Справа № 22ц-2396/09                     Суддя першої інстанції: Богатирчук Г.А.

Категорія 41                         Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Голубкіної О.О. ,

за участю:     позивачки ОСОБА_3,

відповідачки  ОСОБА_4 , її представника ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2009 року

за позовом

ОСОБА_3 до  СПД ОСОБА_4  про усунення перешкод в праві користування майном,

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до СПД ОСОБА_4, про усунення перешкод в праві користування майном .

Позивачка зазначала, що вона мешкає в НОМЕР_1, яка розташована на другому поверсі в АДРЕСА_1 . На першому поверсі під її квартирою знаходиться квартира відповідачки, яку вона переобладнала в зал гральних автоматів. Над його входом встановлено металевий короб, який заважає сушити білизну, а також на ньому постійно збирається сміття. Крім того, відвідувачі цілодобово працюючого залу гральних автоматів заважають нормальному відпочинку.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд зобов’язати відповідачку усунути перешкоди в користуванні її квартирою шляхом демонтажу металевого коробу, встановленого над входом до залу та відремонтувати зовні стіни її квартири. Крім того, заборонити відповідачці використовувати її квартиру під зал гральних автоматів, перукарню та магазин  побутової хімії.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2009 року позов задоволено частково. Постановлено заборонити ОСОБА_4 розміщувати в  АДРЕСА_1 перукарню, зал гральних автоматів та магазин  побутової хімії. Крім того, суд зобов’язав відповідачку демонтувати металевий короб та відремонтувати стіну квартири позивачки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, просила рішення в частині демонтажу металевого коробу та заборони розміщувати в квартирі перукарню скасувати та ухвалити в цій частині нове , яким відмовити в задоволені таких вимог .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1 . На першому поверсі будинку, під її квартирою знаходиться квартира ОСОБА_4, яку вона переобладнала в зал гральних автоматів та встановила над входом металевий короб. Цей короб виконано всупереч проекту не тільки над входом, а продовж всієї стіни квартири. Крім того, на даху коробу, який знаходиться безпосередньо біля вікон квартири позивачки, постійно збирається сміття.

За ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний короб перешкоджає нормальному користуванню позивачкою своєї квартири  та задовольнив її вимоги, зобов’язавши відповідачку демонтувати цей короб.

В зв’язку з чим, рішення суду в цій частині підлягає залишенню без зміни.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не має права вимоги про усунення перешкод в користуванні її квартирою та демонтажу коробу через те, що вона є власником лише однієї квартири, а інші приміщення та опорні конструкції будинку належать на праві спільної сумісної власності усім мешканцям цього будинку, є необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалось вище, спірний короб обладнано у безпосередній близькості саме з вікнами квартири позивачки, а тому вона має право вимагати його демонтажу.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги ОСОБА_3 про заборону розміщувати в спірній квартирі перукарню, вважаючи доведеним, що це може порушити права позивачки.

Так, за ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник майна може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення іншою особою дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, за наявності підстав передбачати можливість порушення свого права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира відповідачки ніколи раніше не використовувалась під перукарню, а тому доводи позивачка про те, що таке розміщення може порушити її права є лише припущенням.

Водночас, позивачка не надала суду доказів того, що розміщення в майбутньому в спірній квартирі перукарні, може якимось чином порушити її права.

За ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду про заборону розміщувати в квартирі ОСОБА_4 перукарню є передчасним, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні та виключенню з резолютивної частини такого висновку.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4  задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2009 року щодо заборони розміщення в квартирі перукарню, зал гральних автоматів та магазин  побутової хімії  змінити.

Виключити з резолютивної частини рішення заборону ОСОБА_4 розміщувати в  АДРЕСА_1 перукарню.

В іншій частині рішення залишити без зміни .

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуюча:                         Судді: