АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33-465/09                                            Головуючий суду першої інстанції

Категорія ст. 1 ч.2 п. а ЗУ «Про боротьбу з корупцією»         Чебанова-Губарєва Н.В.

П О С Т А Н О В А

    30 листопада 2009 року апеляційний суд Миколаївської області в складі:

Головуючої – судді                              Значок І.С.

при секретарі                    Простякові

за участю прокурора                            

особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_2,

    розглянув справу за апеляційною скаргою особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва  від 23 вересня 2009 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, проживаючого в АДРЕСА_1

           притягнуто до адміністративної відповідальності за п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Згідно постанови суду, 06.08.2009 року, молодший сержант міліції ОСОБА_2., здійснював нагляд за дорожнім рухом на вул. Нікольській в м. Миколаєві, поблизу бізнес-центру «Олександрівській» у складі наряду ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Миколаєва УДАІ УМВС України в Миколаївській області, на патрульному автомобілі марки «ВАЗ 21099», державний номер 0167,

Біля 19 години 15 хвилин, на вищезазначеному місці, за порушення вимог дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугам» інспектором ДПС ОСОБА_2 було зупинено автомобіль «Шкода», під керуванням ОСОБА_3, для перевірки документів та складання протоколу про адміністративне правопорушення. За не складання протоколу ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_2 грошову винагороду у розмірі 50 грн. на що ОСОБА_2 погодився і отримав від порушника грошову купюру номіналом 50 грн. серії ИЙ №8906794. Після цього повернув ОСОБА_3 документи та дозволив подальший рух.

В апеляції особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою. Посилається на відсутність доказів його вини у матеріалах справи. Пояснює, що свою вину визнав під тиском та примусом. Також звертає увагу, що відносно ОСОБА_3 постанова про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом дачі хабара не виносилася. Не приймалось рішення в порядку кримінального судочинства і щодо нього. Просить скасувати постанову суду, провадження по справі закрити.

Заслухавши думку прокурора, який вважав постанову суду законною,  дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні корупційного діяння, передбаченого п. «а» ч.2 ст.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» підтверджується наявними у справі доказами.

Як вбачається з матеріалів справи на момент вчинення правопорушення ОСОБА_2 виконував обов’язки інспектора ДПС відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Миколаєва УДАІ з присвоєнням спеціального звання «рядовий міліції», що підтверджується  Наказом УМВС України в Миколаївській області №146 о/с від 3.11.2008р.  (а.с.26).

Із заяви ОСОБА_3 вбачається, 6.08.2009р., близько 19 год, під час керування ним автомобілем «Шкода» по вул. Нікольській в м. Миколаєві, в районі бізнес-центру «Александровский», він був затриманий інспектором ДАІ. За порушення правил дорожнього руху інспектор намагався скласти у відношенні нього адміністративний протокол. За не складання протоколу він запропонував інспектору 50 грн., на що той погодився, взяв гроші і віддав йому документи.(а.с.15).

 ОСОБА_4, який разом із ОСОБА_2 у складі наряду ДПС ВДАІ здійснював нагляд за дорожнім рухом, підтвердив, що ОСОБА_2, взяв у ОСОБА_3 50 грн. за не складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно останнього.

 На ці ж обставини вказував і сам ОСОБА_2 в поясненнях та рапорті на ім’я начальника  УДАІ та в судовому засіданні суду першої інстанції. Крім того, ОСОБА_2 поясняв, що отримані від ОСОБА_3 гроші він передав інспектору з ОД ВДПС УДАІ УМВС в Миколаївській області на його вимогу.  (а.с.6, 14).  

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_2, являючись особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв’язку з виконанням таких функцій, незаконно одержав винагороду у розмірі 50 грн.

Доводи апелянта про необгрунтованість висновків суду є безпідставними.

Необгрунтованими також є доводи ОСОБА_2 про визнання своєї провини під примусом, оскільки, у судовому засіданні судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана належна оцінка, пояснення ОСОБА_2, що є в матеріалах справи узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом. При розгляді справи по суті, ОСОБА_2 теж визнавав свою провину у корупційних діяннях.

Щодо вирішення питання про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за дачу хабара,  то воно виходить за межі розгляду даної адміністративної   справи. Тому посилання апелянта на відсутність процесуального рішення щодо ОСОБА_3 як на доказ його (ОСОБА_2) невинуватості є безпідставним.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2009р. відносно ОСОБА_2, залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя   апеляційного суду

Миколаївської області                                                   Значок І.С.

.