АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1387/2010 Головуючий по першій інстанції
Категорія: 8, 10 Компанієць О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Корнієнко Н.В.
УХВАЛА
іменем України
27 квітня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.І.
суддів Корнієнко Н.В., Гончар Н.І.
при секретарі Голобородько С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Смілянського міськрайонного суду від 25 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», треті особи – Смілянська міська рада, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення сервітуту , -
встановила:
9 грудня 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про встановлення сервітуту , мотивуючи тим, що вони є власниками багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 з належними частками надвірних споруд. За будинком закріплена земельна ділянка яка надавалася в користування власникам квартир для обслуговування будинку та надвірних споруд.
В травні 2009 року відповідач встановив паркан по периметру належної йому земельної ділянки, чим обмежив доступ позивачам до прибудинкової території та унеможливив проїзд автомобілів до їх будинку.
Сподіваючись на досудове вирішення спору, на адресу відповідача неодноразово були направлені звернення мешканців будинку встановити заїзд у двір будинку загального користування.
В одній із відповідей відповідач погоджується, що Смілянським міським відділом земельних ресурсів надавалась пропозиція про укладення договору між «Смілянським ДЕД» та мешканцями будинку на встановлення земельного сервітут на право спільного заїзду. Але відповідач дану пропозицію не взяв до уваги, посилаючись на те, що рішенням Смілянської міської ради, яка є розпорядником земель комунальної власності, дану пропозицію не підтримано.
Тому позивачі просять суд встановити земельний сервітут на земельну ділянку, що перебуває у користуванні відповідача, для надання їм вільного проїзду до будинку.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 25 лютого 2010 року відмовлено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять скасувати дане рішення як неправомірне, що ухвалене при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не є власниками чи користувачами земельної ділянки, на якій розташовано будинок по АДРЕСА_1, а тому не можуть претендувати на право земельного сервітуту.
Колегія суддів вважає приходить до висновку про законність даного рішення.
Встановлено, що позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 є власниками квартир відповідно АДРЕСА_1 з належними частками надвірних споруд.
Доступ позивачам до прибудинкової території обмежений відповідачем парканом, якого він встановив по периметру належної йому земельної ділянки, чим унеможливив проїзд автомобілів до їх будинку.
Відповідно до ч.1 ст. 401 ЦК право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки.
Земельний сервітут – право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне чи безоплатне користування чужою земельною ділянкою ( в т.ч. право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху).
Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки (ч.2 ст.402 ЦК).
Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності – від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ставлять питання про встановлення сервітуту, який необхідний для них для проїзду автомобілів до їх багатоквартирного жилого будинку. При цьому ними не надаються будь-які докази щодо належності земельної ділянки, відведеної під їх домоволодіння. Крім того, в судовому засіданні при апеляційному розгляді справи підтвердили, що земельна ділянка у власність чи користування їм не надавалася.
Відповідно до частини 1 статті 42 ЗК України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об’єднанню власників (ч.2 ст.42 ЗК).
Квартири, в яких проживають позивачі ними приватизовані.
Оскільки об’єднання власників ними не створено, тому і прибудинкова земельна ділянка такому об’єднанню також ні в безоплатну власність ні в користування не надавалася.
Тоді як випливає з положень частини 2 статті 401 ЦК та частини 1 статті 98 ЗК, земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки.
Однією з підстав відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення сервітуту є відсутність документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою.
З огляду на викладене, суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з підстав, зазначених у рішенні.
Тому колегія вважає, що оскаржуване рішення судом ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, оскільки ним при розгляді справи застосовано закон, який поширюється на ці правовідносини, в результаті чого спір вирішено правильно.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 – відхилити .
Рішення Смілянського міськрайонного суду від 25 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про встановлення сервітуту – залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Н.В.Корнієнко