Справа № 22ц-2630/09             Суддя першої інстанції: Сотська С.О.

Категорія 20                         Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 листопада 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Завтурі О.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_3,  

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2009 року

за позовом

ОСОБА_4  до  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання угод недійсними,

в с т а н о в и л а:

В квітні 2009 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання угод недійсними.

Позивач зазначав, що перебував у шлюбі з ОСОБА_5 з 1984 року по 13 лютого 2008 року та за цей час вони придбали три контейнери. Після розірвання шлюбу, 17 березня та 1 вересня 2008 року відповідачка продала вказані контейнери  ОСОБА_6 не погодившись з ним. 24 жовтня 2008 року ОСОБА_6 продав ці контейнери ОСОБА_7

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 продала ОСОБА_6 контейнери в порушення ст. 68 СК України,  позивач просив суд визнати зазначений договір, а також договір купівлі-продажу укладений ОСОБА_6 з ОСОБА_7 недійсними. Крім того, він просив суд повернути спірні контейнери ОСОБА_5

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2009 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення підлягає зміні з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що спірне майно є спільною власністю подружжя  та ОСОБА_5 правомірно розпорядилась контейнерами відповідно до положень ст. 65 СК України.

Між тим, з такими висновками не можна погодитись в повній мірі.

Так, положеннями КпШС України, чинного на час придбання спірного майна, передбачено правові підстави визначення майна, що є особистою власністю дружини, чоловіка (ст. 24) та визначено об’єкти права спільної сумісної власності подружжя (ст. 22).

Зі змісту ст.ст. 22, 24 КпШС, ст.ст. 6, 7, 13 Закону України «Про власність» вбачається, що майно фізичної особи підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Такі самі правові підстави набуття подружжям права спільної сумісної власності на майно та правовий режим особистого майна підприємця передбачено ст. 61 СК України та ст. 53 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено апеляційним судом, що ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 з 1984 року по лютий 2008 року, остання є фізичною особою-підприємцем з 1992 року. У 1999 та 2002 році на ім’я ОСОБА_5 було придбано три контейнери, які використовувались відповідачкою для підприємницької діяльності як павільйон магазину.

За такого колегія вважає, що спірні контейнери є особистою власністю ОСОБА_5, що дає їй можливість вільно розпоряджатись цим майном на свій розсуд, без урахування положень ст. 68 СК України.

Таким чином, позов ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного ОСОБА_5 з ОСОБА_6, задоволенню не підлягає. В зв’язку чим, вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного ОСОБА_6 з ОСОБА_7 та про витребування спірних контейнерів у останнього, також є безпідставними.

Разом з цим, оскільки суд відмовив в задоволенні позову з інших підстав , не встановивши того факту чи є спірне майно спільною власністю подружжя, рішення слід змінити та вважати підставою для відмови в задоволенні позову те, що спірні контейнери не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_5 не мала права продавати спірне майном без його відома, є необґрунтованими з наведених вище підстав .

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4  відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2009 року змінити.

Вважати підставою для відмови в задоволенні позову те, що спірні контейнери не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України

Головуюча:                         Судді: