У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

                         Справа № 22 ц–3422/2010                              Головуючий в 1-ій інстанції – Маймур Ф.Ф.

                               Категорія - 27                                            Доповідач  -  Волошин М.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

02 червня 2010 року                                                          м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

            головуючого судді   -   Басуєвої Т.А.

            суддів                     -   Волошина М.П., Демченко Е.Л.

            при секретарі           -   Качур Л.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, –

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідачки суму боргу в розмірі 500 000 грн., 3% річних в розмірі 2 465 грн. 75 коп. та 10 000 грн. моральної шкоди.  

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2009 року задоволено частково позов ОСОБА_3, стягнуто на його користь з відповідачки 500 000 грн. суми боргу та судові витрати, в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, мотивуючи свої заперечення тим, що суд ухвалив незаконне та не обґрунтоване рішення.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду в межах доводів скарги, дійшла  висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 грудня 2008 року між сторонами було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачці 500 000 грн. Згідно умов даного договору відповідачка повинна була повернути гроші на першу вимогу кредитора, але взяті на себе обов’язки ОСОБА_2 не виконала. 07 липня 2009 року позивач направив відповідачці лист з вимогою виконати зобов’язання, відповідно до договору від 29 грудня 2008 року. ОСОБА_2 отримала вказаний лист 14 липня 2009 року, але ніяких дій по виконанню договору не вчинила.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або  таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа – незалежно від суми.

Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред’явлення на підтвердження укладання договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, що між сторонами 29 грудня 2008 року було укладено письмовий договір позики та ОСОБА_2 було отримано від позивача 500 000 грн. Факт укладання договору позики відповідачем не заперечується.

08 липня 2009 року ОСОБА_3. направив ОСОБА_2 згідно п. 1 укладеного договору  вимогу про повернення позичених коштів. Дана обставина підтверджується поштовим повідомлення на а.с. 9.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не отримувала вимоги позивача про повернення позики, неможна прийняти до уваги, як необґрунтовані.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Доводи відповідачки, спростовуються матеріалами справи, а саме поштовим повідомленням згідно якого вона розписалась в отриманні листа. Доказів, які б спростовували дану обставину судам першої інстанції та апеляційної інстанції не надано.

 Згідно зі статтею 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких підстав колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права  при розгляді  справи, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.

  Головуючий:

           Судді: