Справа №  22ц-216/10р.                          Головуючий  1 інстанції  Козаченко Р.В.

Категорія  5                                              Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.

У Х В А Л А

         18 лютого  2010 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

         головуючої             -               Довжук Т.С.,    

         суддів:  Мурлигіної О.Я., Базовкіної Т.М.,

         при секретарі судового засідання   Бобуйок І.Ф.,        

         за участю   позивачки                     ОСОБА_2,          

розглянула у  відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Первомайського  міськрайонного суду Миколаївської області від  18 листопада  2009 року   за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_3,

третя особа: Первомайська Міська рада Миколаївської області

 (далі – Первомайська міськрада)

про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

         02 жовтня 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0386 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

         Позивачка зазначала,  що 16 квітня 2002 року на підставі нотаріально посвідченого договору дарування отримала в дар будинок АДРЕСА_1. В цьому договорі дарування земельна ділянка в якості об’єкта дарування не вказана. Зазначений жилий будинок знаходиться на спірній земельної ділянці, яку відповідачка отримала у власність на підставі рішення виконкому міськради № 178 від 16 серпня 1994 року для обслуговування цього жилого будинку. Вважає, що з набуттям нею права власності на жилий будинок АДРЕСА_1 до неї повинно перейти і право власності на земельну ділянку для обслуговування цього будинку.  

         Посилаючись на вказане, ОСОБА_2 просила позов задовольнити.

         Рішенням  Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_2  просить рішення суду скасувати і  постановити   нове рішення про задоволення її позову.  На думку апелянта, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

           Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких цивільно-правових угод про передачу відповідачці або ж  дарувальниці права власності на спірну земельну ділянку укладено не було, а тому відсутні підстави для визнання за позивачкою права власності на цю земельну ділянку в зв’язку з переходом до неї права власності на житловий будинок, який на ній розташований.

         Між тим з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд неповно з'ясував всі обставини справи, вважав встановленими недоведені обставини, невірно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

         Як вбачається з матеріалів справи, позивачка отримала вказаний житловий будинок у власність на підставі договору дарування від 16 квітня 2002 року за яким, ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар житловий будинок НОМЕР_1 з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, на земельній ділянці розміром 401 кв.м. (а.с. 4).

         Також з договору дарування вбачається, що вказаний житловий будинок належав дарувальниці на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою Первомайською державною нотаріальною конторою 12 квітня 2002 року.

         Між тим,  вказане свідоцтво про право на спадщину за заповітом в матеріалах справи відсутнє, що позбавляє можливість встановлення переходу права власності на спірну земельну ділянку, яка з 1994 року належить на праві власності  ОСОБА_3 (а.с. 3).

         Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

         В порушення вказаної норми процесуального права суд не з'ясував зазначені обставини та не вирішив питання про притягнення ОСОБА_4 до участі у справі в якості співвідповідача.          

         Також, ухвалюючи рішення у справі за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, суд залучив міськраду до участі в справі лише як третю особу без самостійних позовних вимог, а не як співвідповідача та не врахував, що до компетенції міськради належить вирішення питань щодо розпорядження землями відповідних територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних   ділянок   у  користування  із  земель  комунальної  власності ( ст.ст. 8-12 ЗК України); вирішення питання вибору, вилучення (викупу) земельних ділянок. Вказане має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки третя особа, на відміну від відповідача, обмежена в процесуальний правах та обов'язках.

         На вказані обставини суд увагу не звернув, що є грубим порушенням норм процесуального права.

         Тобто суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, і його рішення не може залишатися в силі.      

         Крім того,  за правилами ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

         Вирішуючи спір суд зазначених вимог закону не врахував, належним чином не з’ясував, якого розміру земельна ділянка необхідна для обслуговування набутого позивачкою житлового будинку, що потрібує, при  наявності спору, спеціальних знань - висновків експерта.

         Таким чином, незаконність та необґрунтованість судового рішення є підставою для його скасування, а  вирішення питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі є підставою для передачі справи на новий судовий розгляд відповідно до п.  4 ст. 311 ЦПК України.

         При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи,   з'ясувати коло суб'єктів спірних правовідносин, права та обов'язки сторін, звернути увагу на положення вищезазначеної норми матеріального права і в залежності від встановленого ухвалити законне та обґрунтоване рішення.    

          Керуючись ст.ст. 303, 311, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

         Рішення  Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від  18 листопада  2009 року     скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі .        

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але  може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом  двох місяців.

          Головуюча

          Судді