Справа №2- 158/ 2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2010  року

Фрунзенський районний суд м. Харкова

             у складі: головуючого судді Алфьорової Т.М.

             за  участю  секретаря судових  засідань  - Савченко В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3  та КП « Харківське МіськБТІ» про відшкодування  збитків  та моральної шкоди

          встановив:

            Позивач  ОСОБА_2 звернулася  до суду з позовом   про стягнення  збитків, посилаючись  на те, що відповідач ОСОБА_3 09.04.2001 р. продав їй майно –кв.АДРЕСА_1.  Рішенням Московського райсуду  м. Харкова  від 18.02.2004 року  спірна квартира  була залишена   власнику  - фірмі ПП « Урей», а усі  договори купівлі – продажу спірної квартири, у тому числі і між нею та ОСОБА_4, зареєстрований Харківської товарною біржею від 09.04.2001 року,  були  визнані недійсними. Згідно рішенню суду квартира  буда  передана  фірмі ПП « Урей»,  а її виселили з родиною без надання іншого житлового приміщення. Відповідач ОСОБА_3 на момент укладення з нею угоди знав про те, що  йдеться спір, щодо його квартири,  яка йому належала на праві власності, так як  він в Московському райсуді м. Харкова  отримав копію позову і приймав участь в  суді,  в якості відповідача і знав, що квартира під арештом, але продав її,  а також  в момент укладення угоди не вказав, що квартирна спірна. Знаючи про те, що квартира спірна, вона не стала б її придбати.  Цим рішенням суду було встановлено, що вона є сумлінним набувачем спірної квартири, яку вона придбала відповідно  вимог закону. Згідно зі  ст. 239 ЦК України, ( в редакції 1963 року)  якщо  в силу рішення суду  продана річ вилучена у  покупця, продавець зобов'язаний відшкодувати покупцеві понесені збитки, тому вона вважає, що відповідач ОСОБА_3 повинен їй сплатити  вартість квартири.

           Крім цього, було встановлено, що з боку  КП « Харківське МіськБТІ» також були допущенні порушення закону. Згідно вказаного рішення Московського райсуду м. Харкова  було встановлено, що КП «Харківське МіськБТІ”, видало  реєстраційне  посвідчення  від 19.06.1995 р. на квартиру незаконно, в порушенні Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь, в порушенні умов господарського договору, будинок не був прийнятий в експлуатацію, не було акта передачі квартир, в договорі не були вказані номера квартир, були відсутні доручення  пайовиків на розпорядження квартирами.  Вважає, що КП «Харківське МіськБТІ» несе  відповідальність за шкоду, яка була  заподіяна їй відповідно до ст. 440 ЦК України ( в редакції 1963 р.)  Вона також просить стягнути на її користь з обох відповідачів і  моральну шкоду у розмірі 10000 грн.,  так як  вона залишилася без коштів та  квартири, тривалий час  вимушена звертатися до правоохоронних органів за захистом своїх прав, її виселили  з квартири, вимушена поміняти свої плани, зазнала  моральних страждань та переживань.

    Позивач в судовому засіданні свої вимоги підтримала і з урахуванням проведеної судово – технічної експертизи просить стягнути солідарно з відповідачів 244985 грн., а також додаткові витрати, а саме: судовий збір та за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, а  також за надання правової допомоги.  Вказує, що раніше не зверталася до суду, так як  оскаржувала прийняте рішення і сподівалася на  його скасування.

    Відповідач та представник  відповідача ОСОБА_3 позов не визнали і дали пояснення, що дійсно спірна квартира  АДРЕСА_1 належала йому на праві власності, яку він продав позивачу 09.04.2001 р. Договір укладений нотаріально. В 1999 року його дійсно викликали в Московський райсуд м. Харкова, де вручали копію позову, але завірили його, що с квартирою у нього все нормально і тому йому  не треба  турбувався, в судових засідання не був присутній. Він  вважав, що справа розглянута.    На момент укладання договору купівлі – продажу йому було невідомо, що є ухвала суду про накладення арешту, так як нотаріус перевіряла усю інформацію і даних про арешт не було встановлено.

   Крім цього, СУ ГУМВДУ в Харківській області закінчено слідство по  кримінальній справі за ст. 190 ч.2 КК України по факту заволодіння шахрайським   шляхом квартирами громадян,  які знаходяться  за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці. 18.05.09р. кримінальна справа № 62030944 за обвинуваченням   ОСОБА_6 ( посадової особи  ЗАО ПЗП „ Харківвторресурси” ) за ст. 367 ч.2 КК України  направлена до Комінтернівського райсуду м. Харкова і  постановою  від 19.06.2009 року  було закрито за нереабілітуючім  підставам – ст. 11-1 КПК України. Будо встановлено, що ОСОБА_6 неналежним чином виконував свої обов’язки по створенню необхідних умов для правильного обліку розподіленої площі у вказаному будинку, що  спричинило передачу одних і тих же квартир різним юридичним та фізичним особам.    Позивач  ОСОБА_2 була визнана потерпілою по цій справі. В суд також було направлена справа відносно засновника і директора  ПП „ Урей” – ОСОБА_7 за ст. 190 ч.4 КК України і  29.03.2010 р. було припинено у  зв’язку зі смертю. Було встановлено,  що  договора та акти передачі житла, а також документи фінансування будинку  є підробленими,  що він  надавав їх в держані органи для оформлення права власності. По цій справі – позивач також проходить, як потерпіла. Частина документів які є  підробленими  вказані в рішенні суду  від 18.02.2004 року. Вважає, що в даному  випадку до нього не можуть бути пред’явлені вимоги про відшкодування збитків,  так як встановлені винні особи.  

     Представник відповідача   КП « Харківське МісьБТІ» в судовому засіданні позов не визнав і дав пояснення, про те, що раніше квартира №  14-Б належала  фірмі ММП «Карасон» і на момент реєстрації  відповідали нормативні документі, які регламентували би порядок реєстрації жилих та нежилих приміщень. Інструкція про порядок реєстрації … від 31.01.1966 р. була застаріла і не відповідала  прийнятим новим законодавчим актам, у тому числі ЗУ « Про власність». У зв’язку з тим, що Інструкція та вказаний  закон  не регламентували на той момент який конкретно перелік  правовстановлюючих  документів  необхідно надати для реєстрації права власності на об’єкти нерухомості, а саме квартири,  за юридичними особами, тому бюро  здійснило  реєстрацію квартири на підставі наданого договору  про дольову участі в будівництві  жилого будинку. Факт вчинення шкоди  позивачу випливає не із - за дій  МіськБТІ , що стосуються реєстрації спірної квартири, а по не виконанні  КП ИВА «Флинт» та ММП « Карасон» своїх фінансових зобов’язань по фінансуванню будівництва житлового будинку. МіськБТІ  при реєстрації не могло знати, що фірма спочатку  проведе  відчуженні  квартири,  а потім  не виконає фінансові зобов’язання. Позивач на момент придбання квартири у 2001 році не перевірила юридичний стан правовстановлюючих документів, не поцікавилася  її станом, так як по цій квартири тривалий час був спір. Крім цього, МіськБТІ не має доступу до Єдиного реєстру реєстрації заборон відчуження, у  матеріалах інвентарної справи немає ухвали про накладення арешту. При укладенні угоди між позивачем та відповідачем відомостей про заборону не було. Позивач ОСОБА_2 після постанови рішення Московським райсудом у 2004 році чомусь зразу не звернулася до суду з відповідним позовом і тому вважають,  що вона пропустила строк.  

     Суд, вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи в їх сукупності приходить до наступного.

 Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

          В судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_2   згідно договору купівлі - продажу від 09.04.2001 року, зареєстрованому приватним нотаріусом  ХМНО ОСОБА_8 придбала квартиру АДРЕСА_1  у ОСОБА_3

          Згідно з рішенням Московського райсуду м. Харкова від  18.02.2004 року – право власності на спірну квартиру  було визнано за  ПП « Урей», а також визнані недійсними  усі договори по купівлі - продажу кв. АДРЕСА_1.

           Відповідно до ст. 239 ЦК України (  в редакції 1963 року) – ( зараз  це ст. 661 ЦК України)-  передбачено, що  якщо в силу рішення суду  продана річ вилучена у покупця, продавець має відшкодувати покупцеві  завдані йому збитки.

          Позивач ОСОБА_2 – є добросовісним набувачем квартири  і в зв’язку  з визнанням  договору купівлі –продажу  спірної квартири недійсним має право на відшкодування  понесених витрат на придбання квартири.

          Крім цього, відповідно до п.5 вказаного договору купівлі продажу – продавець свідчить, що згадана квартира нікому іншому  не продана, не заставлена, в спорі і під з забороною не перебуває, прав щодо неї третіх осіб немає.

   В судовому засіданні  відповідач ОСОБА_3 стверджував,  що він отримував копію позовної заяви у Московському райсуді м. Харкова, але це  було у 1999 році і в суді на прийомі його завірили, що у нього усі документи в порядку і що йому хвилюватися не треба, а потім він не цікавився розглядом справи і вважав, що спір давно був розглянутий, тобто відповідач знав, що  в суді є спір з приводу його квартири. В  Московський райсуд   він неодноразово викликався,  про що свідчать матеріали цивільної справи №  2- 22 / 2004 р., але  при укладені договору  купівлі - продажу  не довів до  покупця ОСОБА_2 інформацію  про цей спір, що суперечить п.5 договору купівлі –продажу.  В суді не найшло підтвердження доводи позивача в тій частині,  що відповідач ОСОБА_3 знав, що квартира під арештом.   Копія ухвала про забезпечення позову хоч і була постановлена, але в матеріалах справи нема даних, що вона була направлена до відповідних органів, в тому  числі і для відома КП „  Харківське МіськБТІ” .

  На теперішній час рішення Московського райсуду  від 18.02.2004 року набрало законної чинності і не скасовано і тому суд приймає його до уваги при  розгляду  даного спору між сторонами.    

  Суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог позивача до КП „ Харківське МіськБТІ ” про стягнення з них  збитків – вартості квартири, так як  КП „ Харківське МіськБТІ ” є  реєстраційним органом  і не є учасником угод  і фактичні збитки  заподіяні   по договору  повинні  відшкодувати сторона по договору  згідно зі ст. 203 ЦПК України. Відповідно до ст.440 ЦК України ( в редакції 1963 р.) -  шкода завдана  особі    або  майну громадянина, відшкодовується  особою, яка її завдала.

  Суд не може погодитися  з вимогами повивача про стягнення  на її користь вартості  квартири на сьогоднішній день. Згідно наданого договору купівлі - продажу від 09.04.2001 року – сума угоди є 9340 грн. Суд вважає необхідним про індексувати вказану суму  з травня 2001 року і сума інфляційних буде складати 14278 грн. ( індекси с травня 2001 р. по 01.01.02 р., становлять: 100,4 х 100,6 х 98,3 х99,8х100,4х100,2х100,5х101,6 х  на індекси з 2002 року по 2010 рік, а саме 99,4х108,2х112,3х110,3х111,6х116,6х122,3х112,3  і  х на індекси с січня по травень 2010 р. :  101,8х101,9х100,9х99,7 х на  9340 грн. =  23618  грн.)

   Відповідно до ст. 440 -1 ЦПК України – моральна шкода, яка завдана  громадянину відшкодовується винною особою.  Але як встановлено в судовому засіданні, між сторонами  є договірні правовідносини і умови укладеного між сторонами договору  купівлі - продажу  не містять положень про відшкодування моральної шкоди,  тому суд вважає, що в даному  випадку треба відмовити в задоволенні  позовних вимог в цій частині. .  

    Суд вважає необхідним відновити строк позовної давності так як  позивач тривалий час чекала відповідь на свою касаційну скаргу  по оскарженню рішення суду про визнання договору недійсним і  сподівалася на те, що  це рішення буде скасовано і її права на спірну  квартиру будуть поновлені.  

      На підставі ст. 88 ЦПК України  в зв’язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування збитків, суд вважає  необхідним стягнути на  її користь сплачений судовий збір у розмірі  102 грн. та 30 грн. та за  інформаційно – технічно забезпечення розгляду справи 30 грн.. Крім цього, суд вважає необхідним задовольнити частково  вимоги про стягнення витрат на правову допомогу. При цьому, суд враховує  Постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590» „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави», згідно з якою граничний розмір витрат, пов'язаних із правовою  допомогою стороні, на користь  якої ухвалено судове рішення у цивільній справі, у разі якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, яка обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі за годину роботи виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати.

   Виходячи з наведеного та об'єму роботи відображеної по матеріалам справи( судові засідання – 3 год. 38 хв.,  складання позовних заяв, збір документів) суд  вираховує розмір відшкодування  позивачці   витрат на правову допомогу  у розмірі 1500 грн.  

     На підставі вищевикладеного та керуючись  ст.ст. 229, 440, 440-1 ЦК України ( в редакції1963 р.)   ст.ст. 10, 11, 88 , 209, 212, 214, 215 ЦПК України,  суд –

ВИРІШИВ:

            Позовну заяву ОСОБА_2 до  ОСОБА_3  та Комунального підприємства « Харківське  міське бюро технічної інвентаризації» про відшкодування збитків та моральної шкоди задовольнити частково.

           Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  Росії,  Орловської область, Должанського району,  с.м.т. Марковський на користь  ОСОБА_2 вартість квартири 9340 (дев’ять тисяч триста сорок) грн. і інфляційні – 14278 ( чотирнадцять тисяч двісті сімдесят вісім) грн., а також за надання правової допомоги – 1500 ( тисяча п’ятсот)  грн.

         Стягнути з ОСОБА_3 на  користь  ОСОБА_2 судовий збір  51 грн. та за інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.  

        Стягнути з ОСОБА_3 на  користь  держави судовий збір 185,18 грн.

        В іншій частині вимог відмовити.

        Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області  через Фрунзенський районний суд м .Харкова.

        Заява про апеляційне  оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

         Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

         Рішення  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана – після закінчення строку на подачу апеляційної скарги,  у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

    Головуючий суддя –