Справа № 22ц-2657/09              Суддя першої інстанції: Гуденко О.А.

Категорія 24                         Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф. ,

 за участю: представника позивача Компанієць О.М.,

            відповідача ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 серпня  2009 року

за позовом

відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі – ВАТ «Миколаївська ТЕЦ») до  ОСОБА_4  про стягнення боргу ,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2009 року ВАТ «Миколаївська ТЕЦ»  звернулось з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за теплопостачання.

Позивач зазначав, що відповідачу належить квартира АДРЕСА_1. З ним був укладений договір про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання. Всупереч даного договору останній не оплачував надані послуги з квітня 2007 року по лютий 2009 року.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 1058 грн. 16 коп. боргу.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 серпня  2009 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» 195 грн. 35 коп. боргу та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а також в дохід держави 51 грн . мита.

В апеляційній скарзі ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» , посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_1. Тривалий час відповідач не користувався квартирою, в зв’язку з її залиттям внаслідок пожежі у квартирі, яка розташовано поверхом вище. Приблизно в 2001-2002 роках співробітниками ЖЕКу в квартирі ОСОБА_4 була відрізана та заварена труба гарячого водопостачання для запобігання її прориву.

Зазначене підтверджується поясненнями директора ВАТ «Прогрес-Центр», яке є балансоутримувачем вказаного будинку (а.с. 53).

Доказів того, що гаряче водопостачання в спірний період було відновлено в квартирі відповідача та він такі послуги отримав, ВАТ «Миколаївська ТЕЦ»  не надало.

До того ж, позивач не надав доказів укладення договору на гаряче водопостачання, як підтвердження надання такої послуги.

За такого, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не користувався послугами гарячого водопостачання в спірний період та відмовив позивачу у стягненні 255 грн. 89 коп. боргу за ці послуги.

Тому рішення в цій частині підлягає залишенню без зміни.

Разом з тим, задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач користувався послугами з централізованого опалення лише з жовтня 2008 року.

Однак з таким висновком повністю погодитись не можна.

Так, із матеріалів справи вбачається та встановлено апеляційним судом, що в опалювальний сезон, за період з квітня 2007 року по лютий 2009 року в квартиру, яка належить ОСОБА_4 , позивачем були надані послуги централізованого опалення на загальну суму 952 грн. 27 коп. Відповідач частково оплатив вказані послуги на 150 грн.

Таким чином заборгованість відповідача за центральне опалення, яка підлягають стягненню на підставі ст.ст. 526, 611  ЦК України , складає 802 грн. 27 коп.

Доводи відповідача про відсутність договору не можуть бути достатньою підставою для звільнення від сплати заборгованості за спожиті послуги теплопостачання, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають не тільки з угод письмових чи усних, але й з дій та вчинків осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  (далі – Закон) та ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у т.ч. і теплопостачання, є обов’язком власника чи наймача квартири.

Відповідач отримував послуги з теплопостачання в спірний період та від них, у встановленому законом порядку, не відмовлявся, протягом всіх років використовував тепло для власних потреб, що свідчить про укладання усного договору про надання послуг та покладає на споживача обов’язок оплатити спожиту послугу.

Посилання відповідача на те, що він протягом спірного періоду не отримував тепло через те, що в його квартирі була забита труба підводу до радіатора, є безпідставні.

Можливість зменшення оплати за отримані послуги з теплопостачання або взагалі звільнення від їх оплати встановлено вказаними вище законами та Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 650 (далі – Правила № 630). Така можливість передбачена у разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, а також тимчасової відсутності споживача або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує їх відсутність.

Порядок оформлення претензій споживачів з приводу неналежного надання послуг передбачений ст. 18 Закону.

Однак відповідач не довів фактів таких звернень до ВАТ «Миколаївська ТЕЦ»   в період з квітня 2007 року по лютий 2009 року .

Доводи відповідача про те, що він не повинен плати абонентську плату у міжопалювальний період, не можуть братись до уваги, оскільки такий порядок розрахунків за послуги теплопостачання визначенні рішенням Миколаївської ради № 2540 від 20 грудня 2007 року, відповідно до повноважень, передбачених Законом України «Про теплопостачання».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити, збільшивши стягнення з відповідача боргу за послуги  централізованого опалення зі   195 грн. 35 коп. до 802 грн. 27 коп.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» задовольн ити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 серпня  2009 року змінити, збільшити стягнення з ОСОБА_4   на користь відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» зі   195 грн. 35 коп. до 802 грн. 27 коп.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України

Головуюча:                             Судді: