Справа № 22ц-27/10р. Головуюча у 1 інстанції Разумовська О.Г.
Категорія 44 Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Дудник Ю.П.,
за участю позивачки ОСОБА_2,
представника позивачки ОСОБА_3,
представника третьої особи Мозоль С.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2009 року за позовом
ОСОБА_2
до
ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_6,
третя особа: служба у справах дітей Адміністрації Заводського району м. Миколаєва,
про позбавлення права користування жилим приміщенням,
ВСТАНОВИЛА:
16 березня 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_6 про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
Позивачка вказувала, що їй на праві власності належить вказана однокімнатна квартира, в який з 29 вересня 2006 року зареєстрована відповідачка, яка є онучкою її покійного чоловіка та її малолітній син. З січня 2006 року ОСОБА_5 з малолітнім сином ОСОБА_6 в квартирі не проживають, не виконують обов’язків по утриманню жилого приміщення та оплаті комунальних послуг, їх речей в будинку немає, постійно проживають в іншому населеному пункті, а саме: АДРЕСА_2, а тому втратили право користування жилим приміщенням в належній їй на праві власності квартирі. На прохання знятися з реєстраційного обліку відповідачка не реагує.
Посилаючись на вказане, позивачка просила позов задовольнити.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права та є незаконним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, її представника та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не втратила зв’язку з квартирою, а тому відсутні підстави, передбачені ст.ст. 71, 72 ЖК України, для визнання відповідачки та її сина утратившими право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
Між тим, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи, що відповідно до п. 3 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення.
У позовній заяві позивачка фактично зазначає підставою позову відсутність відповідачки у спірній квартирі, яка була членом її сім’ї, без поважних причин понад рік.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є власником спірної квартири (а.с. 9) та за її згодою відповідачка з малолітнім сином 29 серпня 2006 року були зареєстровані в цій квартирі, як члени сім’ї позивачки (а.с. 12).
Актом сусідів позивачки від 24 лютого 2009 року підтверджується, що ОСОБА_5 разом з малолітнім сином в спірній квартирі не проживає з 2006 року, а довідкою Надбузької сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 26 лютого 2009 року підтверджується проживання відповідачки без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14, 21).
Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка разом з сином ОСОБА_6 та співмешканцем постійно проживає в АДРЕСА_1 (а.с. 21). Ця квартира належить на праві спільної часткової власності по 1/3 частині відповідачці, її матері – ОСОБА_7 та позивачці (а.с. 19).
Відповідно до положень ст. 48 Закону "Про власність" від 07 лютого 1991 року власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, а згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Суд не звернув увагу на зазначені норми матеріального права та на те, що позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги вказаними вище обставинами, хоча і посилалась як на підставу позову на ст. 107 ЖК України. Між тим, саме по собі посилання позивачки на певну норму закону яка суперечить обставинам, якими вона обґрунтовувала свої вимоги, є підставою для застосування судом належної норми закону незалежно від згоди на це позивачки.
Крім того, в матеріалах справі відсутні будь-які докази підтверджуючі поважність причин непроживання в спірній квартирі понад рік та існування домовленості з позивачкою відносно встановлення інших підстав на втрату права користування житлом.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з підстав ст. 405 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення .
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та її малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді