справа № 22ц-1313/09                       Суддя першої інстанції: Димитров В.І.

категорія 5                          Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

10 вересня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Буренкової К.О.,

суддів:     Довжук Т.С.,

Лівінського І.В.,

при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф. ,

за участю:     позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

        представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Ленінського   районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2009 року

за позовом

ОСОБА_2, ОСОБА_3 до  Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Інта» (далі – ТОВ «Інта») , ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними свідоцтв про право власності та договорів купівлі-продажу,

в с т а н о в и л а :

В лютому 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись з позовом до Фонду комунальної власності Миколаївської міської ради (на теперішній час –   Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, далі – Управління), ТОВ «Інта» про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Позивачі зазначали, що їм на праві власності належать квартири в будинку АДРЕСА_1. Однак, 7  червня 2004 року  Фонд комунальної власності Миколаївської міської ради продав ТОВ «Інта» 77,2 кв.м. нежитлових приміщень підвалу та сходової клітини, що складає 315/10000 частини  їх будинку.

Посилаючись на те, що вказаний договір купівлі-продажу порушує права мешканців зазначеного будинку та укладено в порушення ст. 41 Конституції України та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», позивачі   просили суд визнати його недійсним.

Під час розгляду справи позивачі уточнили свої вимоги, та просили суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20 квітня 2004 року з тих підстав, що Миколаївська міська рада не мала повноважень на відчуження спірних нежитлових приміщень. Крім того, вони просили суд визнати недійсними вказаний вище договір купівлі-продажу  від 7  червня 2004 року та договір від 21 лютого 2007 року, за яким ОСОБА_6 продав ОСОБА_7 спірні нежитлові приміщення, а також свідоцтво про право власності на спірні нежитлові приміщення ОСОБА_6  від 8 грудня 2006 року, з підстав, передбачених ст. 234 ЦК України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Ленінського   районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2009 року  в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права,  просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 2004 року, виконавчий комітет Миколаївської міської ради, на підставі рішення облвиконкому № 62 від 9 березня 1992 року, видав свідоцтво територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради на право комунальної власності на нежитлові приміщення підвалу та сходової клітини будинку  АДРЕСА_1 загальною площею 2448,4 кв.м. (а.с. 188).

Судом встановлено, що 7 червня 2004 року Фонд комунальної власності Миколаївської міської ради (Управління) уклав договір купівлі-продажу з ТОВ «Інта» 77,2 кв.м. нежитлових приміщень підвалу та сходової клітини, що складає 315/10000 частини  будинку  АДРЕСА_1. Зазначена угода була укладена на виконання рішення Миколаївської міської ради № 19/24 від 25 березня 2004 року (а.с. 191).

8 грудня 2006 року виконавчий комітет Миколаївської міської ради, на підставі рішення № 2319 від 24 листопада 2006року, видав свідоцтво про право власності на спірні нежитлові  ОСОБА_6 Останній, в свою чергу, продав вказане нерухоме майно ОСОБА_7 21 лютого 2007 року.

В подальшому, позивачі поставили питання про те, що Миколаївська міська рада не мала повноважень на відчуження спірних нежитлових приміщень, а тому, на їх думку,   свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20 квітня 2004 року є недійсним. Крім того, вони вважали вказані вище договори купівлі-продажу  від 7  червня 2004 року та від 21 лютого 2007 року, а також свідоцтво про право власності на спірні нежитлові приміщення ОСОБА_6  від 8 грудня 2006 року, вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Суд повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку всім доказам, які надали сторони та дійшов вірного висновку  про відсутність підстав для визнання недійсними спірних свідоцтв про право власності та договорів купівлі-продажу, оскільки рішення міськради, на підставі якого було укладено договір купівлі-продажу між Фондом та ТОВ «Інта» є чинним та ніким не оскаржено, а також позивачі не надали доказів фіктивності спірного свідоцтва та договорів купівлі-продажу . В зв’язку з чим, обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Крім того, колегія суддів вважає, що позивачі передчасно поставили питання про недійсність свідоцтва про право власності на спірні нежитлові приміщення, яке видав виконавчий комітет Миколаївської міської ради 20 квітня 2004 року, не оскарживши рішення на підставі якого було оформлено це свідоцтво.

Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення , є необґрунтованими з наведених вище підстав.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3  відхилити,  а рішення Ленінського   районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуюча:                         Судді: