Справа № 22ц-1994/09 Суддя першої інстанції: Павлова Ж.П.
Категорія 20 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
24 вересня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Голубкіної О.О. ,
за участю: позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,
відповідачки ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_5
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2009 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа – ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та права власності на частку будинку, а також стягнення грошових коштів,
в с т а н о в и л а:
В липні 2008 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та права власності на частку будинку, а також стягнення грошових коштів.
Позивач зазначав, з урахуванням уточненого позову, що він є громадянином ОСОБА_8 та з метою придбання житла в м. Миколаєві для постійного проживання, він перевів на ім’я своєї знайомої ОСОБА_5 23368 доларів США. В грудні 2007 року він приїхав до м. Миколаєва та привіз з собою ще 4000 доларів США щоб купити 1/20 частку домоволодіння АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_7 Між тим, договір купівлі-продажу вказаного домоволодіння було оформлено 18 грудня 2007 року на відповідачку, оскільки остання його завірила в тому, що можуть виникнути труднощі при оформлені договору на його ім’я, як на громадянина іншої держави. В подальшому, він знову приїхав до м. Миколаєва однак відповідачка не пустила його в спірне домоволодіння. Крім того, йому стало відомо, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2008 року, змінено частки власників зазначеного домоволодіння та за відповідачкою визнано право власності на 10/100 його частки.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати зазначений договір купівлі продажу недійсним в частині покупця, визнати його покупцем спірного нерухомого майна та визнати за ним право власності на 1/20 (10/100) спірного домоволодіння. Крім того, він просив суд визнати за ним право власності на 1390 доларів США, які він пересилав відповідачці.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2009 року позов задоволено частково. Постановлено визнати частково недійсним спірний договір купівлі-продажу в частині покупця визнавши покупцем ОСОБА_3. Крім того, суд визнав за позивачем право власності на 1/20 частку вказаного домоволодіння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просила рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 18 грудня 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу 1/20 частку домоволодіння АДРЕСА_1. При цьому, вказане нерухоме майно було придбано ОСОБА_5 для ОСОБА_3 та за його гроші. А вказаний договір було оформлено на відповідачку в зв’язку з тим, що ОСОБА_3 вважав, що не може оформити на себе це нерухоме майно оскільки є громадянином іншої держави.
Зазначене підтверджується і поясненнями продавця ОСОБА_7
ОСОБА_5 також не заперечувала, що вказана частка домоволодіння була куплена за гроші ОСОБА_3.
Згідно ст. 236 ЦК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Суд повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку всім доказам, які надали сторони та прийшов до вірного висновку, що дійсним покупцем за спірним договором є ОСОБА_3, для якого та за його гроші і було куплено зазначене вище нерухоме майно . Тому, суд обґрунтовано визнав вказаний договір у частині, що стосується покупця, удаваною угодою та визнав покупцем по договору ОСОБА_3 .
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що позивач подарував їй спірну частку домоволодіння суперечать зазначеним вище доказам по справі.
В зв’язку з чим рішення в цій частині підлягає залишенню без зміни.
Разом з тим, визнавши за позивачем право власності на 1/20 частку спірного домоволодіння відповідно до вказаного вище договору, суд не звернув уваги на подальші зміни часток співвласників цього домоволодіння.
Так, із матеріалів справи вбачається, що в зв’язку з перебудовами зробленими одним із співвласників спірного домоволодіння, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2008 року, частка ОСОБА_5 перерахована та складає 10/100. При цьому, обсяг нерухомого майна, яке входило в 1/20 частку домоволодіння за спірним договором купівлі-продажу не змінився, оскільки сама відповідачка ніяких перебудов не здійснювала.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що така обставина є підставою для визнання за позивачем права власності на 10/100 частини вказаного домоволодіння.
Таким чином, р ішення суду в частині визнання права власності підлягає зміні на підставі п. 3 ст. 309 ЦПК України .
Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2009 року в частині визнання права власності змінити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 10/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України
Головуюча: Судді: