Справа № 22ц-1887/09                  Суддя першої інстанції: Яворська Ж.М.

Категорія 64                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     Буренкової К.О.,

суддів:     Довжук Т.С.,

Лівінського І.В.,

при секретарі судового засідання Завтурі О.С. ,

за участі заявника ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2009 року, ухвалене за

     заявою    

ОСОБА_2  про визнання фізичної особи померлою,

в с т а н о в и л а :

У травні 2009 року ОСОБА_2 звернувся з заявою про визнання свого батька – ОСОБА_4 померлим.

Заявник зазначав, що 11 травня 2001 року його батько залишив своє постійне місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 та до теперішнього часу місце його перебування невідоме.

 Посилаючись на викладене та на те, що встановлення вказаного юридичного факту має значення для оформлення спадщини, просив визнати ОСОБА_4 померлим.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2009 року заява ОСОБА_2 задоволена частково. ОСОБА_4 визнаний безвісно відсутнім.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його заяву.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, задовольняючи частково заяву суд виходив з того, є підстави для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім .

Між тим, з таким висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає вимогам процесуального права.

Так, із заяви ОСОБА_2 вбачається, що він звернувся з вимогою про визнання свого батька – ОСОБА_4 померлим.

Відповідно до правил ст. 11 ЦПК України, с уд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, суд помилково, в порушення ст. 11 ЦПК України, ухвалив про визнання ОСОБА_4 безвісно відсутнім , хоча такої вимоги ОСОБА_2 не заявляв.

Таким чином , рішення місцевого суду підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням ст. 309 ЦПК України за відсутності предмету розгляду.

Водночас, колегія суддів вважає, що вимоги заявника про визнання ОСОБА_4 померлим задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років.

Із змісту ст. 248 ЦПК України вбачається, що при розгляді даної категорії справ суд запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

Судом встановлено, що заявник просив визнати батька померлим посилаючись на акт ЖЕКу та довідку органу внутрішніх справ про відсутність відомостей щодо місцеперебування його батька.

Разом з тим, як вбачається з акту від 13 березня 2009 року (а.с. 7), майстер технічної ділянки та паспортист приватного підприємства «Аріанда» склали акт про те, що відомості про місце знаходження ОСОБА_4 відсутні на той час.

Згідно довідки відділу внутрішніх справ Центрального району м. Миколаєва ОСОБА_4 знаходиться в розшуку з 13 січня 2002 року (а.с. 6).

Між тим, на запит апеляційного суду щодо розшукової справи, вказаний орган внутрішніх справ повідомив, що розшукова справа стосовно ОСОБА_4 не заводилась.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає законних підстав, передбачених ст. 46 ЦК України, для визнання фізичної особи померлою, у зв’язку з чим у задоволенні такої заяви необхідно відмовити.

Посилання заявника на те, що ОСОБА_4 довгий час не отримує пенсію не може бути підставою для визнання його померлим.

Таким чином, рішення районного суду постановлене з порушенням вимог п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви.  

Керуючись ст. ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2009 року про визнання ОСОБА_4 безвісно відсутнім  скасувати за відсутності предмету розгляду.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2  про визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, померлим.

  Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуюча:                     Судді: