Справа № 22ц-2130/09              Суддя першої інстанції: Патрик Ю.Ю.

Категорія 5                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

15 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Данилової О.О.,

суддів:     Лівінського І.В.,

Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Голубкіної О.О. ,

за участі: представників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

         відповідача ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_6

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 10 липня 2009 року

за позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, третя особа – відділ державної виконавчої служби Єланецького районного управління юстиції   Миколаївської області  (далі – Єланецький ВДВС) про визначення частки майна боржника у спільному майні,

в с т а н о в и л а:

У січні 2009 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про визначення частки майна боржника у спільному майні.

Позивач зазначав, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2007 року з ОСОБА_5 на його користь стягнуто грошові кошти. Однак, дане рішення  не виконується за відсутності майна у боржника.

Посилаючись на викладене, а також на те, що дружина боржника – ОСОБА_7 має у власності житловий будинок та автомобіль, позивач просив суд визначити частку ОСОБА_5 у праві власності на це майно у розмірі ? частини.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 10 липня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є стягувачем, а ОСОБА_5 – боржником у виконавчому проваджені відкритому на підставі рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2007 року. ОСОБА_5 не має майна, яке б належало йому на праві особистої власності, але знаходиться у шлюбі з ОСОБА_7, якій на праві власності належить автомобіль та житловий будинок .  

ОСОБА_6 поставив питання про визначення частки ОСОБА_5 у зазначеному майні.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він  володіє  спільно  з  іншими особами,  може бути вирішено судом  лише за поданням державного виконавця.

За таких обставин колегія суддів погоджується з основним висновком суду першої інстанції про те, що позивач не є суб’єктом звернення з вимогою про визначення частки майна боржника, оскільки за цивільно-процесуальним  законодавством право такої вимоги надано лише державному виконавцю.

Також є правильним висновок суду, що позивач не має права вимагати визначення частки у спірному майні  на підставі ст. 370 ЦК України, тому що він не є його співвласником .

Не можуть бути підставою для задоволення вимог ОСОБА_6 і положення ст. 366 ЦК України, на яку він посилається в апеляційній скарзі, оскільки ця норма регулює виділ частки у майні, що є спільною частковою  власністю. Але спірний житловий будинок та автомобіль є спільною сумісної  власністю відповідачів. Тим більше, в суді першої інстанції такої підстави позивач не заявляв.

Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6  відхилити, а рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 10 липня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України

Головуюча:                         Судді: