Справа № 22-ц-630/2010р. Головуюча по 1 інстанцїї Ротар М.М.
Категорія 52 Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,
без участі сторін,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою Одеської залізниці
на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 січня 2010 року за позовом
ОСОБА_3
до
Одеської залізниці
про поновлення на роботі та
стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИЛА:
13 серпня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Знам`янської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці про поновлення його на роботі на посаді складача поїздів 5 розряду та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що с 1988 року знаходився з відповідачем в трудових відносинах. 15 липня 2009 року він був звільнений з вказаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке вважає незаконним, так як відповідачем при звільненні порушені вимоги законодавства про працю, а саме: його звільнено без згоди профспілкового комітету та з порушенням вимог ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишенні на роботі.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги в частині стягнення з відповідача розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу уточнив та просив стягнути 9 915 грн. 39 коп.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив його позов задовольнити.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 вересня 2009 року проведено заміну неналежного відповідача Знам`янську дирекцію залізничних перевезень Одеської залізниці на належного – Одеську залізницю. Ухвалою цього ж суду від 08 жовтня 2009 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог притягнутий начальник Знам`янскої дирекції залізничних перевезень ОСОБА_4
Представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилався на відсутність порушень трудового законодавства при звільненні позивача та на необґрунтовану відмову профспілкового комітету.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 січня 2010 року позов задоволено. Постановлено визнати незаконним наказ № 368-ОС від 14 липня 2009 року про звільнення позивача, поновити його на посаді складача поїздів 5 розряду станції Олександрівка та стягнути на його користь з відповідача 9 915 грн. 39 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові. На думку апелянта рішення суду постановлено без з’ясування всіх обставин справи та є незаконним.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони, і дійшов правильного висновку, що позивач в порушення чинного трудового законодавства був незаконно звільнений з посади складача поїздів 5 розряду, так як відповідач не надав доказів, що позивач не мав переважного права залишення на роботі, а рішення профкому прийнято з дотриманням вимог ст. 43 КЗпП України, відповідає вимогам ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та є обґрунтованим, а тому на підставі ст. 235 КЗпП України відповідач повинен поновити позивача на роботі та сплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу. Тому, суд обґрунтовано задовольнив позов.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний роботодавцем у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі й у випадку скорочення чисельності та штату працівників.
Розірвання трудового договору з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (ч. 1 ст. 43 КЗпП України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач працював на різних посадах в Одеській залізниці з 01 серпня 1988 року по 15 липня 2009 року з перервою у 2 роки в зв’язку з проходженням служби у озброєних силах (а.с. 8-11). 11 вересня 2008 року він підвищив кваліфікацію за професією складача поїздів, а 30 червня 2009 року отримав диплом про закінчення Знам`янского професійно-технічного училища № 12 за професією слюсаря з ремонту рухомого складу (а.с. 16-17,62).
Наказом начальника дирекції від 14 липня 2009 року № 368-ос його звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників, про що позивача було попереджено 29 квітня 2009 року та запропоновано вакантні посади, від чого останній відмовився. (а.с. 12-13).
15 червня 2009 року адміністрація Знам`янської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці звернулась до профкому з поданням про звільнення позивача з займаної посади в зв’язку зі скороченням штату працівників.
На засіданні профспілкового комітету 01 липня 2009 року у присутності представника роботодавця адміністрації відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_3 по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 19).
Як вбачається із протоколу засідання профкому, відмова обґрунтована тим, що роботодавцем не надано технічно-економічного обґрунтування необхідності скорочення чисельності посад, не дотримано умов колективного договору (п. п. 2.8; 2.11), щодо вжиття необхідних заходів проведення навчання суміжним професіям та безкоштовної перекваліфікації працівників, зменшення чисельності працівників в першу чергу за рахунок природної плинності кадрів та тимчасового обмеження прийому на роботу.
Крім того, профком послався на те, що роботодавцем не дотримано досягнутих домовленостей з профкомом при проведенні попередніх консультацій 23 квітня 2009 року та 09 червня 2009 року щодо майбутнього скорочення чисельності та штату працівників. Зокрема, скорочення складачів поїздів на ст. Олександрівка має вирішуватися з урахуванням можливостей переведення цих працівників в межах всього підприємства або установи, а не лише підрозділу, де він працює.
Також, до проведення звільнення працівників відповідачем не вивчалося питання переважного права працівників, посади яких скорочуються.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги стосовно необґрунтованості відмови профспілкового органу в наданні згоди на звільнення позивача, оскільки відмова вмотивована та відповідає вимогам ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ст. 39 Закону України від 15 вересня 1999 року «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності».
Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на порушення профспілковим органом строків повідомлення роботодавця про прийняте рішення. Так, з копії витягу з протоколу засідання профкому від 01 липня 2009 року, яка надійшла відвідачеві, вбачається, що цей документ було направлено роботодавцю 01 липня 2009 року. Більш того, при виданні наказу про звільнення позивача відповідач виходив саме з відмови профспілкового органу у наданні згоди на звільнення ОСОБА_3
Посилання в апеляційній скарзі на пріоритетність застосування норм міжнародного права є безпідставними, так як ґрунтуються на невірному тлумаченні закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Одеської залізниці відхилити , а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді