АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„23” березня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Виноградової Л.Є.,
суддів Гайворонського С.П., Сегеди С.М.,
за участю секретаря Макаркіна А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Приморського району м. Одеси на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання права власності на приміщення горища ,-
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом до Одеської міської ради, вказуючи, що з 14 жовтня 2003 року вони є власниками квартири АДРЕСА_1 та співвласниками горища.
Між позивачами і власниками квартир будинку АДРЕСА_1 виникла домовленість про те, що власники квартир будинку дали згоду о передачі позивачам у власність горища площею 185,6 м2, розташованої над квартирою позивачів.
Одеська міська рада не визнає право власності позивачів на зазначене горище.
Посилаючись на те, що 13.11.2001 року шлюб був розірваний, відповідач участі у вихованні та утриманні дочки не бере, ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 частини всіх прибутків, починаючи з 2006 року.
Рішенням суду позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено: визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності на горище № 502, площею 185,6 м2, яке знаходиться над їх квартирою АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2005 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання за ними права власності на приміщення горища відмовити, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
За правилами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчужені на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинків, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 вказаного Закону стають об’єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п.1.1). Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
У той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.
Так, за ст. 1 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку – приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення – це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин.
Вирішуючи спір, суд не з’ясував чи є спірне приміщення горища площею 185, 6 м2 допоміжним приміщенням чи нежилим приміщенням.
Обґрунтовуючи свої доводи, позивачі посилалися на те, що власники всіх квартир в будинку АДРЕСА_1 дали свою згоду на передачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у власність приміщення горища площею 185, 6 м2 , розташованого над їх квартирою.
Між тим, суд ці доводи не перевірив, не обговорив питання про притягнення до участі у справі в якості відповідачів власників інших квартир (а.с. 13-19).
Більш того, власниця АДРЕСА_2 ОСОБА_5 вважає, що порушено її конституційне право на житло, належне володіння та користування житлом, оскільки вона не давала згоду на перебудову горища, передачу його у власність позивачів, будівельні роботи, які проводяться в квартирі позивачів, нанесли їй значні матеріальні збитки, перешкоджають їй у користуванні горищем.
При новому розгляді справи суду необхідно визначитися зі складом осіб, які беруть участь у справі, характером спірних правовідносин та у залежності від встановленого ухвалити законне і обґрунтоване рішення, врахувавши, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, та, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідного до закону.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Приморського району м. Одеси частково задовольнити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання права власності на приміщення горища скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий суддя підпис Л.Є. Виноградова
Судді колегії підпис С.П. Гайворонський
підпис С.М. Сегеда
"З оригіналом згідно":
Суддя Л.Є.Виноградова