АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 3403 / 2010 р.                                     Головуючий у 1-й  інстанції: Ковальчук О.А.

        Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.

       У Х В А Л А

         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„08” червня 2010 року                                         м. Запоріжжя

           Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                Осоцького І.І.

Суддів:                        Давискиби Н.Ф.

                                        Мануйлова Ю.С.                                    

При секретарі:                Бурима В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну  скаргу

Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області  

на постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”.

В позові зазначала, що має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 року має право на підвищення розміру пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте, Управлінням ПФУ за 2006-2008 роки така надбавка до пенсії не нараховувалась та не виплачувалась. З початку 2008 року та до теперішнього часу отримує соціальну допомогу у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, що є також порушенням її прав на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Загальна сума недоплати за 2006-2009 роки складає 4 544 грн. 70 коп.. Про порушення її прав стало відомо з засобів масової інформації. Оскільки відмову відповідача про нарахування та виплату соціальної державної допомоги вважає незаконною, неправомірною, тому просила суд визнати відмову УПФУ в нарахування і виплаті щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов”язати УПФУ здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2009 роки.

 Постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2010 року адміністративний позов задоволено частково.

Відмовлено в поновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 01 січня 2006 року по 05 січня 2009 року.

Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області, викладену в листі № 2196-С/05 від 06.11.2009 року, у здійснення перерахунку і виплаті ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 06 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною.

            Зобов”язано Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнобов”язкове державне пенсійне страхування” за періоди з 06 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

            Не погоджуючись з вказаною постановою суду,   УПФУ в Якимівському районі Запорізької області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду і ухвалити нове рішення по суті викладених в апеляційній скарзі фактів та обґрунтувань.

   Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної  скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 309-311 ЦПК України, для зміни чи скасування судового рішення.

            Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у її пенсійному посвідченні (а.с.5).

            У відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується га 30% мінімальної пенсії за віком.

            Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VІ до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України ( е неконституційними).

             Постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.

             Зміст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не коригувався та її дія на 2009 рік законами України не була зупинена, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог в частині зобов”язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивачу за 2009 рік.

             Доводи відповідача про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення з огляду на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.

             Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем у даній адміністративній справі строк пропущено з поважної причини і він підлягає поновленню.

              З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального Права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення, яким позовні вимоги позивача задоволені частково, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній справі адміністративній справі залишити без змін.

             З урахуванням наведених обставин, постанова відповідає вимогам закону і скасуванню чи зміні не підлягає.  

              Керуючись  ст.ст. 307, 308, 313,317  ЦПК України,  колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

   Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області відхилити.

   Постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2010 року у цій справі залишити без змін.

   Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскарження шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: