Справа №22ц-2074/2010

Категорія – цивільна                                                    Головуючий  у  першій  інстанції – Косач І.А.

Доповідач – Заболотний В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м       У к р а ї н и  

 25 травня 2010 року                                                                            місто  Чернігів

          А п е л я ц і й н и й   с у д   Чернігівської  області  в  складі:

                           головуючого  -  судді  Литвиненко І.В.

                           суддів  -  Заболотного В.М.,  Євстафіїва О.К.

                           при  секретарі  -  Штупун О.М.

          з  участю  –  представників позивача Кривенка О.І.,  Конащука П.П.

                                відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства (далі – ПАТ) „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 17 997 грн. 99 коп. заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 22 лютого 2008 року між ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір про відкриття на ім’я останнього відновлювальної кредитної лінії до карткового рахунку для здійснення розрахунків  за допомогою платіжної картки з лімітом кредитування 18 000 грн., строком на 24 місяці до 21.02.2010 року, зі сплатою 26,9% річних. ОСОБА_4 свої зобов’язання за договором належним чином не виконує, оскільки не здійснив в належні терміни платежі в рахунок погашення суми кредиту, у зв’язку з чим і виникла зазначена заборгованість.

    Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.03.2010 року позовні вимоги ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” задоволено повністю. Стягнуто з  ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 17 997грн. 99коп., 179грн. 98коп. судового збору та 120грн. витрат на ІТЗ.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначене рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Апелянт вказує, що для правильного вирішення спору суд мав встановити суму, яку він повинен був сплачувати кожного місяця, оскільки ця сума в залежності від погашення кредиту мала бути різною кожного місяця, а наданий позивачем розрахунок взагалі не містить сум помісячної заборгованості по кредиту та нарахованих процентах. ОСОБА_4 зазначає, що граничним терміном виконання ним зобов?язання з повного погашення кредиту є 21.02.2012 року, обґрунтовуючи це тим, що строк дії договору автоматично був продовжений відповідно до положень п.1.7 укладеного між сторонами договору. Вказане свідчить про те, що суд повинен був стягнути з відповідача лише прострочену заборгованість в сумі 5693 грн. 99 коп.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

          По справі встановлено, що 22.02.2008 року між ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір про відкриття на ім’я останнього відновлювальної кредитної лінії до карткового рахунку для здійснення розрахунків за допомогою платіжної картки з лімітом кредитування 18000 грн., строком на 24 місяці до 21.02.2010 року, зі сплатою 26,9 % річних (а.с.3-5).

          Як вбачається з даного договору, право банку вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій передбачено пунктами 1.8, 2.8, 5.2 договору.

При цьому судом достовірно встановлено і це не заперечується самим позичальником ОСОБА_4, що він через скрутне матеріальне становище не зміг сплачувати поточні платежі та нараховані проценти по кредиту, а тому згідно п.2.8 укладеного кредитного договору у позивача виникло право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів і комісій у порядку, встановленого даним договором.

Пунктом 2.8 цього договору передбачено, що вимога про дострокову сплату заборгованості за цим договором направляється кредитором у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти банківських днів з моменту її надіслання кредитором на адресу позичальника. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається кредитору відділенням зв’язку при відправленні листа позичальнику з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на листі, який отриманий позичальником особисто у кредитора.

Проте, суд першої інстанції взагалі не дослідив, чи був дотриманий ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” цей порядок. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази направлення на адресу позичальника ОСОБА_4 повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту чи отримання відповідачем особисто у банківській установі такого повідомлення. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не дотримався чітко визначеного умовами укладеного договору порядку дострокового повернення кредиту.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_4 у суді першої інстанції визнав позов в повному обсязі, а тому вказані обставини не підлягають доказуванню, не заслуговують на увагу. З технічного запису фіксування судового засідання за 15.03.2010 року слідує, що відповідач визнав позовні вимоги ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” частково, в межах суми простроченої заборгованості по кредиту.    

За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим. Таке рішення підлягає зміні шляхом зменшення суми заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь позивача, до суми поточної заборгованості по кредиту, яка виникла станом на 29.01.2010 року.

Відповідним розрахунком ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” підтверджено, що прострочена заборгованість ОСОБА_4 за кредитом станом на 29.01.2010 року становить 5693грн. 99коп. (а.с.6). Таким чином, саме в межах зазначеної суми підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги.

Також, необхідно зменшити до 56грн. 93коп. розмір судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь позивача.      

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню 181грн. 52коп. на відшкодування судових витрат за подання апеляційної скарги.    

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 610, 1054 ЦК України, ст.ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити  частково .

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2010 року – змінити , зменшивши суму заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”, до 5693 грн. 99 коп. та суму судового збору – до 56 грн. 93 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” на користь ОСОБА_4 181 грн. 52 коп. на відшкодування судових витрат за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:                                    Судді: