Справа №. 22ц-602/10р. Головуюча по 1 інстанції Рум`янцева Н.О.
Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Голубкіній О.О.,
за участю представника заявника Лупенка Р.С.,
представника відділу виконавчої служби Корець С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі – АТ «УкрСиббанк»)
на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2010 року за скаргою
АТ «УкрСиббанк»
на неправомірні дії державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі – державний виконавець ДВС ),
ВСТАНОВИЛА:
17 листопада 2009 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця ДВС.
Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2008 року з ОСОБА_4 солідарно з ОСОБА_5 стягнуто на користь АТ «УкрСиббанк» 46 883 грн. 65 коп. боргу за кредитним договором. З метою забезпечення зобов’язань за кредитним договором 15 грудня 2006 року ОСОБА_4 був укладений з ними договір застави, в якому предметом застави став автомобіль марки ВАЗ 2114 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 44 970 грн. 28 вересня 2009 року було проведено аукціон з реалізації цього заставленого майна за 23 948 грн. 48 коп. На їх користь було перераховано 20 180 грн. 83 коп., а 2242 грн. 32 коп. перераховано на користь держави як погашення виконавчого збору. Дії державного виконавця щодо перерахування виконавчого збору вважає неправомірними, так як вони суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про заставу», Інструкції про проведення виконавчих дій та просив зобов’язати відділ ДВС повернути АТ «УкрСиббанк» безпідставно стягнутий виконавчий збір.
Крім того, заявник просив поновити строк для подачі даної скарги у зв'язку з пропущенням його з поважних причин.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2010 року в задоволенні скарги відмовлено за відсутністю порушень з боку державного виконавця вимог чинного законодавства.
В апеляційній скарзі представник АТ «УкрСиббанк» просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги. На думку апелянта, суд неправильно застосував норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія судів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні скарги АТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції виходив з того, що порушень вимог ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) з боку державного виконавця ДВС не встановлено.
Між тим, з зазначеним висновком суду неможна погодитись, що відповідно до положень ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування зазначеної ухвали та постановлення нової ухвали.
Матеріалами справи підтверджується, що Ленінським районний судом м. Миколаєва в виконання рішення суду, був виданий виконавчий лист про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь АТ «УкрСиббанк» 46 883 грн. 65 коп. боргу за кредитним договором (а.с. 6-7). Строк пред’явлення вказаного виконавчого документа не закінчився.
18 грудня 2008 року державним виконавцем ДВС було відкрито виконавче провадження та 02 лютого 2009 року з боржника ОСОБА_4 стягнуто 4738 грн. 25 коп. виконавчого збору (а.с. 8-9).
Виходячи з положень ст. 43 Закону виконавчий збір – це грошові суми, що підлягають стягненню з боржника в разі невиконання ним рішення добровільно в межах наданого державним виконавцем строку.
15 грудня 2006 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір застави предметом якого є автомобіль марки ВАЗ 2114 вартістю 44 970 грн. (а.с. 10-12).
28 вересня 2009 року було проведено аукціон з приводу реалізації заставленого майна з метою виконання рішення суду. Автомобіль марки ВАЗ 2114 було продано за 23 948 грн. 48 коп., з яких на користь АТ «УкрСиббанк» в погашення боргу за рішенням суду було перераховано 20 180 грн. 83 коп. та 2 242 грн. 32 коп. виконавчого збору на користь держави (а.с. 19).
Згідно ч. 1 ст. 43 Закону з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.
Між тим, відповідно до вимог ст. 52 Закону стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеною у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.
Крім того, п. 5.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 передбачено, що при стягненні виконавчого збору за постановою державного виконавця, винесеною у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.
Тобто, при зверненні стягнення на заставлене майно виконавчий збір повинен стягуватися за рахунок майна боржника, вільного від застави.
Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що доводи заявника про неправомірність дій державного виконавця щодо відрахування виконавчого збору від реалізації заставленого майна розмір якого, крім того, визначений не від фактично стягнутої суми, є обґрунтованими, а тому скарга АТ «УкрСиббанк» підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 385 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Як пояснив в судовому засіданні апеляційної інстанції представник АТ «УкрСиббанк», розпорядження державного виконавця про розподіл отриманих від реалізації заставленого вони отримали 14 жовтня 2009 року. Проти цього в судовому засіданні не заперечував представник ДВС.
Як вбачається з матеріалів справи, АТ «УкрСиббанк» відразу звернулося зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця ДВС щодо стягнення виконавчого збору до Миколаївського окружного адміністративного суду. Між тим, ухвалою цього суду від 27 жовтня 2009 року АТ «УкрСиббанк» було відмовлено у відкритті провадження за непідсудністю (а.с. 20). Зазначена ухвала отримана заявником 11 листопада 2009 року та 17 листопада 2009 року АТ «УкрСиббанк» була подана скарга на неправомірні дії державного виконавця ДВС до Ленінського суду (а.с. 1, 20).
Таким чином, строк на звернення до суду з даною скаргою заявником пропущений з поважних причин и повинен бути поновлений.
Керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити .
Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2010 року скасувати та постановити нову ухвалу .
Поновити АТ «УкрСиббанк» строк для подачі зазначеної скарги.
Скаргу АТ «УкрСиббанк» на неправомірні дії державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції задовольнити.
Зобов’язати Ленінський відділ Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції перерахувати публічному акціонерному товариству «УкрСиббанк» 2242 грн. 32 коп. (дві тисячі двісті сорок дві грн. 32 коп.)
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді