Справа № 22ц-2064/2010                                     Головуючий у 1інст. – Костенко О.Ф.

                                                                                               Доповідач – Литвиненко І.В.

                  Р І Ш Е Н Н Я            

                                            ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

1 червня 2010 року                   м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого- судді ЛИТВИНЕНКО І.В.

суддів:               ЗАБОЛОТНОГО В.М., СКРИПКИ А.А.

при секретарі

з  участю                                   Штупун О.М.

представника ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” Ткаченка В.П., представника позивача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_8 до Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” про відшкодування майнової шкоди, передбаченої договором страхування,

В С Т А Н О В И В :

          У лютому 2010 року ОСОБА_8 звернувся з позовом до ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” про  відшкодування майнової шкоди, передбаченої договором страхування, у сумі 154583 грн. 33 коп. при настанні страхового випадку, оскільки відповідач відмовився провести виплату у добровільному порядку.

    Рішенням Бахмацького районного суду від 22 березня 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Суд стягнув з ВАТ „СТ „Гарантія” на користь ОСОБА_8 страхове відшкодування в сумі 122 548 грн. 73 коп., 1 225 грн. 48 коп. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а залишки транспортного засобу, який був предметом страхування від 20.12.2006 року, передав ВАТ „Страхове товариство „Гарантія”.  

В апеляційній скарзі ВАТ „СТ „Гарантія” просить скасувати рішення як незаконне і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_8 ОСОБА_4 зазначає, що позов ОСОБА_8 не може бути задоволений, оскільки він порушив вимоги Правил добровільного страхування ,  які є невід’ємною частиною договору страхування.        

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

           Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2006 року між позивачем ОСОБА_8 та відповідачем ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 5-240-31/06, а саме автомобілю Skoda Super Elegance 1.8/100kW, реєстраційний номер НОМЕР_1, дійсною вартістю 154583 грн. 33 коп. (а.с.11-13).

           02.11.2008 року на 96 км. автодороги Київ-Глухів-Бачівськ сталась ДТП за участю позивача , через те, що останній, не врахував дорожню обстановку, не впоравшись із керуванням, з’їхав у кювет і скоїв наїзд на придорожнє дерево, внаслідок чого належний йому на праві приватної власності застрахований автомобіль, отримав механічні пошкодження.

    За висновком спеціаліста по автотоварознавчому дослідженню транспортного засобу від 17.11.2008 року, розмір матеріальної шкоди  становить 122794 грн.32 коп.

    Позивач вважає, що оскільки, відповідно до п. 2.1 договору страхування настав страховий випадок, то згідно із п. 2.2.  вказаного договору, страховик зобов’язаний здійснити виплату страхового відшкодування.

    Відповідач не погоджується з виплатою  страхового відшкодування тому, що вважає, що, відповідно до п.6.6 Правил добровільного страхування, зазначена ДТП, при якій автомобіль позивача  рухався зі швидкістю що більш, ніж у 1,5 рази перевищувала дозволену Правилами дорожнього руху  максимальну швидкість , не відноситься до страхового випадку.

    Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені відповідачем пункти, а саме п.6.6 та п. 24.6 договору страхування в самому договорі відсутні, а ДТП, що сталась 02.11.2008 року, є страховим випадком, який не підпадає від вимоги п.п. 5.2, 5.3, 5.5 договору страхування.

    Проте, апеляційний суд не може погодитись з такими висновками, так як вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджені достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Частина 3 ст.10 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ці обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Незважаючи на зазначені норми процесуального права, поза увагою суду першої інстанції залишились доводи відповідача стосовно того, що позивач рухався зі швидкістю 135,3...140,6 км/год по дорозі, де  встановлена швидкість не більше 90 км/год, чим перевищив максимально допустиму швидкість більш, ніж у 1,5 рази.

Ці доводи відповідач підтвердив висновком № 36-08 експертного автотехнічного дослідження від 02.12.2008 року (а.с.36-62), який суд першої інстанції повинен був оцінити як один з письмових доказів.

Позивач заперечував перевищення швидкості руху, однак жодного доказу на підтвердження своєї позиції суду не надав.

Зазначений висновок узгоджується з іншими матеріалами справи, зокрема, з матеріалами справи № 3-3769/08 про адміністративне правопорушення, дослідженими судом, в якій є протокол про адміністративне правопорушення, схема ДТП,  поясненнями ОСОБА_8, який не заперечував, що рухався зі швидкістю більш ніж 90 км/год, постановою про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_8, і з яких вбачається, що ДТП сталась  через те, що водій ОСОБА_8 не врахував дорожню обстановку і не справився з керуванням транспортного засобу.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивач не порушував п.п.5.2, 5.3, 5.5 договору страхування; умови, передбачені п.6.6 Правил добровільного  страхування наземного транспорту сторонами не обговорювались і до тексту договору не вносились, а тому не можуть братись до уваги, є безпідставними і такими, що не відповідають дійсності.

Так, відповідно до п.5.2 договору страхування до страхових випадків не відносяться і виплата страхового відшкодування не здійснюється при знищенні, пошкодженні ТЗ внаслідок навмисних дій Страхувальника. Перевищення ОСОБА_8 швидкості руху  більш, ніж у 1,5 рази дозволеної є навмисними діями страхувальника і інших доказів позивач не надав.

Пунктом 5.5 договору страхування визначено, що  Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених цим договором та Правилами. Згідно до п.6.4.1. договору, Страхувальник зобов’язаний ознайомитись з умовами та Правилами страхування і підписання договору є підтвердженням  факту ознайомлення з Правилами.

У п.6.6 Правил добровільного страхування, при страхуванні від ризику „ДТП”, не є страховими випадками пошкодження або знищення ТЗ, що виникли внаслідок перевищення водієм більш, ніж у 1,5 рази максимально допустимої швидкості руху, встановленої Правилами дорожнього руху для конкретної ділянки дороги, на якій трапилась ДТП.

Відсутність цього пункту у самому договорі не є порушенням ст.ст. 981, 982 ЦК України, ст. 16 Закону України „Про страхування”, оскільки  сторони домовились і підписали всі істотні умови, в тому числі і дотримання Правил добровільного страхування, які передбачені ст.17 Закону України „Про страхування”.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд у відповідності до ст.212 ЦПК України, яка визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення і суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позов ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача і відмовою у задоволенні позову ОСОБА_8, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача відповідно до положень ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 16, 17 Закону України „Про страхування”, ст.ст. 982,  991 ЦК України,  ст.ст. 303, 307, 309 ч.1, п.4, ст.ст. 314, 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” задовольнити.

Рішення Бахмацького районного суду від 22 березня 2010  року скасувати.

Відмовити ОСОБА_8 у задоволенні позову до ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” про відшкодування шкоди, передбаченої договором страхування.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” на повернення судових витрат 733 грн.

              Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.        

Головуючий:                                         Судді: