АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1393/2010
Категорія 19 Головуючий по 1 інстанції
Компанієць О.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції Ювшин В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2010 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі
головуючого Ювшина В.І.
суддів: Сіренка Ю.В., Скіця М.І.
при секретарі Іскра І.Б.
адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4
позивача ОСОБА_5
відповідача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання шлюбу і заповіту недійсними, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 та ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання шлюбу та заповіту недійсним, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько, ОСОБА_8, після смерті якого відкрилась спадщини на Ѕ частину жилого будинку по АДРЕСА_1. Їх батько при житті хворів, що позначилось на його фізичному стані, а пізніше це привело до психічних розладів. В 2008 році ОСОБА_8 став ділити спільне майно подружжя та розривати шлюб з їхньою матір’ю. Проведеними на той час по справах амбулаторних судово-психіатричних експертизах було встановлено наявність у ОСОБА_8 психічного захворювання, що позбавляло його змоги усвідомлювати значення своїх дій та керуватись ними. Після смерті батька в 2008 році вони, як діти померлого звернулись з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса і їм стало відомо, що в 2007 році ОСОБА_8 склав заповіт на ОСОБА_6, а в 2008 році зареєстрував з нею шлюб. Позивачі вважають, що в цей період часу ОСОБА_8 маючи психічне захворювання не міг усвідомлювати значення своїх дій та керуватись ними, а тому заповіт, зроблений 20 вересня 2007 року на ім’я ОСОБА_6 та шлюб, укладений 18 квітня 2008 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 просять суд визнати недійсними.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2010 року позов задоволено. Визнано недійсними заповіт ОСОБА_8, зроблений на користь ОСОБА_6 від 20 вересня 2007 року та шлюб, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 18 квітня 2008 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2010 року, вважаючи що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам в задоволенні їх позовних вимог.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає до відхилення з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про визнання недійсним заповіту та шлюбу, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що на момент вчинення правочинів що оспорюються, заповіту та реєстрації шлюбу, ОСОБА_8 був психічно хворим та не міг керувати своїми діями і не міг розуміти значення своїх дій, а тому відповідно до вимог ст. 225 ЦК України правочини вчинені дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними обґрунтовано визнані недійсними.
20 вересня 2007 року ОСОБА_8 склав заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, заповідає ОСОБА_6, а 18 квітня 2008 року ОСОБА_8 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 Дані правочини зареєстровані в установленому законом порядку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.
Відповідно до висновків посмертної комісійної судово-психіатрічної експертизи ОСОБА_8 станом на 20 вересня 2007 року та 18 квітня 2008 року, на час укладення правочинів, виявляв ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді органічного психічного розладу, який виник внаслідок судинного захворювання головного мозку, хронічної змішаної гіпертонічної і атеросклеротичної дисциркуляторної енцефалопатії з гострим порушенням мозкового кровообігу по ішемишечному типу у 2003 році, з вираженими органічними розладами особистості, проявами емоціональної лабільності, виснажуваності, розладами цілеспрямованої і вольової діяльності, помірними когнітивними розладами, вираженим лівостороннім спастичним геміпарезом, вираженими порушеннями статики і моторики, бульварними розладами. Тому комісія вважає, що комплекс наявних у ОСОБА_8 на юридично значимі моменти психічних розладів у вигляді емоційно-вольових та когнітивних порушень, обмежував його здатність повною мірою розуміти значення свої дій та позбавляло його здатності керувати ними на період 20.07.2007 року та 18.04.2008 року.
Даний висновок посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи підтверджено висновками амбулаторної експертизи та додаткової амбулаторної судово-психіатричної експертизи, проведених при житті ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_8 в період вчинення оспорюваних правочинів по своєму психічному стану не міг усвідомлювати значення своїх дій та керуватись ними.
Зазначені обставини відповідачем не спростовані, а тому суд першої інстанції обґрунтовано зробив свій висновок про визнання оспорюваних правочинів недійсними.
Підстав, встановлених ст. 150 ЦПК України, для проведення третьої комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновки експертиз зроблено по неповно дослідженим обставинам справи є безпідставними, так як сторонам під час проведення попереднього засідання було роз’яснено право і порядок надання доказів на дослідження суду.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Апелянтом в обґрунтування своїх заперечень на пред’явлений позов не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначені та доведені позивачем обставини справи.
Апеляційна скарга не містить підстав, визначених ст. ст. 309, 311 необхідних для скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2010 року відхилити, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя В.І. Ювшин