Справа № 22ц-1846/09                     Суддя першої інстанції: Богатирчук Г.А.

                         Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

17 вересня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Дудник Ю.П. ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві матеріали цивільної справи

за апеляційною скаргою

Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

(далі – ЗАТ КБ «Приватбанк»)

на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2009 року, постановлену за заявою ЗАТ КБ «Приватбанк»   про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_3  заборгованості за договором кредиту ,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2009 року ЗАТ КБ «Приватбанк»   звернулось з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 10600 грн. 97 коп. боргу за договором кредиту .

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2009 року заяву повернуто.

В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на неправильне застосування суддею норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Повертаючи заяву про видачу судового наказу, суддя виходив з того, що із заяви та доданих до неї документів вбачається спір про право, оскільки вимоги заявлені про стягнення пені та штрафу.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

Дійсний і неоспорений договір є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили.

Із матеріалів заяви ЗАТ КБ „ПриватБанк” вбачається, що між ним та боржником укладений договір, складовою частиною якого є письмова заява позичальника (а.с. 2), а також умови надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с. 3-5), в п. 3.3.3, 5.1, 5.2 яких передбачено право банку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі та умови про неустойку при порушені зобов’язань. До того ж, пред’являючи вимогу про стягнення пені та штрафу, банк надав суду відповідний розрахунок такої заборгованості по договору.

Таким чином відсутні зазначені у ч. 1 ст. 100 ЦПК України підстави для відмови у видачі судового наказу.

За такого, колегія суддів вважає, що ухвала судді, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, підлягає скасуванню з передачею матеріалів до місцевого суду для вирішення питання щодо прийняття заяви.      

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2009 року скасувати, а заяву повернути в той же суд для вирішення питання щодо прийняття заяви про видачу судового наказу .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча:                         Судді: