1-9/10                                                                                                                                   КОПІЯ

В И Р О К

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

21 травня 2010 року                                                                                          м. Рівне

    Військовий місцевий суд Рівненського гарнізону у складі:

головуючого – майора юстиції Штогуна О.С.,

при секретарях Якимчук Ю.П. та Ковалевській Н.Ю.,

з участю державного обвинувача – військового прокурора Рівненського гарнізону  підполковника юстиції Сметаніна С.А., підсудного ОСОБА_3, захисника підсудного – адвоката ОСОБА_4, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув кримінальну справу по обвинуваченню колишнього військовослужбовця військової частини А1801 прапорщика запасу,-  

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дубно, Рівненської обл., українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, прапорщика запасу, звільненого з лав ЗС України 15.11.2004р. проживаючого за адресою: Рівненська обл., Дубенський р-н, с.Птича,                                                                  

у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 410 КК України,

Судовим слідством, -  

В С Т А Н О В И В:

Сержант за контрактом ОСОБА_3 в період з 22.09.1997р. по 17.05.2002р. проходив службу у військовій частині А1798 на посаді командира відділення. Маючи на меті отримання більшого грошового забезпечення ОСОБА_3 звернувся до командування військової частини А 1798 з рапортом про призначення його на вищу посаду та присвоєння звання "прапорщик", повідомивши при цьому недостовірну інформацію про наявність у нього середньої спеціальної освіти та надав завідомо підроблений прапорщиком ОСОБА_5 документ - копію диплому серії НОМЕР_1 від 14.06.1997 р. про закінчення Рівненського автотранспортного технікуму.

17.05.2002р. наказом командувача військ Західного оперативного командування № 27-ПМ сержанту ОСОБА_3 було присвоєно звання "прапорщик" та призначено на посаду начальник складу військової частини А1798.

В подальшому у період з 17.05.2002р. по 30.11.2004р., проходячи військову службу за контрактом на різних посадах у військових частинах А1798 та А1801 ОСОБА_3, замовчуючи відомості про безпідставне присвоєння йому військового звання "прапорщик", отримуючи відповідне грошове забезпечення за вказане звання, умисно заволодів грошовими коштами вищезазначених частин на загальну суму 1440 грн. 36 коп.

(В порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за ч.1 ст.358 КК України відмовлено на підставі п.8 ст.6 КПК України, у зв’язку із смертю останнього).

(Кримінальна справа в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України за використання завідомо підробленого документа закрита судом у зв’язку із закінченням строків давності).

Підсудний ОСОБА_3 винним себе у вчинені інкримінованих йому дій визнав повністю і розкаявся, при цьому дав покази, які за своїм змістом відповідають вищевикладеному, пояснивши, що дійсно, отримав звання "прапорщик", незаконно подавши підроблену копію диплома та замовчуючи цей факт, безпідставно отримував гроші за звання "прапорщик", а не "сержант" у зв’язку із чим йому було переплачено 1440 грн. 36 коп. Однак, він не погодився із кваліфікацією органами прокуратури його дій за ч.1 ст.410 КК України, вважаючи, що оскільки кошти не являються військовим майном його дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 190 КК України.

Крім особистого визнання підсудним своєї вини, його вина в інкримінованому йому злочині повністю підтверджується і іншими доказами, які були досліджені в суді.

Так, допитаний в якості свідка колишній командир військової частини А 1798 ОСОБА_6 показав, що під час проходження військової служби на посаді командира військової частини А1798 в його підпорядкуванні на посаді командира відділення у званні "сержант" проходив службу за контрактом ОСОБА_3 В 2002 році Гнатюк звернувся до нього з проханням про присвоєння звання "прапорщик" та призначення на вищу посаду, при цьому він надав копію диплому про закінчення Рівненського автотранспортного технікуму, на підставі чого було оформлено подання та 17.05.2002р. наказом командувача військ Західного оперативного командування № 27-ПМ сержанту ОСОБА_3 було присвоєно звання "прапорщик" та призначено на посаду начальник складу військової частини А1798.

В подальшому ОСОБА_3 про безпідставне присвоєння йому військового звання "прапорщик" не повідомляв, а отримував відповідне грошове забезпечення.

Свідок ОСОБА_7 повідомив, що в період з 1992р. по 1996р. навчався у Рівненському автотранспортному технікумі, по закінченню якого 14.06.1996р. отримав диплом серії НОМЕР_1. Копію вказаного диплома нікому не надавав.  

Під час судового слідства свідок ОСОБА_8 пояснила, що працює на посаді секретаря навчальної частини Автотранспортного технікуму Національного університету водного господарства та природокористування (до 2004 року "Рівненський автотранспортний технікум"). Ознайомившись із копією диплома серії НОМЕР_1 від 14.06.1997р. повідомила, що згідно документації ОСОБА_3 в Рівненському автотранспортному технікумі не навчався, диплом серії НОМЕР_1 від 14.06.1997р. був виданий ОСОБА_7.

Архіваріус Автотранспортного технікуму Національного університету водного господарства та природокористування (до 2004 року "Рівненський автотранспортний технікум") ОСОБА_9, будучи допитаною в якості свідка дала покази аналогічні показам свідка ОСОБА_8

З протоколу огляду журналу обліку реєстрації видачі дипломів Рівненського автотранспортного технікуму за 1994-2004 р.р. вбачається, що диплом серії НОМЕР_1 від 14.06.1997р. був виданий ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3.

Оглядом особової справи прапорщика ОСОБА_3 встановлено, що 22.09.1997р. ОСОБА_3 був призваний на військову службу за контрактом у званні старшого матроса, наказом №36 командира військової частини 630066 від 22.08.1998р. останньому присвоєно звання "сержант". Наказом Командувача військами Західного оперативного командування від 17.05.2002р. №27-ПМ сержанту ОСОБА_3 присвоєно звання "прапорщик". Наказом №77 від 30.11.2004р. прапорщика ОСОБА_3, звільненого наказом командувача Західного оперативного командування №86 від 15.11.2004р. з лав ЗС України виключено із списків військової частини А1801 та направлено на облік до Рівненського міського військового комісаріату в Рівненській області.  

Відповідно до довідки фінансово-економічної служби військової частини А3395 за вих.№381 від 03.03.2010р. різниця грошового забезпечення між військовим званням "прапорщик" та "сержант" отриманого прапорщиком ОСОБА_3 становить 1368 грн. 36 коп.

Згідно довідки фінансово-економічної служби військової частини А 1801 від 03.03.2010р. різниця грошового забезпечення між військовим званням "прапорщик" та "сержант" отриманого прапорщиком ОСОБА_3 становить 72грн. 00коп.

Як вбачається з повідомленням командира військової частини А1801 кошти, які надходять в частину для виплати грошового забезпечення військовослужбовців, в тому числі окладу за звання, являються військовим майном і обліковуються за військовою частиною.

До посилань підсудного на те,  що кошти,  які ним були отримані не є військовим майном суд ставиться критично, оскільки вони спростовуються пунктом 2 "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду,  заподіяну державі",  затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року,  яке встановлює,  що військове майно - це державне майно,  закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння,  бойова та інша техніка,  боєприпаси,  паливно-мастильні матеріали,  продовольство,  технічне,  аеродромне,  шкіперське,  речове,  культурно-просвітницьке,  медичне,  ветеринарне,  побутове,  хімічне,  інженерне та інше майно,  а також кошти. Дане Положення не суперечить іншим нормативним актам України,  в тому числі і Закону України від 21 вересня 1999 року "Про правовий режим майна у Збройних силах України".

Таким чином суд вважає, що пред’явлене ОСОБА_3 обвинувачення доведене в повному обсязі. 

Оцінивши докази в сукупності, військовий місцевий суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.410 КК України, так як він, являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом, шляхом обману, умисно, заволодів іншим військовим майном – грошовими коштами у розмірі  1440 грн. 36 коп..

Військовим прокурором Рівненського гарнізону заявлено цивільний позов про стягнення з підсудного ОСОБА_3 на користь держави в особі військової частини А 3395,  матеріальної шкоди, заподіяної злочином у розмірі 1368 грн. 36 коп. та цивільний позов про стягнення з підсудного ОСОБА_3 на користь держави в особі військової частини А 1801 матеріальної шкоди, заподіяної злочином у розмірі 72 грн. 00 коп.. Вимоги по вищеперерахованим позовним заявам підсудний визнав повністю,  його вина підтверджується вищенаведеними доказами, а суми позовів – відповідними довідками. Тому суд визнає дані позови обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі згідно ст. 1166 ЦК України.  

Оскільки ОСОБА_3 скоїв злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, суд, враховуючи всі обставини справи, вважає необхідним, відповідно до статті 54 КК України, позбавити його військового звання «прапорщик».  

Разом з тим, призначаючи підсудному ОСОБА_3 покарання, суд враховує те, що він визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, дав негативну оцінку своїм діям, до кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягувався, а тому вважає за необхідне призначити йому мінімальне, передбачене санкцією статті, покарання. Також з врахуванням вказаних обставин справи та сімейного стану підсудного: у якого на утриманні знаходяться троє малолітніх дітей, - суд вважає можливим його виправлення без ізоляції від суспільства, а тому приходить до висновку про недоцільність відбування даним підсудним покарання у виді позбавлення волі і застосовує до нього ст. 75 КК України, встановивши мінімальний, передбачений даною статтею іспитовий строк, з покладенням на нього відповідних обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 321-324, 332-335 КПК України,  -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 410 КК України, на підставі якої призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки.

У відповідності до ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_3 військового звання "прапорщик".  

У відповідності до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк в 1 (один) рік, та у відповідності до ст. 76 КК України покласти на нього на цей період  такі обов’язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;

- з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Цивільні позови військового прокурора Рівненського гарнізону задоволити в повному обсязі: стягнути із підсудного ОСОБА_3 на користь військової частини А 3395 1368 (тисячу триста шістдесят вісім) грн. 36 коп., в особі військової частини А 1801 матеріальну шкоду, заподіяну злочином у розмірі 72 (сімдесят дві) грн. 00 коп..

Після набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу ОСОБА_3 – підписку про невиїзд – відмінити.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Рівненського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.  

    Дійсна за належним підписом. З оригіналом згідно.

Суддя військового місцевого суду

Рівненського гарнізону

майор юстиції                                                                                                         Штогун О.С.