Справа №22ц-1451/10 Головуючий в 1 інстанції:
Майдан С.І.
Категорія № 19
Доповідач: Приходько Л.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня місяця 20 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Кузнєцової О.В.
суддів Бездрабко О.В.
Приходько Л.А.
при секретарі Ляшенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 лютого 2010 року в справі
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відкрите акціонерне товариство «Херсонський електромашинобудівний завод», ОСОБА_6, ОСОБА_7, органи опіки та піклування виконавчого комітету Комсомольської районної у м. Херсоні ради, приватний нотаріус міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання угоди недійсною, визнання права власності, стягнення грошової доплати,
встановила:
В листопаді 2007 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 з проханням визнати його відмову від договору міни, вилучити у відповідача на його користь 53/100 частини житлового АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача на його користь 50500грн, а також 100000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
13 травня 2009 року ОСОБА_3 змінив позовні вимоги, зазначивши відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5.(а.с.308-311,т.1). Остаточно просив суд визнати недійсним договір міни, укладений 11.09.2006 року між ним та ОСОБА_4, з підстав порушення порядку зміни цільового призначення земель, відповідно до ст. 21 ЗК України, а також визнати за ним право власності на 53/100 частини жилого АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_4 на його користь 50500грн. доплати за договором міни.
Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання відмову від договору міни, вилучення у ОСОБА_4 на його користь 53/100 частини житлового АДРЕСА_1 , стягнення з ОСОБА_4 100000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди залишені без розгляду.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 лютого 2010 року у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_10, зазначили, що рішення суду, на їх думку, є законним та обґрунтованим, просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Представник ВАТ «Херсонський електромашинобудівний завод», апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.
ОСОБА_6, діючи від свого імені та від імені ОСОБА_7, апеляційну скаргу підтримала частково, просила рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що в момент укладання договору міни його зміст не суперечив діючому законодавству, волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, вчинений правочин у формі встановленій законом та був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.
Проте з таким висновком колегія суддів не може погодитися.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Судом встановлено, що 11.09.2006 року між ОСОБА_3, з одного боку, та ОСОБА_4 з іншого, укладений, нотаріально посвідчений договір міни, за умовами якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_4, належні йому на праві власності 53/100 частин житлового АДРЕСА_1, а ОСОБА_4, в свою чергу, передала у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0.0266га, яка розташована у АДРЕСА_2. Міна проведена з грошовою доплатою 50500грн, яку ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_4
Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_3 просить визнати зазначений вище договір міни недійсним з підстав порушення порядку зміни цільового призначення земель.
Як вбачається з матеріалів справи на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19.10.1993 року №374, державному Херсонському електромашинобудівному заводу (правонаступником якого є ВАТ «Херсонський електромашинобудівний завод») 05.01.1994 року видано державний акт на право постійного користування землею площею 8.9531га під будівництво виробничої бази та складських приміщень, яка розташована в межах наступних вулиць: Гірського, Карла Маркса, Червоного Хреста, проспект Ушакова.
Пунктом 1 рішення Херсонської міської ради від 04.03.2004 року №522 «Про передачу громадянам у суспільну власність та оренду земельних ділянок, визначення фактичних розмірів присадибних ділянок, визнання такими, що втратили чинність, деяких пунктів рішень міської ради» ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 надано у сумісну власність, для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, земельну ділянку площею 0.0492га у АДРЕСА_2, що розташована в межах земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні ВАТ «Херсонський електромашинобудівний завод».
При вирішенні питання про надання ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у власність земельної ділянки, у встановленому законом порядку, земельна ділянка у землекористувача не вилучалася, рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки не приймалося.
У зв’язку із чим рішенням Херсонської міської ради від 28.02.2007 року №327 задоволено протест заступника прокурора Херсонської області від 21.02.2007 року №07/4-4706-07 щодо виключення з додатку до п.1 рішення міської ради від 04.03.2004 оку №522 громадян ОСОБА_7, ОСОБА_4, та ОСОБА_6
Рішенням Херсонської міської ради від 28.04.2009 року №1157 визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0.0492га, виданий ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, який зареєстрований 12.05.2004 року за №010471300600 у Херсонській філії ДП «Центр державного земельного кадастру».
Порядок встановлення та зміни цільового призначення земель визначений ст. 20 ЗК України. Частиною 2 якої встановлено, що зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об’єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Відповідно до п. «б» ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.
Порядок вилучення земельних ділянок визначений ст. 149 ЗК України. Згідно частин 1 та 2 цієї статті земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішеннями органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету міністрів України, Ради міністрів Автономної республіки Крим , місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Відмовляючи у задоволені позову з тих підстав, що в момент укладання договору міни його зміст не суперечив діючому законодавству, волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, вчинений правочин у формі встановленій законом та був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, судом не встановлено правовий статус та цільове призначення спірної земельної ділянки, належного землевласника або землекористувача на час укладення спірного договору міни, не з’ясовувалися питання про те яким чином порушені, невизнані або оспорені права позивача і чи відповідає обраний ОСОБА_3 спосіб захисту цих прав законам України.
Крім того, судом не залучено до участі у справі відповідні органи виконавчої влади або місцевого самоврядування до повноважень яких віднесено прийняття рішень щодо про передачі цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затвердження проектів землеустрою, а також прийняття рішень про вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування.
Не залучивши вказані органи до участі у справі, суд фактично позбавив їх можливості здійснювати свої повноваження щодо зміни цільового призначення земель та вилучення земельних ділянок і тим самим вирішив питання про їх права та обов’язки у спірних правовідносинах.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку що, не залучивши до участі у справі вказані вище органи з визначенням їх процесуального статусу відповідно до прав та обов’язків у спірних правовідносинах, суд першої інтанції допустив порушення норм процесуального права, яке відповідно до вимог п.4ч.1 ст.311 ЦПК країни є безумовною підставою для скасування ухваленого ним рішення з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді суду слід врахувати висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, сприяти всебічному і повному з’ясуванню обставин справи і залежно від встановленого, відповідно до вимог закону вирішити спір.
Керуючись ст.ст.303,307,311,314 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 лютого 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верхового Суду України.
Головуючий:
Судді: