Копія                                                                                                                                                              

В  И  Р  О  К

І  М Е Н Е М         У  К  Р  А  Ї  Н  И

21 квітня 2010 року                                                                                                 м. Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі:

головуючого – капітана юстиції Носова В.В. ,

при секретарі – Каменєвій Є.Ф. ,

за участю державного обвинувача – військового прокурора Ужгородського гарнізону полковника юстиції Демківа О.Р.  та захисника підсудного – адвоката ОСОБА_3 ., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу відносно інспектора прикордонної служби ВПС  Мукачівського прикордонного загону (в/ч 2142)  старшини

                                                                                     ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Дротинці, Виноградівського району, Закарпатської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, який має на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше не судимого, на військовій службі за контрактом з жовтня 1997 року та на займаній посаді з квітня 2008 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 410 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

                                                   В С Т А Н О В И В:

В період з березня 1996 року по травень 1997 року ОСОБА_4  проходив військову строкову службу у в/частині 2144 (м. Львів) на посаді «майстра інженерно-саперної роти».

Перед звільненням зі строкової військової служби, невідомими особами у військовий квиток  ОСОБА_4, з відома останнього, були умисно внесені завідомо неправдиві відомості про присвоєння підсудному, згідно наказів командира військової частини 2144 чергових військових звань „молодший сержант”, „сержант” та „старший сержант”. 19 травня 1997 року згідно наказу командира військової частини 2144 № 91  ОСОБА_4 був звільнений з лав Прикордонних військ України та направлений в Виноградівський  РВК Закарпатської області для постановки на облік. При цьому, ОСОБА_4 подав у вказаний військовий комісаріат військовий квиток, в який були внесені завідомо неправдиві відомості щодо присвоєння йому чергових військових звань „молодший сержант”, „сержант”, „старший сержант” в зв’язку з чим він  був взятий на облік у військовому званні „старший сержант”.

У липні 1997 року, усвідомлюючи те, що у його військовий квиток внесено неправдиві відомості про присвоєння йому військових звань  та  маючи на меті призватись на військову службу за контрактом у військовому званні  „старший сержант”, він, ОСОБА_4 використав даний військовий квиток подавши його  до Виноградівського РВК Закарпатської області для формування на нього військовим комісаріатом особової справи для призову в Прикордонні війська України. Після оформлення вказаної справи ОСОБА_4  був призваний на військову службу за контрактом у військовому званні „старший сержант” та направлений для її проходження до ОКПП “Закарпаття” (в/частина 1493).

В подальшому ОСОБА_4 з жовтня 1997 року по червень 2003 року проходив службу за контрактом у в/частині 1493, а потім з червня 2003 року по даний час, проходить військову службу за контрактом у в/частині 2142, де йому було присвоєне військове звання „старшина” (Постановою слідчого від 01 квітня 2010 року в порушенні кримінальної справи відносно підсудного за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, відмовлено у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності).  За час своєї служби за контрактом підсудний незаконно отримав грошове забезпечення за нормами військовослужбовця у військових званнях «старший сержант» та «старшина», внаслідок чого незаконно заволодів іншим військовим майном - грошовими коштами на загальну суму 8134 грн. 35 коп.

 Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся та дав аналогічні показання, як викладено вище, підтвердивши  що йому достовірно було відомо, що військові звання від “молодшого” до “старшого сержанта” під час строкової служби він отримав незаконно і тому свідомо при оформленні на військову службу за контрактом не повідомив службовим особам ОКПП «Закарпаття» про незаконність своїх звань.

          У подальшому, так як підсудний повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, захисником підсудного -  адвокатом ОСОБА_3 у судовому засіданні було заявлено клопотання визнати недоцільним дослідження  усіх доказів, які підтверджують вину ОСОБА_4 у скоєному і яка ніким не оспорюється та обмежитись лише дослідженням документів, які характеризують особу підсудного. З даним клопотання погодилися у судовому засіданні державний обвинувач та підсудний. Враховуючи те,  що підсудний та всі інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено,  що вони правильно розуміють зміст цих обставин,  відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції,  суд провів судове слідство у справі із застосуванням правил ч. 3 ст. 299 КПК України. При цьому, учасникам судового розгляду судом було  роз'яснено,  що у  цьому  випадку  вони  будуть  позбавлені  права оспорювати  вищезазначені  фактичні обставини справи.

Оскільки ОСОБА_4, використавши завідомо підроблений документ – військовий квиток серії НОМЕР_1, шляхом обману, незаконно отримав грошове забезпечення за нормами військовослужбовця у військових званнях «старший сержант» та «старшина», внаслідок чого заволодів грошовими коштами на загальну суму 8134 грн. 35 коп., чим вчинив заволодіння іншим військовим майном шляхом шахрайства, суд ці дії підсудного кваліфікує за ч.1 ст. 410 КК України.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, особу підсудного, мотиви та ступінь тяжкості вчинених ним дій, тим, що ОСОБА_4  раніше ні в чому осудному замічений не був, під час проходження військової служби характеризується з позитивної сторони, до кримінальної відповідальності притягається вперше, у скоєному щиро розкаявся, визнавши свою вину та добровільно відшкодувавши завдані його діями збитки, на утриманні має трьох малолітніх дітей, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання у вигляді позбавлення волі, а тому вважає за необхідне призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 410 КК України та перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції частини вказаної статті, застосувавши до нього ст.ст. 69 та 58 того ж Кодексу, призначивши покарання у виді службового обмеження, оскільки саме даний вид покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення.

Оскільки ОСОБА_4 скоїв злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, незаконно отримав вказані військові звання, тому суд, враховуючи всі обставини справи, вважає необхідним відповідно до ст. 54 КК України позбавити його військового звання “старшина”.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 330 КПК України, військовий місцевий суд

                                                           З А С У Д И В :

ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 410 КК України , на підставі якої, із застосуванням ст.ст. 69 і 58 того ж Кодексу , призначити йому покарання у вигляді службового обмеження строком на 2 (два)   роки , з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку 10 (десяти)  відсотків.

У відповідності до ст. 54 КК України,  позбавити ОСОБА_4  військового звання   ’’старшина’’ .

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4  – підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу залишити без зміни.

            Речові докази, які знаходяться при матеріалах кримінальної справи після вступу вироку в законну силу:

-   військовий квиток ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 -   повернути останньому;

-   особову справу ОСОБА_4 - повернути у Мукачівський прикордонний загін.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону  через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий у справі

                капітан юстиції                                                                                           В.В. Носов