Справа №  22-ц- 1262/10р.                           Головуюча 1    інстанції  Спінчевська Н.А.

Категорія  41                                                  Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          22 квітня 2010 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

         головуючого            -       Козаченка В.І.,

         суддів:  Мурлигіної О.Я.,   Довжук Т.С.,

         при секретарі судового засідання Аніщенко Д.В.,    

         за участю  відповідача                       ОСОБА_2,

         представника відповідача          ОСОБА_3,                          

розглянула у  відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною  скаргою  ОСОБА_2

на рішення  Ленінського районного суду м. Миколаєва від  08 лютого 2010 року  за позовом

ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5

до

ОСОБА_2,

третя особа: служба у справах дітей  адміністрації

 Ленінського району м. Миколаєва,

про усунення перешкод в праві  користування житлом та вселення,

ВСТАНОВИЛА:

         27 квітня 2009 року ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої  ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про  усунення перешкод в користуванні належної їй на праві власності частиною квартири АДРЕСА_1 шляхом вселення.  

         Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від  08 лютого 2010 року  позов ОСОБА_4 задоволено. Постановлено  зобов’язати відповідача не чинити позивачці будь-яких перешкод в праві користування спірною квартирою та вселити позивачку з неповнолітньою донькою в цю квартиру.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд.  На думку апелянта, рішення суду постановлено з порушенням норм  процесуального права та без повного з’ясування обставин справи.  

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з’ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і, на підставі ст. ст. 358, 361 391 ЦК України, дійшов правильного висновку про порушення права позивачки  на користування належної їй і відповідачу в рівних частках квартири. Тому суд правильно поновив порушене право позивачки, неповнолітньої доньки сторін по справі й обґрунтовано  усунув перешкоду в користуванні  вказаним будинком.

         Так,  з матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 була придбана 18 лютого 2003 року подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_4 в рівних частках (а.с. 3).

         Вказане право власності було зареєстровано 24 лютого 2003 року  у встановленому  законом порядку (а.с. 4).          

         Рішенням  Ленінського районного суду м. Миколаєва від  31 липня 2008 року шлюб між сторонами розірваний.  

         Відповідач в судовому засіданні суду першої інстанції не заперечував проти того, що дійсно змінив замки на вхідних дверях квартири.

         Статтею 1 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року  «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7, та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зазначене також передбачено ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України та ст. 48 Закону України «Про власність».

         Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

         Так, зі змісту ст. 391 ЦК України вбачається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.      

         Доводи апеляційної скарги, що в провадженні Ленінського районного суду м. Миколаєва знаходиться цивільна справа про розподіл  спільного майна між ними, а тому теперішній  позов повинен був розглядатися після ухвалення судом рішення про розподіл майна,  є помилковими так як ґрунтуються на неправильному тлумаченні закону.

         Посилання в апеляційних скаргах  на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм процесуального права та  без повного з'ясування обставин справи  також є  безпідставними та  не заслуговують на увагу.          

         Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним й обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

          Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2  відхилити ,  а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від  08 лютого 2010 року  залишити без змін .        

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом  двох місяців.

          Головуючий

          Судді