АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1405/2010 Головуючий по першій інстанції
Категорія: 38, 39 Журба С.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Корнієнко Н.В.
УХВАЛА
іменем України
27 квітня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.І.
суддів Корнієнко Н.В., Гончар Н.І.
при секретарі Голобородько С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ВАТ «Черкаське автотранспортне підприємство 17127» на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Черкаське автотранспортне підприємство 17127» про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
15 травня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Черкаське автотранспортне підприємство 17127» про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що 11 березня 2008 року, проїжджаючи у пасажирському автобусі, який рухався за маршрутом № 4 в м. Черкаси, на пропозицію кондуктора про сплату за проїзд він пред’явив у розгорнутому вигляді своє службове посвідчення працівника міліції, на що кондуктор відповіла, що воно не дає права на безоплатний проїзд.
Позивач пояснив, що він, як співробітник міліції, у відповідності до пункту 25 статті 11 ЗУ «Про міліцію» має право користуватися безоплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського та місцевого сполучення. Після цього кондуктор, проявляючи зневагу до його особи, в грубій формі продовжувала вимагати оплати проїзду, ображаючи його людську гідність та ділову репутацію.
На багаторазові зауваження позивача про прохання заспокоїтися і вирішити питання цивілізованим шляхом кондуктор реагувала криком.
На зупинці «Трикотажна фабрика» на вимогу кондуктора водій вимкнув двигун, відмовившись продовжувати рух по маршруту, чим свідомо порушив графік руху автобуса. На пропозицію позивача викликати наряд міліції та задокументувати дану подію не було належної реакції.
Кондуктор підбурювала проти нього пасажирів та ображала принизливими та нецензурними словами. Після того як водій відновив рух автобуса, останній також образливо висловлювався в його адресу та погрожував неприємностями по службі.
Даний конфлікт відбувався в присутності великої кількості людей, у зв’язку з чим позивач вважає, що його ділова репутація була принижена. Також він зазначав, що діями кондуктора та водія йому було спричинено значну моральну шкоду, яка проявилась у психологічних переживаннях, змінах психоемоційного стану, погіршенні здоров’я, порушенні професійних планів та перспектив, негативному впливі ситуації на родичів а також «в подальшій психотравмуючій поведінці відповідача».
Оскільки незаконні дії по відношенню до нього були здійснені працівниками відповідача під час виконання ними службових обов’язків, позивач вважає, що відповідальність за них має нести відповідач.
Тому позивач просить суд зобов’язати відповідача принести публічні вибачення через друковані засоби масової інформації а також стягнути з відповідача відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 1500 грн.
4 грудня 2009 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказував, що у відповідності до висновку судово-психологічної експертизи від 12 травня 2009 року, розмір компенсації спричиненої йому моральної шкоди складає 54 МЗП, розмір яких прирівнюється до розміру мінімальної заробітної плати в України, встановленої на момент винесення рішення судом.
У відповідності до ч.1 ст.55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ст. 2 Закону України від 20 жовтня 2009 року «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» розмір мінімальної заробітної плати з 1 листопада 2009 року становить 744 грн. Отже розмір моральної шкоди становить: 54 Ч 744 = 40 176 грн.
Тому просить суд зобов’язати відповідача принести публічні вибачення через друковані засоби масової інформації та стягнути з відповідача відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 40 176 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 лютого 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Черкаське автотранспортне підприємство 17127» на користь ОСОБА_3 40 176 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, 2 565 грн. судових витрат, а всього 42 741 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ «Черкаське автотранспортне підприємство 17127» просить скасувати дане рішення як незаконне, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
При ухваленні оскаржуваного рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що факт здійснення грубих та образливих висловлювань в адресу позивача з боку кондуктора та водія автобуса, а також факт безпідставної зупинки автобуса та відмови відновлення його руху до того часу, як позивач виконає вимогу про оплату проїзду, мав місце.
Крім того, суд вважає, що відповідальність за шкоду, спричинену працівником юридичної або фізичної особи під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків несе така юридична або фізична особа, відповідно до норми ст.1172 ЦК.
Визнав доведеним суд і спричинення позивачу моральної шкоди, викликаної моральними стражданнями і переживаннями у зв’язку з протиправними діями працівників відповідача.
Разом з тим, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про зобов’язання відповідача принести публічні вибачення через друковані засоби масової інформації не може бути задоволена, оскільки відповідачем не порушувалися права позивача в такий спосіб.
В рішенні судом зазначено і про те, що в ході вирішення даного спору судом не вирішувалося питання про наявність чи відсутність у працівників міліції права на безоплатний проїзд в міському транспорті, оскільки вирішення даного питання виходило б за межі позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що вирішення спору таким чином, є передчасним.
Як вбачається з оскаржуваного рішення та протоколу судового засідання, в ході вирішення даного спору судом не вирішувалося питання про наявність чи відсутність у працівників міліції права на безоплатний проїзд в міському транспорті, оскільки вирішення даного питання, як вказав суд, виходило б за межі позовних вимог.
Проте така позиція суду є неправильною, оскільки, як видно з матеріалів справи, 11 березня 2008 року у пасажирському автобусі, який рухався за маршрутом № 4 в м. Черкаси на пропозицію кондуктора про сплату за проїзд він пред’явив у розгорнутому вигляді своє службове посвідчення працівника міліції, на що кондуктор відповіла, що воно не дає права на безоплатний проїзд.
Позивач пояснив, що він, як співробітник міліції, у відповідності до пункту 25 статті 11 ЗУ «Про міліцію» має право користуватися безоплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського та місцевого сполучення.
Тобто, між даною обставиною та наступившими наслідками, в результаті яких ОСОБА_3 пред’явлений вказаний позов, існує причинний зв’язок.
Тому вирішення питання щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_3 станом на 11.03.2008 року, як працівника міліції, права на безоплатний проїзд в міському транспорті, при розгляді даної справи з дослідженням відповідних доказів - є обов’язковим.
Вказаний недолік відповідно не може бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, як не може бути виправлений і судом апеляційної інстанції по тій причині, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ч.2 ст.303 ЦПК).
З зазначених підстав рішення суду не може залишатися в силі, а тому підлягає скасуванню з направлення справи на новий судовий розгляд іншим складом суду відповідно до вимог статті 311 ЦПК.
Крім того, з позовної заяви та з матеріалів справи вбачається, що в пасажирському автобусі, який рухався по маршруту № 4 в м.Черкаси, виник конфлікт між позивачем ОСОБА_3 кондуктором ОСОБА_4 та водієм ОСОБА_5
ОСОБА_3 вказує, що саме в результаті даного конфлікту йому завдано моральну шкоду в сумі 40 176 грн., яку він просить стягнути з відповідача ВАТ «Черкаське автотранспортне підприємство 17127».
В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132 - 134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.
Відповідно до статті 35 ЦПК треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору можуть бути залучені до участі в справі за клопотанням сторін або з ініціативи суду, якщо рішення по справі може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї із сторін.
Тому колегія суддів приходить до висновку, що для об’єктивного і правильного вирішення даної справи, необхідно до її участі залучити як третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Дана обставина, відповідно до норми ст.311 ЦПК також є підставою для направлення справи на новий розгляд.
Що стосується доказової бази по справі, в тому числі висновку експертизи та його неналежності, як доказу, про що зазначає апелянт у скарзі, а позивач наполягає на його належності, то слід зауважити, що відповідно до норми ч.1 статті 212 ЦПК, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення (ч.2 ст.212 ЦПК).
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ВАТ «Черкаське автотранспортне підприємство 17127» задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 12 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Черкаське автотранспортне підприємство 17127» про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди – скасувати .
Справу направити до Соснівського районного суду м.Черкаси на новий розгляд іншим складом суду.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Н.В. Корнієнко