АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1628/2010 Головуючий по 1 інстанції

Категорія 57 Савенко В.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Карпенко О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Храпка В.Д.

суддів Карпенко О.В., Вініченка Б.Б.

при секретарі Голобородько С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6  до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,

    Вивчивши матеріали справи, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулась до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області в частині неповного нарахування та виплати ОСОБА_6 підвищення до пенсії як «Дитині війни» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року  включно неправомірними.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду в Золотоніському районі Черкаської області здійснити перерахування та виплату ОСОБА_6 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року включно, з урахуванням проведених за цей період виплат та сплатити 1211 грн. в порядку заборгованості.

В задоволенні решти позовних вимог та поновленні пропущеного строку для звернення до суду відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області,  у встановлені строки подало на неї заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу в якій, просить вищевказану постанову  суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004 р.), дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України № 2195-ІУ виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 зміни до вказаного вище закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. діяв Закону № 2195-ІУ, яким пенсія підвищувалася на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплати у 2008 р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм із 1 січня 2008 р. до 21 травня 2008 р. Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив із того, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами вищеназваних законів і здійснювати позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог вказаних законів таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України № 2191-ІУ державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.

Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Разом із тим судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно трактував ст. 99 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України та для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач у своїх запереченнях на позов також просив застосувати строки звернення
до суду.

Позивач звернулась до суду з позовом 11.12.2009 року.

В своїй позовній заяві просила визнати дії відповідача неправомірними з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року.

Колегія суддів вважає, що суд помилково прийшов до висновку про те, що позивачем не пропущений строк позовної давності, поскільки згідно до вимог ч.2 ст.99 КАС України встановлений річний строк.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про зміну судового рішення і визнання дій відповідача неправомірними за період з 11.12.2008 року по 31.12.2008 року.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2010 року задоволити частково.

Постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2010 року змінити.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_6  з 11.12.2008 року по 31.12.2008 року неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 11.12.2008 року по 31.12.2008 року.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.

Головуючий     /підпис/

Судді         /підписи/

Згідно з оригіналом

Суддя                                         О.В.Карпенко