Справа № 22ц-2380/09                  Суддя першої інстанції: Тустановський А.О.

категорія 27                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 листопада 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Дудник Ю.П. ,

за участі відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2009 року

за позовом

ОСОБА_4 до  ОСОБА_3  про стягнення боргу,

в с т а н о в и л а :

В червні 2009 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про стягнення процентів за договором позики.

Позивачка зазначала, що в 15 травня 2005 року вона позичила ОСОБА_3 2000 грн. зі сплатою 10% на місяць, а той зобов’язався повернути суму позики та проценти від неї до 15 серпня 2005 року. Однак відповідач своїх зобов’язань своєчасно не виконав, 7 липня 2006 року повернув лише суму позики, а процентів в сумі 2000 грн. не сплатив.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача 2000 грн. процентів від суми позики.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2009 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права,  просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в  межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості вимоги позивачки про стягнення з відповідача процентів від суми позики, оскільки їх сплата передбачена укладеним сторонами договором позики, а добровільно взятих на себе зобов’язань за договором відповідач не виконав.

Однак погодитися з такими висновками суду не можна.

Так, ч. 1 ст. 1048 ЦК передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон) надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п.6 ст.4 закону); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п.5 ч.1 ст.1 закону). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом.

Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

Із матеріалів справи вбачається, що 15 травня 2005 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 у позику 2000 грн. зі сплатою 10% на місяць, які зобов’язався повернути 15 серпня 2005 року. Однак відповідач своїх зобов’язань своєчасно не виконав, а повернув лише суму позики . Згодом ОСОБА_4   поставила питання про стягнення з відповідача процентів від суми позики.

Враховуючи викладене, а також те, що позивачка не є суб’єктом підприємницької діяльності, колегія суддів вважає, що надання нею грошей ОСОБА_3 на умовах позики зі сплатою процентів суперечить чинному законодавству України, а тому її вимоги про стягнення несплачених процентів задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд на вказані вимоги матеріального права належної уваги не звернув, хоча це має суттєве значення для вирішення спору.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3  задовольнити.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову   ОСОБА_4 до  ОСОБА_3  відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуюча:                     Судді: