА_3

Рішенням Ірпінського міського суду від 2.03.2007 року визнано, що незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_1 належав спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 13.05.1997 року, посвідченого Ірпінського держнотконторою. За позивачем визнано право на незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9). Вказаний незавершений будівництвом будинок зареєстрований за позивачем в Ірпінському БТІ, що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно, технічним паспортом на будинок (а.с.10, 20-25).

Судом встановлено, що після реєстрації свого права на незавершений будівництвом будинок в Ірпінському БТІ та виготовлення технічного паспорту позивач звернувся до Гостомельської селищної ради із заявою на приватизацію земельної ділянки за вказаною адресою.

Рішенням 23 сесії 5 скликання Гостомельської селищної ради від 14.12.2007 року № 610 йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (а.с.2б).

Суд послався на те, що після отримання рішення Гостомельської селищної ради позивач в грудні 2007 року через свого представника ОСОБА_7 став вирішувати питання узгодження меж земельної ділянки та від сусідів дізнався, що належний йому будинок по АДРЕСА_1 в жовтні 2007 року був повністю демонтований, будівельні матеріали вивезені з ділянки. Пересвідчившись, що будинку дійсно немає, він звернувся із скаргою до Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області.

Перевіркою працівниками міліції встановлено, що демонтаж належного позивачу будинку здійснив колишній власник будинку - відповідач ОСОБА_3

Суд, задовольняючи позов частково послався на те, що відповідач ОСОБА_3 самоправно, незаконно та умисно зруйнував належний позивачу незавершений будівництвом будинок, в зв'язку з чим він повинен відшкодувати позивачу заподіяну матеріальну шкоду по вартості будинку за ринковими цінами, яка відповідно до висновку судової будівельно технічної експертизи від 9.10.2008 року № 5370/5371 становить  149 192 грн.

  Суд також вважав, що позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди з відповідача підлягають до часткового задоволення, визнав переконливими посилання позивача на те, що своїми незаконними діями, які виразились в повному руйнуванні належного позивачу майна, відповідач заподіяв йому моральної шкоди.

Суд вважав, що розмір моральної шкоди, яку позивач визначив в сумі 100 000 грн., є завищеним та необґрунтованим, таким, що не відповідає характеру та тяжкості моральних страждань позивача, та визначив розмір моральної шкоди в сумі 10 000 грн., відмовляючи в решті частині позову.

   Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони зроблені   з врахуванням обставин справи, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів та вимог закону.

   Доводи апеляційної скарги про те, суд не врахував того,  що матеріальна шкода позивачу була завдана незаконними діями ОСОБА_5, який діяв за власним розсудом а не з вини ОСОБА_3  не можуть бути підставами для скасування рішення, оскільки спростовуються матеріалами справи про відмову в порушені кримінальної справи № 4586.

    Так, з постанови про відмову о порушені кримінальної справи від  24.01. 2008 р.  (а.с.13 матеріалів) вбачається, що ОСОБА_3  визнавав, що документи на будинок залишалися й нього. В жовтні 2007 р. даний недобудований будинок було демонтовано по його рішенню, а всі необхідні дії і питання по демонтажу вирішував ОСОБА_5

  Із пояснень ОСОБА_5 (а.с.20, матеріалів) вбачається, що будинок  дійсно розібрали за рішенням ОСОБА_3  Всі дії по вирішенню цього питання виконував він.

     06.01. 2007 р. він дав пояснення про те, що представляє інтереси ОСОБА_3 за дорученням і зазначив, що недобудований будинок розібрали будівельники, оскільки він за технічних умов руйнувався (а.с. 62, 63 матеріали)  

 За таких обставин, рішення суд першої інстанції постановив з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі всебічно з'ясованих обставин справи, тому апеляційна  скарга підлягає відхиленню, так як її доводи не спростовують висновки суду першої інстанції та не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

 Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без зміни.

         Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 та 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3   відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня                 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: