Справа № 22-Ц–5433/2009 Головуючий у 1 інстанції Савченко С.І.
Доповідач у 2 інстанції Дьоміна О.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: судді Дьоміної О.О.,
суддів: Малорода О.І., Олійника В.І.
при секретарі: Мацевичі О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд», третя особа управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області про визнання відомостей на застраховану особу незаконними та зобов’язання вчинити дії.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд», третя особа управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені, Київської області про визнання відомостей на застраховану особу незаконними та зобов’язання вчинити дії, мотивуючи тим, що він працював у відповідача на посаді провідного інженера і звільнений з посади 04.12.2008 р. за угодою сторін.
З січня 2007 р. перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Ірпінь і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Вказував, що в січні 2009 р. він звернувся до управління Пенсійного фонду в м. Ірпінь про перерахунок пенсії згідно ст.42 цього Закону як такий, що продовжував працювати після призначення пенсії, однак йому було відмовлено, бо відповідач подав до ПФ неправильні відомості про його страховий стаж та заробітну плату. Зокрема відповідач надав відомості, що за період вимушеного прогулу з 05.11.2007 р. по 04.12.2008 р., коли його двічі звільняли, йому було виплачено : в серпні 2008 р. - 23345,73 грн. та в грудні 2008 р. - 12091,17 грн.
Вважав, що відповідач подав неправильні відомості до ПФ, бо як в першому так і в другому випадку отримані ним за рішенням суду кошти за вимушений прогул є заробітком не лише за серпень чи грудень 2008 р., тобто за місяць коли він їх отримав, а заробітком за весь час вимушеного прогулу з 05.11.2007 р. по 04.12.2008 р.
У зв’язку з чим відповідач повинен був у відомостях про застраховану особу за цей період відобразити отримані ним кошти помісячно і відповідно щомісячно сплатити страхові внески із його заробітку. Незаконні дії відповідача позбавляють його права отримати пенсію в більшому розмірі.
Просив визнати незаконними надані відповідачем до ПФ відомості щодо нього про отриману заробітну плату, страховий стаж та нараховані суми страхових внесків з 05.11.2007 р. по 04.12.2008 р., зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити суми страхового збору на його заробіток помісячно, та зобов’язати надати до ПФ відповідні відомості про отримання заробітку щомісяця.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд», третя особа управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області про визнання відомостей на застраховану особу незаконними та зобов’язання вчинити дії відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2009 року, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, обіймав посаду провідного інженера і був звільнений з посади 04.12.2008 р. за угодою сторін (а.с.19).
В період роботи позивача двічі було звільнено з посади : 05.11.2007 р. - за скороченням чисельності і штату, 10.07.2008 - за прогул. Обидва рази за рішенням судів він був поновлений на роботі.
Так, за рішенням апеляційного суду Київської області від 07.07.2008 р. позивач був поновлений на роботі і на його користь стягнуто оплату за вимушений прогул в сумі 23345,73 грн., яка виплачена позивачу в серпні 2008 р.
За рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03.12.2008 р. позивач поновлений на роботі і на його користь стягнуто 12091,17 грн. за вимушений прогул, які виплачені позивачу в грудні 2008 р. (а.с.20-28).
Також судом встановлено, що відповідач в січні 2009 р. подав до управління ПФУ в Солом’янському районі м. Києва відомості про застраховану особу, а саме про позивача, де відобразив, що за період 05.11.2007 р. по 04.12.2008 р. позивач отримав наступний дохід: в серпні 2008 р. йому виплачено 23345,73 грн., у грудні 2008 р. йому виплачено 14356,31 грн.
Відповідно із цих сум відповідачем сплачено страхові пенсійні внески в максимальному розмірі, передбаченому законом (а.с.30-32).
Суд , відмовляючи у позові зазначив, що відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України № 5 від 13.01.2004 р., та зареєстрованої в МЮ України 27.01.2004 р. за № 114/8713
кошти за вимушений прогул, стягнуті виконавчою службою за рішенням суду на користь працівника, згідно виконавчого листа, є оплатою за невідпрацьований час і відображаються у фонді оплати праці того місяця, у якому було здійснене таке нарахування чи виплата. Такий висновок в тому числі підтверджується наданим позивачем листом ПФ України від 14.04.2009 р. (а.с.51-52).
З наведених підстав суд вважав, що відповідач, подаючи відомості про позивача як застраховану особу до ПФ та вказуючи у відомостях здійснені нарахування і виплати позивачу за виконавчими листами в серпні 2008 р. та грудні 2008 р., тобто в тих місяцях, коли виплати фактично здійснені, діяв правомірно та у відповідності із діючим законодавством, а тому вимоги позивача щодо незаконності таких відомостей задоволенню не підлягають.
Суд зазначив, що доводи позивача, що отримані ним за обома судовими рішеннями в серпні 2008 р. та грудні 2008 р. виплати за час вимушеного прогулу з 05.11.2007 р. по 04.12.2008 р. є заробітною платою, а тому дані виплати слід розбити по місяцях та вказати це у відомостях про застраховану особу не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах справи.
Суд також вважав, що за змістом ст. 235 КЗпП України оплата за час вимушеного прогулу, яку стягує суд при поновленні працівника на роботі, є одноразовою компенсаційною виплатою за невідпрацьований час, а не заробітною платою, як вважає позивач, та зазначив що такі доводи суперечать ст.1 Закону України «Про оплату праці» та ст. 94 КЗпП України, згідно яких заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник виплачує працівникові за виконану роботу.
Однак, з такими висновками суду в повній мірі погодитися не можна, оскільки вони зроблені без всебічного з»ясування фактичних обставин справи.
Так, суд не звернув уваги на висновки, які були зроблені прокуратурою м. Ірпеня, у відповіді від 03.07. 2009 р. на ім»я позивача, про те що ТОВ «Укртрансбуд» не здійснив належним чином сплату страхових внесків, тому Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпіні не вправі самовільно розраховувати заробітну плату та нараховувати позивачу пенсію. (а.с. 54-55).
Крім цього, на запит апеляційного суду отримано копію акту перевірки ТОВ «Укртрансбуд» від 18.12. 2009 р., з якого вбачається, що бухгалтером підприємства неодноразово самостійно зменьшувались страхові внески.
У Постанові Верховного суду України « Про практику розгляду судами трудових спорів» N 9, 06.11.1992, звертається увага суддів на те, що оскільки згідно зі ст. 235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.
У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).
Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з'являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.
Зазначене спростовує висновки суду про те, що оплата за час вимушеного прогулу, яку стягує суд при поновленні працівника на роботі, є одноразовою компенсаційною виплатою за невідпрацьований час, а не заробітною платою.
Крім цього, з листа управління пенсійного фонду України м. Буча, Київської області від 25 .03. 2010 р. на адресу позивача, вбачається, що корпорацією «Укртрансбуд» не належним чином сплачені страхові внески та не вірно заповненні індивідуальні відомості про застраховану особу – позивача.
Судом також не було взято до уваги, що Постановою Кабінету Міністрів України № 697 від 18.05. 1998 р. затверджено Перелік видів оплати праці які не враховуються при обчисленні середньомісячної зарплати для призначення пенсій і в якому зарплата за час вимушеного прогулу – відсутня.
Суд, встановивши, що відповідач в січні 2009 р. подав до управління ПФУ в Солом’янському районі м. Києва відомості про застраховану особу, не звернув увагу на те, що юридична адреса страхувальника - корпорації «Укртрансбуд», м. Київ, вул. Богданівська № 3, то страхувальник має територіальну підпорядкованість до Солом»янського району м. Києва, та не обговорив питання про притягнення до участі по справі представника вказаного управління пенсійного фонду України.
За таких обставин не можна вважати рішення законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню. А справа направленню – на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, ст.311, ст.ст.313-315, 317 та 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2009 року – скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді:
Вирішуючи даний спір суд керується наступними вимогами закону.
Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є роботодавці (підприємства, установи, організації), які використовую працю найманих працівників і відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка визначає права і обов’язки страхувальників, страхувальник зобов’язаний повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної плати (доходу) за встановленою формою звітності (п.11).
Форма звітності по заробітній платі визначена Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України № 5 від 13.01.2004 р., та зареєстрованої в МЮ України 27.01.2004 р. за № 114/8713, яка є єдиним документом, що визначає складові фонду оплати праці, що доводять наявні у справі листи ПФ України від 05.03.2009 р. і від 14.04.2009 р. (а.с.41, 51).
Відповідно до п.1.3 цієї Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці, до якого включаються нарахування найманим працівникам в грошовій та натуральній формі за відпрацьований та невідпрацьований час.
Відповідно до підпункту 2.2.12 пункту 2.2 Інструкції до нарахувань за невідпрацьований час належать в тому числі нарахування оплати перерви (вимушеного прогулу) в роботі, у випадках передбачених законодавством, оплата простою не з вини працівника.
Відповідно до п.1.6.1 цієї Інструкції нарахування відображаються за календарний місяць (з першого по останнє число місяця).
Судом незаперечно встановлено, що з 05.11.2007 р. по 04.12.2008 тобто в період вимушеного прогулу, позивач не працював, не виконував ніякої роботи, табель робочого часу на нього не заповнювався і відповідно заробітку за виконану роботу він не отримував.
Решта вимог позивача про зобов’язання відповідача розбити помісячно отримані позивачем виплати за час вимушеного прогулу та сплатити із цих сум страхові внески до ПФ задоволенню не підлягають, як похідні від основної вимоги у задоволенні якої суд відмовляє.