АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1407/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 19, 20 Пироженко В.Д.
Доповідач в апеляційній
інстанції Сіренко Ю.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Скіця М.І., Сіренка Ю.В.
при секретарі Іскра І.Б.
з участю представника
позивача
представника відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_7
ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 3 березня 2010 року по справі за позовом Акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі його Київської міської філії ( далі – Банк) до ОСОБА_9, ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_10, Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Фіщук Віра Яківна про визнання договору купівлі-продажу будинку від 30 червня 2009 року недійсним, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, -
в с т а н о в и л а :
У грудні 2009 року Банк звернувся до суду із вказаним позовом.
Зазначав, що 30 червня 2009 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, який не відповідає вимогам закону, є нікчемний, а тому має бути визнаний недійсним, виходячи з наступного.
За іпотечним договором № ІД 895/06-034-626 від 7 вересня 2007 року (далі –Договір), укладеного між Банком та ОСОБА_9, останній в якості забезпечення виконання своїх зобов’язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 895/06-034-626 від 7 вересня 2007 року передав позивачу в іпотеку нерухоме майно – земельну ділянку, кадастровий номер 7110136700-02-020-0020 з цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 827 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до п.1.2 Договору іпотека за цим Договором поширюється на всі поліпшення та/або переобладнання вищевказаної земельної ділянки, що можуть бути здійснені ОСОБА_9 або третіми особами (орендарями, тощо) після укладення іпотечного договору.
Одночасно з відчуженням будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за вказаною адресою відповідач ОСОБА_9 здійснив також і відчуження частини земельної ділянки зайнятої будинком з надвірними спорудами. Незважаючи на обтяження з цього приводу відповідач ОСОБА_9 без згоди іпотекодержателя здійснив відчуження предмету іпотечного договору. Відповідно до статті 12 ЗУ «Про іпотеку» правочин, щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачу в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. З цих підстав даний договір купівлі-продажу будинку на підставі статті 12 ЗУ «Про іпотеку» необхідно визнати недійсним, оскільки вчинений без згоди іпотекодержателя, порушує та обмежує його права.
Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 3 березня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_6- ОСОБА_8, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов Банку, та визнаючи недійсним договір від 30 червня 2009 року купівлі-продажу будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, суд виходив з того, що одночасно ОСОБА_9 здійснив також і відчуження частини земельної ділянки, зайнятої будинком з надвірними спорудами, що розташована за вказаною адресою і перебувала в іпотеці. Такий договір купівлі-продажу в силу ч.2 ст.215 ЦК України та ст..12 ЗУ «Про іпотеку» є недійсним, оскільки вчинений без згоди позивача, порушує та обмежує його права.
Однак, з таким висновком погодитися неможна.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.
Статтею 12 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що недійсним є правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя.
По справі встановлено, що 7 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_9 в якості забезпечення виконання зобов’язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 895/06-034-626 від 7 вересня 2007 року, укладено Договір відповідно до якого відповідач передав позивачу в іпотеку нерухоме майно, земельну ділянку, кадастровий номер 7110136700-02-020-0020, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 827,00 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і належить йому на праві власності на підставі державного акту. Відповідно до п.1.1. Договору вказана земельна ділянка є «Предметом іпотеки».
Після укладення цього Договору ОСОБА_9 на зазначеній земельній ділянці побудував жилий будинок з надвірними спорудами, право власності на який за ним визнано рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 13 серпня 2008 року, як на окремий об’єкт нерухомості.
Статтею 12 ЗУ «Про іпотеку» передбачені правові наслідки порушення обов’язків іпотекодавця. Зокрема, у разі порушення ним обов’язків, встановлених договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки.
Зведення ОСОБА_9 на переданій в іпотеку земельній ділянці будинку та його право власності на цей будинок, як на окремий об’єкт нерухомості Банком не оспорювалося і питання про застосування таких правових наслідків Банк перед ОСОБА_9 не порушував.
30 червня 2009 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу зазначеного будинку з надвірними спорудами.
Пунктом 2.1.4 Договору визначено, що іпотекодавець зобов’язаний без письмової згоди Іпотекодержателя, що оформляється додатковою угодою до цього Договору не відчужувати Предмет іпотеки.
Відповідно до статті 9 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати Предмет іпотеки.
Проданий за договором купівлі-продажу від 30 червня 2009 року житловий будинок з надвірними спорудами є окремим об’єктом нерухомості і не є Предметом іпотеки.
В суді апеляційної інстанції представник Банку не заперечував того, що зазначений житловий будинок з надвірними спорудами не є предметом іпотеки.
З огляду на це висновок суду, що ОСОБА_9 без згоди іпотекодержателя здійснив відчуження Предмету іпотеки не відповідає дійсності та зроблений з порушенням норм матеріального права, оскільки таким Предметом є земельна ділянка, як окремий об’єкт нерухомого майна, що належав відповідачу ОСОБА_9 на праві власності.
Підстав, передбачених ч.2 ст.215 ЦК України та ст.12 ЗУ «Про іпотеку» для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30 червня 2009 року будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 за наведеними доводами позивача колегія суддів судової палати не вбачає.
Наведене свідчить, що рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням нового відповідно до статті 309 ЦПК України про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 3 березня 2010 року у даній справі скасувати.
Акціонерному комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі його Київської міської філії в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: підпис
Судді : підписи
Згідно з оригіналом
Суддя Ю.В.Сіренко