АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„06” квітня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Виноградової Л.Є.,
суддів Гайворонського С.П., Кононенко Н.А.,
за участю секретаря Макаркіна А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах Одеського ордена «Знак пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємства з колективною власністю на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, прокуратури Суворовського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_2 до Одеського ордену «Знак пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємства з колективною власністю (далі - завод «Продмаш») про поновлення на роботі, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до Одеського ордену «Знак пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємства, вказуючи, що наказом № 14-К від 05 березня 2009 року він був звільнений по п. 4 ст. 40 КЗпП України через прогул з посади заступника начальника фінансового збутового відділу Одеського ордену «Знак пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємства з колективною власністю.
Посилаючись на те, що він з 03.02.2009 року по 06.03.2009 року хворів, разом із тим був на роботі, була відсутня згода профспілкового органу на його звільнення, порушено процедуру отримання від нього пояснень та дата звільнення не відповідає вимогам чинного законодавства, крім того, його звільнення як дисциплінарне стягнення здійснено за межами строку накладення адміністративного стягнення, позивач просив суд скасувати наказ відповідача № 14-К від 05 березня 2009 року про його звільнення, поновити позивача на посаді заступника начальника фінансового збутового відділу, зобов’язавши відповідача внести відмітку в трудову книжку про недійсність запису про звільнення, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 364 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000 грн..
12.06.2009 року заступник прокурора Суворовського району м. Одеси пред’явив позов до заводу «Продмаш» про скасування наказу 14-К від 05 березня 2009 року про звільнення ОСОБА_3 як незаконного.
При цьому вказував, що ОСОБА_2 не знав про зміну умов праці, тому був відсутній на робочому місці (а.с. 129-130).
Справа № 22ц-1707/2010 р
Головуючий у 1й інстанції – Пепеляшков О.С.
Доповідач – Виноградова Л.Є.
Рішенням суду позов ОСОБА_2 та прокуратури Суворовського району м. Одеси задоволений частково: наказ Одеського ордену «Знак пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємства з колективною власністю № 14-К від 05 березня 2009 року про звільнення ОСОБА_2 був скасований, позивача поновили на посаді заступника начальника фінансового збутового відділу, зобов’язавши відповідача внести відмітку в трудову книжку позивача про недійсність запису про звільнення з 02.02.2009 року. Суд стягнув з Одеського ордену «Знак пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємства з колективною власністю заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 364 грн. та 1 000 грн. в якості компенсації моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах Одеського ордена «Знак пошани» заводу продовольчого машинобудування просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 січня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог позивача та прокуратури Суворовського району м. Одеси до Одеського ордена «Знак пошани» заводу продовольчого машинобудування, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно й всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України власник має право розірвати трудовий договір у разі скоєння працівником прогулу без поважних причин.
Оскільки законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, у справах про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України суд повинен вирішувати питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, виходячи з конкретних обставин і враховуючи надані сторонами докази.
При цьому законодавець роз’яснив, що наявність поважних причин визнається в разі доведеної непрацездатності працівника, хоч би вона і не була підтверджена лікарняним листком.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 03.02.2009 року по 05.03.2009 року був відсутнім на роботі з підстав непрацездатності, лікувався на дому та звертався до лікарів.
Цей висновок суду підтверджується матеріалами справи, випискою з амбулаторної карти хворого, який пройшов курс лікування в денному стаціонарі міської поліклініки № 29 (а.с. 105), висновком комп’ютерної томографії № 1514 від 03.03.2009 року (а.с. 104), медичними дослідженнями (а.с. 103), історією хвороби ОСОБА_2 (а.с. 96-102), довідкою міської поліклініки № 29 про стан здоров’я ОСОБА_2 в період з 03.02.2009 року по 06.03.2009 року (а.с. 29).
За таких підстав, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 в період з 03.02.2009 року по 05.03.2009 року був непрацездатним, тому з поважних причин не був на роботі.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав оцінку показанням свідків, допитаних у суді, не може бути підставою для скасування рішення, оскільки ці свідки підтвердили факт відсутності позивача на роботі, що позивачем та рішенням суду не спростовується, до того ж не є підставами для скасування рішення суду, оскільки не передбачені ст. 309 ЦПК України.
Із твердженням в апеляційній скарзі про те, що п. 1.1 Інструкції «Про порядок заповнення листка непрацездатності» передбачено засвідчення тимчасової непрацездатності працівника листком непрацездатності судова колегія погодитись не може, тому що п. 4 ст. 40 КЗпП України не передбачено обов’язковості видачі листка непрацездатності при відсутності робітника з поважних причин на роботі.
Посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_2 не був із поважних причин відсутній на роботі не може бути прийняте до уваги, так як із довідки міської поліклініки № 29 вбачається, що функціональна частина діагнозу ОСОБА_2 виражена больовим синдромом з порушенням статики й ходьби, що визначає утруднення знаходження у вертикальному положенні та утруднення руху в зв’язку з біллю.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Одеського ордена «Знак пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємства з колективною власністю залишити без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий суддя Л.Є. Виноградова
Судді колегії С.П. Гайворонський
Н.А. Кононенко