АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-757/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 31 Вітер Л.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Скіць М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І,
суддів Сіренка Ю.В., Скіця М.І.,
при секретарі Іскра І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 21 січня 2010 року по справі за позововами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до ТОВ «Глорія – Транс ЛТД», третя особа: ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП і зустрічного позову ТОВ «Глорія – Транс ЛТД» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -
в с т а н о в и л а :
В серпні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування своїх вимог зазначаючи, що 22 лютого 2006 року близько 07.30 год. ОСОБА_8 керуючи автомобілем «Рено» д.н.з. НОМЕР_1, з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2, який належить ТОВ «Глорія – Транс ЛТД», при виконанні трудових обов»язків, рухаючись по автодорозі сполученням Львів – Кіровоград – Знам»янка в напрямку м. Вінниця, на 496 км. вказаної дороги, в районі с. Івангород Христинівського району Черкаської області, в порушення п.п. 10.1, 11.3, 12.1, 12.2, 14.2 ПДР, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, під його керуванням.
Внаслідок зіткнення транспортний засобів пасажир автомобіля ВАЗ отримав травми не сумісні з життям, а він, як водій – тяжкі тілесні ушкодження.
Також в результаті ДТП належний йому автомобіль отримав механічні пошкодження.
Оскільки зіткнення транспортних засобів сталося з вини працівника відповідача, водій ОСОБА_8 був притягнутий до кримінальної відповідальності, однак постановою Христинівського районного суду від 04 липня 2007 року провадження у справі закрите, а ОСОБА_8 звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» від 09.06.2007 р. Цивільний позов було залишено без розгляду.
Зважаючи, що в результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження, тривалий час потребував лікування, просив суд стягнути з відповідача на його користь 900 грн. витрачених на придбання ліків. Витрати понесені ним при вчиненні слідчих дій і поїздки на судові засідання в сумі 3454 грн. 42 коп.
Зазначає, що згідно акту дослідження спеціаліста - товарознавця № 26 від 13.05.2006 року, ринкова вартість автомобіля ВАЗ 2103 на момент пошкодження становить 7625 грн. 60 коп., а відновлювального ремонту автомобіля становить 24513грн. 59 коп.
Крім матеріальних збитків йому було завдано і моральних страждань, що виразилися як в фізичних так і душевних стражданнях та потребою додаткових зусиль в організації свого життя. Моральну шкоду оцінює в сумі 50 000 гривень.
Просив суд стягнути з ТОВ «Глорія – Транс ЛТД» на відшкодування матеріальної шкоди 34 867 грн.01 коп. і на відшкодування моральної шкоди 50 000 гривень та судові витрати по справі за проведення авто товарознавчого дослідження в сумі 600 грн. і надання юридичної допомоги – 1000 гривень.
ОСОБА_7 також звернулась до суду з позовом до ТОВ «Глорія – Транс ЛТД», третя особа: ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, зазначаючи, що в результаті ДТП загинув її чоловік ОСОБА_9 і відповідно на поховання було нею витрачено 17 000 грн. Також їй було заподіяно і моральну шкодую
Просила суд стягнути з відповідача на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 17 000 грн. і на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.
Ухвалою суду від 17.01.2008 р. позови ОСОБА_6 і ОСОБА_7 об»єднані в одне провадження ( а.с. 81).
ТОВ «Глорія – Транс ЛТД» звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_7, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, зазначивши, що при вищевказаних обставинах в результаті ДТП автомобіль «Рено», належний товариству, також отримав механічні пошкодження. Просив суд стягнути на його користь суму збитків в розмірі 5161 грн. 28 коп. ( а.с. 88-90).
Ухвалою суду від 29.01.2008 р. позови ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та зустрічний позов ТОВ «Глорія – Транс ЛТД» об»єднані в одне провадження
( а.с. 97).
Ухвалою Христинівського районного суду від 21 січня 2010 року позов ОСОБА_7 до ТОВ «Глорія – Транс ЛТД», третя особа: ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України (а.с. 193).
Рішенням Христинівського районного суду від 21 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Глорія – Транс ЛТД» на користь ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 3054 грн. 12 коп. і на відшкодування моральної шкоди – 5000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Глорія – Транс ЛТД» до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди відмовлено.
Вирішено питання по судових витратах.
ОСОБА_6 на дане рішення подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення в частині відмови в задоволенні його вимоги про стягнення з відповідача збитків на відновлювальний ремонт автомобіля в сумі 24513 грн.59 коп., а також скасувавши рішення в частині відшкодування моральної шкоди, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, тобто в сумі 50 000 грн.
Також просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Глорія – Транс ЛТД» і закрити провадження по справі в цій частині на підставі ч.1 ст. 310 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення скарги по наступних підставах:
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Ухвалене судом першої інстанції рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає .
Так, відповідно до статей 8, 213, 215 ЦПК умовами обґрунтованості рішення є повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, та відповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи.
Згідно зі ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд повинен встановити всі юридичні факти, які згідно з нормами права мають значення для розкриття існуючих між сторонами правових відносин чи певних подій.
З огляду на підстави заявленого позову - статті 1166, 1187, 1188 ЦК - встановленню судом підлягали такі юридичні факти, як наявність шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, винної поведінки одного чи обох володільців цих джерел та причинного зв'язку між шкодою і їх (чи його) протиправною поведінкою.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 р. N 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з роз'ясненням, викладеними в абз. 2 п. 3 та абз. 2 п. 4 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, питання про відповідальність за шкоду, заподіяну джерелам підвищеної небезпеки кожного із їх володільців перед іншим з них, вирішується за правилами ст. 1166 ЦК України: шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого, відшкодовується винним; за наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; за наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; за відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування.
Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини сторін виникли в зв'язку із заподіянням шкоди джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Спеціальними нормами, які визначають поняття джерела підвищеної небезпеки, підстави виникнення зобов'язання по відшкодуванню шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки та порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, є статті 1187 та 1188 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності зі ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, підставами виникнення цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки є наявність шкоди, протиправна дія заподіювача шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.
Судом першої інстанції було встановлено, що 22 лютого 2006 року близько 07.30 год. ОСОБА_8, керуючи автомобілем «Рено» д.н.з. НОМЕР_1, з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2, який належить ТОВ «Глорія – Транс ЛТД», при виконанні трудових обов»язків, рухаючись по автодорозі сполученням Львів – Кіровоград – Знам»янка в напрямку м. Вінниця, на 496 км. вказаної дороги, в районі с. Івангород Христинівського району Черкаської області, в порушення п.п. 10.1, 11.3, 12.1, 12.2, 14.2 ПДР, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, під керуванням позивача.
Внаслідок зіткнення транспортний засобів водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Також в результаті ДТП автомобіль НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження.
Постановою Христинівського районного суду від 04 липня 2007 року провадження у справі закрите, а ОСОБА_8 звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію» від 09.06.2007 р. Цивільний позов в кримінальній справі було залишено без розгляду.
Рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Вищезазначені обставини й постанова про закриття кримінальної справи зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії не спростовують відсутність вини третьої особи у спричиненні шкоди позивачу, оскільки навіть відсутність складу злочину чи адміністративного правопорушення не свідчить про відсутність вини для настання цивільної відповідальності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення вимог ПДР України з боку водія ОСОБА_8 знаходяться в причинному зв»язку з наслідками, що настали в результаті зіткнення транспортних засобів та покладенням обов»язку по відшкодуванню шкоди на власника автомобіля «Рено» д.н.з. НОМЕР_1, ТОВ «Глорія – Транс ЛТД», з яким водій ОСОБА_8 перебував у трудових відносинах.
Рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди, зокрема на придбання ліків та витрат, пов»язаних з явкою до суду і часткове відшкодування судових витрат учасниками процесу не оскаржується.
Однак колегія суддів не погоджується з висновком районного суду стосовно відсутності у позивача ОСОБА_6 права вимоги на відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу і вважає, що встановивши правильно обставини справи районний суд дійшов помилкового висновку, що у позивача відсутнє таке право вимоги, т.я. він керував транспортним засобом на підставі довіреності і автомобіль не був його власністю, а юридичний власник автомобіля ОСОБА_10 такого права позивачу не надавав.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 р. N 6, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших підставах (договору оренди, довіреності тощо). Крім того довіреністю від 30.03.2006 р. ОСОБА_10 уповноважив ОСОБА_6 на здійснення представницьких функцій по відшкодуванню шкоди (К.С. а.с. 125). Також довіреністю від 05.01.2010 р. ОСОБА_10 продовжив уповноваження ОСОБА_6 на здійснення представницьких функцій по відшкодуванню шкоди ( а.с. 183).
З вищенаведеного випливає, що ОСОБА_6 мав право вимоги на відшкодування матеріальної шкоди спричиненої пошкодженням автомобіля.
Згідно висновку спеціаліста-товарознавствця № 36 від 13.05.2006 р. ринкова вартість автомобіля НОМЕР_3 складає 7625.60 грн., а вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 24513 грн. 59 коп.
Зважаючи, що вартість відновлювального ремонту значно перевищує вартість ТЗ, спеціаліст дійшов висновку, що відновлювати автомобіль економічно недоцільно і визначив вартість матеріального збитку в сумі 7625 грн. 60 коп. ( К.С. а.с. 128-136).
Вартість товарознавчого дослідженя позивачем документально не підтверджена.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції зазначив, що позивачу дійсно була завдана моральна шкода, що полягає в моральних стражданнях в зв»язку з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень і як наслідок отримання групи інвалідності, пошкодженням майна і визначив компенсацію на відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 гривень.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до роз'яснень в п. 3 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 N 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у зв'язку з ушкодженням здоров'я, порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з роз'ясненням, викладеними в п. 5 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з винними діями відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, позивачу, окрім матеріальної шкоди, заподіяна моральна шкода, викликана тим, що йому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження і як наслідок визначена третя група інвалідності і сам факт дорожньо-транспортної пригоди зі значними пошкодженнями його автомобіля уже спричинив підвищене психологічне навантаження. Окрім того, позивач був змушений тривалий час лікуватися, позбавлений можливості користування автомобілем, у нього порушились звичні життєві зв'язки, спілкування з близькими.
Однак колегія суддів вважає, що районний суд при визначенні суми на відшкодування моральної шкоди правильно застосувавши положення чинного законодавства, зокрема ст. ст. 23, 1167 ЦК України та роз”ясненя, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03. 1995 р. N 4, не в повній мірі виважено визначив розмір суми на відшкодування моральної шкоди, з урахуванням суті позовних вимог та обсягу спричинених позивачу моральних страждань і вважає доцільним збільшити суму на відшкодування моральної шкоди з 5000 грн. до 10 000 грн., виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Також колегія судів вважає, що вимога позивача про скасування рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ «Глорія – Транс ЛТД» до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди із закриттям провадження у справі на підставі ч.1 ст. 310 ЦПК України, зокрема з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України не ґрунтується на положеннях чинного процесуального і матеріального права, носить суб»єктивний характер і не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України та роз»яснень, що викладені в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. N 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», а пеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються окремих його частин, зокрема у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню, розподілу судових витрат тощо.
При таких обставинах рішення суду першої інстанції підлягає до зміни в частині визначення сум, що належать до стягнення на відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Тобто загальна сума на відшкодування матеріальної шкоди буде становити (3054.12 грн. (витрати на ліки та проїзд встановлені районним судом та неоспорені сторонами) + 7625.60 грн. (ринкова вартість автомобіля НОМЕР_3) )= 10679.72 грн.
Відповідно сума на відшкодування моральної шкоди буде становити 100000 грн.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6– задовольнити частково.
Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 21 січня 2010 року змінити.
Стягнути з ТОВ «Глорія – Транс ЛТД» на користь ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 10679 гривень 72 копійки.
Стягнути з ТОВ «Глорія – Транс ЛТД» на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень.
В решті рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 21 січня 2010 року по справі за позововами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до ТОВ «Глорія – Транс ЛТД», третя особа: ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП і зустрічного позову ТОВ «Глорія – Транс ЛТД» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП – залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя М.І.Скіць