Справа № 22ц-2934/09 Суддя першої інстанції: Богатирчук Г.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
У Х В А Л А
іменем України
24 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Голубкіної О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2009 року
за позовом
ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства Фінансова група «Страхові традиції» (далі – ЗАТ ФГ «Страхові традиції») про стягнення страхового відшкодування ,
в с т а н о в и л а:
У травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ЗАТ ФГ «Страхові традиції» про стягнення страхового відшкодування.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 липня 2009 року позов залишено без руху для усунення недоліків , а ухвалою від 31 липня 2009 року позовна заява повернута позивачу, оскільки останній не виконав вказівку суду .
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність ухвали від 31 липня 2009 року, просив її скасувати .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи ОСОБА_3 позовну заяву відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України, суд виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений строк, а саме, не оплатив в повному обсязі судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також не надав доказів того, що представництво відповідача в м. Миколаєві є юридичною особою.
Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.
Так, із змісту ст. 121 ЦПК України вбачається, що суд вправі повернути позовну заяву, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та пропозиція виправити у встановлений судом строк недоліки заяви не була виконана.
Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позовної заяви про стягнення страхового відшкодування ОСОБА_3 оплатив лише 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Разом з тим, на виконання ухвали суду від 1 липня 2009 року позивач надав квитанцію про оплату зазначених судових витрат в необхідному розмірі, а саме у сумі 220 грн. (а.с. 31).
За такого, суд першої інстанції не мав підстав передбачених ст. 121 ЦПК України для повернення позову.
Посилання в ухвалі на те, що позивач не оплатив державне мито, неможна вважати обґрунтованими, оскільки за ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Відповідно до роз’яснень Пленум Верховного Суду України, які зазначені в п. 2 постанови № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів страхування.
Також є безпідставною вимога суду надати позивачу докази статусу представництва, яке не є стороною у справі.
Таким чином, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, а позовна заява поверненню до місцевого суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі з дотримання вимог щодо оплати позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити .
Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2009 року скасувати, а позовну заяву повернути в той же суд для вирішення питання про відкриття провадження у справі .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає .
Головуюча: Судді: