Справа № 2-671/10

РІШЕННЯ

іменем України

11 травня 2010  року  

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: Непомнящої Н.О.

при секретарі: Биковій Ю.В.

з участю  позивача:    ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідачів: Шведової Т.Ю., Попової О.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Нова Каховка в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новокаховської міської ради, відділу освіти Новокаховської міської ради про визнання дій незаконними, стягнення щорічної винагороди

в с т а н о в и в

Позивачка звернулася до суду із позовом, посилаючись на те, що з 1978 року працює вихователем дитячого дошкільного закладу ясла-садка № 5. В 1997 році набрала чинності норма ст. 57 Закону України «Про освіту», яка гарантує надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків. Свої посадові обов’язки позивачка виконує якісно, порушень не допускала, проте з 1997 року відповідачі не виконують вимоги ст. 57 Закону України «Про освіту», виплачують винагороду у розмірі, що є меншим її ставки. Просила визнати дії відповідачів в частині виплати не в повному обсязі щорічної винагороди не на рівні ставки заробітної плати неправомірними, зобов’язати відповідачів здійснити доплату щорічної винагороди.

В судовому засіданні позивачка уточнила та доповнила позовні вимоги, просила суд зобов’язати власника та роботодавця здійснити доплату щорічної винагороди з 1997 року по 31.12.2009 року (а.с. 34); стягнути з міського відділу освіти заборгованість по виплаті щорічної винагороди згідно ст. 57 Закону України «Про освіту» за період з 01.01.2001 по 31.12.2009 року в сумі 5710 грн., визнати незаконними дії міського відділу освіти на підставі ст. 57 Конституції України в частині невиплати щорічної винагороди на рівні ставки заробітної плати та стягнути з відділу освіти 2800 грн., визнати дії відповідача – міського відділу освіти незаконними в частині надання переваг одним працівникам перед іншими через належність до вільної профспілки, а також внаслідок порушення відділом ст. 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст. 2-1 КЗпП України (а.с. 88-90).

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали з наведених підстав.

Представники відповідачів в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те, що оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. У 2001-2002 роках у міському бюджеті були передбачені кошти на виплату педагогічним працівникам відділу освіти за вислугу років та допомоги на оздоровлення, передбачити кошти на виплату щорічної грошової винагороди було неможливо в зв’язку із обмеженістю фінансового ресурсу в міському бюджеті. У 2002 році на виплату грошової винагороди кошти за рахунок субвенції з державного бюджету не виділялися. З 2003 по 2009 рік включно враховуючи, фінансову можливість міського бюджету, відділом освіти, як головним розпорядником бюджетних коштів, планувалися кошти на виплату щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам в межах загального обсягу кошторисних призначень на оплату праці освітніх закладів, що відповідає затвердженому у дошкільному закладі Положенню. Також вважають, що позивачка пропустила строк позовної давності звернення до суду із вимогою про стягнення винагороди за період 1998 - 01.07.2001 року.

Заслухавши сторони, представника позивачки, спеціаліста, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка з 18.04.1978 року працює на посаді вихователя дитячого ясла-садка № 5 міського відділу освіти Новокаховської міської ради.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення щорічної грошової винагороди на підставі абз. 9 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про освіту»  в редакції від 23.03.1996 року № 100-96/ВР за період з 1997 року по 2009 рік включно судом встановлені наступні обставини.

 Вказаною нормою Закону передбачено, що держава забезпечує педагогічним працівникам надання щорічної грошової винагороди у розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати)  за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків.

    Відповідно до Порядку надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної  та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 року № 898 щорічна грошова винагорода педагогічним  працівникам надається  за  сумлінну  працю,   зразкове   виконання   службових обов'язків  за  умови  досягнення  ними успіхів у вихованні дітей, навчанні,  вихованні,   професійній   підготовці   учнівської   та студентської   молоді,   методичному   забезпеченні,   відсутність порушень виконавчої і трудової дисципліни та здійснюється в  межах загальних  коштів,  передбачених кошторисом навчального закладу чи методичної установи на оплату праці.

     Щорічна грошова винагорода  за  сумлінну  працю,  зразкове виконання  службових обов'язків надається відповідно до положення, яке затверджується керівником навчального  закладу  чи  методичної установи  за погодженням з профспілковим комітетом  і може включати в себе додаткові  критерії,  з урахуванням специфіки навчального закладу чи методичної установи на  підставі  наказу  керівника  навчального закладу чи методичної  установи,  а  керівникам  -  за  наказом   вищестоящої організації.  Розмір  щорічної  грошової винагороди не може перевищувати одного посадового окладу (ставки заробітної плати) з урахуванням підвищень.    

Статтею 98 КЗпП України визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів і інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних та позабюджетних коштів.

Частинами 1, 2, 7 ст. 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному Бюджетним кодексом. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.

Пунктом 9 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надати бюджетні асигнування.

Що стосується позовних вимог про стягнення щорічної винагороди за період 1997—11.08.2001 року суд звертає увагу, що відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

    Законом України від 11.07.2001 року № 2620-ІІІ у ст. 233 КЗПП України внесені зміни, відповідно до яких у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Врахвоуючи, що дія КЗпП України не має зовротньої дії в часті, положення щодо необмеження строку звернення до суду із вказаними вимогами поширюється на правовідносини, що виникли з моменту набрання цим законом законної сили

Таким чином, позовні вимоги за період 1997 – 11.08.2001 року  пропущений строк позовної давності для звернення до суду, проте позовні вимоги за вказаний період задоволенню не підлягають внаслідок безпідставності позовних вимог з огляду на наступне.

    Як вбачається з  Законів України «Про Державний бюджет України на 1997 рік», «Про Державний бюджет України на 1998 рік», бюджетні призначення на виплату педагогічним працівникам щорічної винагороди передбачені не були; у Законі України  «Про Державний бюджет України на 1999 рік», «затверджено у складі Державного бюджету України субвенції республіканському бюджету Автономної Республіки Крим, обласним та міським (міст Києва і Севастополя) бюджетам в обсязі 341.167,7 тис. гривень на часткове виконання статті 57 Закону України “Про освіту", у Законі України  Про Державний бюджет України на 2000рік» спрямовано  на реалізацію статті 57 Закону України “Про освіту” 53.000 тис. гривень, в тому числі з Державного бюджету України — 10.751 тис. гривень та з бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя — 42.249 тис, у 2001 - 2003 роках  також частково виділялися кошти на здійснення виплат відповідно до ст.. 57 ЗУ «Про освіту», проте зазначені бюджетні призначення реалізовувалися в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на ці роки.

Згідно із наданою суду довідкою міського відділу освіти про виплату щорічної винагороди, передбаченої абз. 9 ч. 1 ст. 57 Закону встановлено, що виплата цієї винагороди у 1997-2002 роках позивачці не проводилася.

Ставка заробітної плати позивачки у 1998 році складала 128, 65 грн., у 1999-2000 роках – 147,96 грн.,  2001-2002 роках складала 210 грн. 09 коп.    

Розпорядженням від 18.03.2004 року № 087-р  Національної служби посередництва та примирення «Про зняття з реєстрації шостої вимоги у колективному трудовому спорі між найманими працівниками закладів освіти м. Нова Каховка Херсонської області та відділом освіти виконавчого комітету Новокаховської міської ради» із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням від 26.03.2004 року № 097-р знято з реєстрації вимогу у колективному спорі щодо нарахування і виплати винагороди за підсумками 2001-2002  навчального року згідно ст. 57 Закону України «Про освіту» у зв’язку із рішенням примирної комісії про те, що ця вимога не підлягає задоволенню.

Відділенням Національної служби посередництва і примирення в Херсонській області проведені перевірки відповідності висунутих вимог нормам чинного законодавства і встановлено, що у бюджетах міста Нова Каховка Херсонської області бюджетні призначення на виплату педагогічним працівникам щорічної  винагороди згідно із законодавством у 1997, 1998, 1999, 2000 роках передбачені не були; у 2001 - 2003 роках зазначені бюджетні призначення реалізовувалися в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на ці роки.

Так, у 2001 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року N 78 "Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", частини першої статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту", частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту" були передбачені і виплачені кошти в сумі 335,2 тис. грн. (на виплату надбавок за вислугу років в обсязі 50 відсотків до розмірів, визначених абзацом восьмим частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", - 256,2 тис. грн.; на допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки в обсязі 40 відсотків до розмірів, визначених абзацом десятим частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", - 79,0 тис. грн.), відповідно – кошти у місцевому бюджеті на виплату щорічної винагороди в порядку абз. 9 ч. 1 ст. 57 «Про освіту»  не передбачалися.

У 2002 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року N 78 "Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", частини першої статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту", частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту" (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року N 1222 "Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", частини першої статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту", статтями 18 і 22 Закону України "Про позашкільну освіту", статтею 30 Закону України "Про дошкільну освіту") на реалізацію положень статті 57 Закону України "Про освіту" було спрямовано і виплачено із бюджету міста Нова Каховка Херсонської області 594,4 тис. грн., у тому числі відділом освіти виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області -534,7 тис. грн. (за вислугу років - 462,0 тис. грн., допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки - 72,7 тис. грн.). Кошти на виплату щорічної винагороди в порядку абз. 9 ч. 1 ст. 57 «Про освіту»  не передбачалися.

У 2003 році було спрямовано і виплачено із бюджету міста Нова Каховка Херсонської області на вказані цілі 1169,8 тис. грн., у тому числі відділом освіти виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області - 899 тис. грн. (за вислугу років - 613,7 тис. грн., допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки - 201,3 тис. грн., щорічна грошова винагорода за сумлінну працю і зразкове виконання службових обов'язків - 84,4 тис. грн .).

З листа фінансового управління Новокаховської міської ради від 09.03.2010 року № 1-14/224 вбачається, що у 2001-2002 роках передбачити кошти на виплати щорічної винагороди педагогічним працівникам було неможливо у зв’язку із обмеженістю фінансового ресурсу у міському бюджеті. З 2003 по 2009 рік включно, враховуючи фінансову можливість міського бюджету, відділом совіти як головним розпорядником бюджетних коштів, планувалися кошти на виплату щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам в межах загального обсягу кошторисних призначень на оплату праці освітніх закладів. На виплату щорічної грошової винагороди кошти за рахунок субвенції з державного бюджету на виділялись.

Аналогічні роз’яснення надала в судовому засіданні допитана в якості спеціаліста  бухгалтер міського відділу освіти ОСОБА_5

Виходячи із змісту змінених позовних вимог, ОСОБА_1  просить визнати дії саме відділу совіти щодо невиплати щорічної винагороди на рівні ставки заробітної плати і стягнути суму недоплаченої винагород з міського відділу освіти.

Таким чином вимоги позивачки про стягнення грошової винагороди з міського відділу освіти за період 1998-2002 роки задоволенню не підлягають внаслідок недоведеності вини зазначеного відповідача, оскільки в місцевому бюджеті м. Нова Каховка кошти на вказані виплати не призначалися, тому дії Новокаховського міського відділу освіти щодо нездійснення виплати вказаної винагороди протягом 1998-2002 років не можна вважати неправомірними.

Доводи  позовної заяви про неправомірність дій міського відділу освіти в частині виплати щорічної винагороди на рівні, меншому ніж розмір ставки заробітної плати за період з 2003 по 2009 роки є безпідставними з огляду на наступне.

01.01.2004 року по дитячому ясла-садку № 5 було затверджено та погоджено з головою профспілкового комітету ОСОБА_1 Положення про порядок надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам садку за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків, яким передбачено порядок виплати такої винагороди та відсоток її нарахування в залежності від досягнень у роботі.

Судом встановлено, що з 2003 року грошова винагорода на підставі абз. 9 ч. 1 ст. 57 Закону виплачується позивачці відповідно до вимог Закону та затвердженого в установі  та погодженого з профспілковим комітетом Положення, що підтверджується довідкою міського відділу освіти від 01.03.2010 року № 01-19/287, наказами завідувача дитячого ясла-садка № 5  про виплату щорічної грошової винагороди від 03.12.2003 року № 135-к, 15.09.2004 року № 164, 14.09.2005 року № 214, 13.09.2006 року № 147 27.09.2007 року № 177; 22.09.2008 року № 211,  14.09.2009 року № 286, а також про виплату премій за рахунок економії фонду заробітної плати» від 07.12.2007 року № 214, 16.12.2008 року № 257, 10.12.2008 року № 254.  Зазначені накази видавалися на підставі наказів начальника Новокаховського міського відділу освіти за 2003-2009 року «Про надання щорічної грошової винагороди на підставі ст.  57 ЗУ «Про освіту» (а.с. 64-74).

З інформації міського відділу освіти, яка збереглася в установі за 2007-2009 роки про планування та фактичну виплату щорічної грошової винагороди та премій вбачається, що міським відділом освіти планувалося у бюджетному запиті 100% оплати винагороди по відношенню до посадових окладів, проте затверджено кошторисом у сумах: 17075,00 тис. грн. у 2007 році (проект бюджету – 179868,00 тис. грн.), у 2008 році – 25400,00 тис. грн. (проект бюджету 254782,00 тис. грн.), у 2009 році – 26427,00 тис. грн. (проект бюджету – 268335,00 тис. грн.).

    Відповідно до листа фінансового управління Новокаховської міської ради  на 2009 рік відділом освіти до фінансового управління надано бюджетний запит на 2009 рік у загальному обсязі 45464,0 тис. грн., в тому числі у межах доведеного граничного рівня 37474,4 тис.грн. та додаткової потреби 7989,6 тис.грн. Граничний обсяг видатків, доведений міністерством фінансів України на освітню галузь м. Нова Каховка у 2009 році, забезпечував мінімальну потребу відділу освіти лише на 82,4% та дозволяв передбачити фонд заробітної плати на 11 місяців. Після узгодження бюджетних запитів з головними розпорядниками коштів та врахувавши можливості міського бюджету до проекту рішення міської ради «Про міський бюджет на 2009 рік » було включено обсяг асигнувань на утримання освітньої галузі у сумі 40487,6 тис. грн. На постійних депутатських комісіях прийнято рішення щодо збільшення обсягу коштів Відділу освіти ще на 647,5 тис. грн. Таким чином на 2009 рік рішенням міської ради від 27.01.2009 року № 1008 «Про міський бюджет на 2009 рік» Відділу освіти на утримання освітніх закладів (без урахування коштів на апарат та субвенції по виплатах, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту») затверджено кошти у загальній сумі 41135,1 тис. грн., що на 3660,7 тис. грн. більше від граничного рівня коштів, доведеного Мінфіном на 2009 рік. Збільшення обсягу коштів дозволило головному розпоряднику забезпечити у повному обсязі до потреби видатки по заробітній платі з нарахуваннями, оплату енергоносіїв та комунальних послуг, видатки на харчування дітей, проте не дозволило передбачити 100% фінансування оплати щорічної винагороди відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про освіту».

Твердження позивачки та її представника про необхідність нарахування їй  винагороди в розмірі ставки заробітної плати не обґрунтовані, зокрема абз. 9 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про освіту» передбачено виплату винагороди в розмірі до однієї ставки, мінімальний розмір Законом не визначений, тому посилання позивачки на порушення норми Закону при визначенні винагороди у розмірі, меншому за ставку є безпідставним, тим більше, що ст. 98 КЗпП України передбачено проведення фінансування оплати праці бюджетних установ на тільки на підставі законів, а й інших нормативно-правових, підзаконних актів.

За інформацією міського відділу освіти від 27.04.2010 рок про результати ревізії щодо нарахування щорічної грошової винагороди педагогічним працівника у березні 2010 року розпочалася планова перевірка фінансово-господарської діяльності відділу освіти, за результатами якої складений акт ревізії за період часу з 01.05.2007 по 01.03.2010 року від 08.04.2010 року № 03-184, згідно із вказаним актом порушень та недоліків, виявлених ревізією від 16.04.2010 року відсутні порушення при нарахуванні та виплаті щорічної грошової винагороди.

Таким чином вимоги про стягнення недоплаченої до рівня ставки заробітної плати щорічної винагороди за 2003-2009 роки задоволенню не підлягають.

Оцінюючи позовні вимоги в частині незаконних дій відділу освіти, які  полягають, на думку позивачки в порушенні вимог ст. 2-1 КЗпП України і встановленні переваг одним працівникам перед іншими через належність до вільної профспілки, а також порушенні вимог ст. 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 2-1 КЗпП України забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової, та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Відповідно до ст. 243 КЗпП України, ст. 6 Закону України «Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності» громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах та в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі

Відповідно до ст. 248, 251 КЗпП України для реалізації повноважень профспілок, передбачених Законом України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, члени виборних органів профспілкових організацій підприємств, установ і організацій, вищестоящих профспілкових органів, а також повноважні представники цих органів мають право. Зокрема вимагати і одержувати від власника або уповноваженого ним органу, іншої посадової особи відповідні документи, відомості та пояснення щодо умов праці, виконання колективних договорів, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників;

Згідно із ст. 21 Закону профспілки, їх об’єднання захищають право громадян на працю, беруть участь у розробленні та здійсненні державної політики у галузі трудових відносин, оплати праці, охорони праці, соціального захисту. Профспілки, їх об’єднання мають право брати участь у розгляді органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також роботодавцями, їх об’єднаннями, іншими об’єднаннями громадян своїх пропозицій. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний погодити ці питання з профспілковим органом. Профспілки здійснюють громадський контроль за виплатою заробітної плати, додержанням законодавства про працю та про охорону праці. Уповноважені представники профспілок мають право вносити роботодавцям, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування подання про усунення порушень законодавства про працю, які є обов’язковими для розгляду, та в місячний термін одержувати від них аргументовані відповіді. У разі ненадання аргументованої відповіді у зазначений термін дії чи бездіяльність посадових осіб можуть бути оскаржені до місцевого суду.

В судовому засіданні не встановлено порушень вимог ст.  21 Закону з боку міського відділу освіти стосовно предмету спору.

Так, Положення про порядок надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам дитячого ясла-садка № 5 Новокаховського міського відділу освіти за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків, погоджено з головою профспілкового комітету ОСОБА_1 , накази завідувача ясла-садка № 5 про надання щорічної грошової винагороди від 03.12.2003 року № 135-к, 15.09.2004 року № 164, 14.09.2005 року № 214, 13.09.2006 року № 147 27.09.2007 року № 177; 22.09.2008 року № 211,  14.09.2009 року № 286, а також про виплату премій за рахунок економії фонду заробітної плати» від 07.12.2007 року № 214, 16.12.2008 року № 257, 10.12.2008 року № 254 також підписані головою профспілкового комітету, що свідчить про погодження з профспілкою розмірів сум вказаної винагороди, що мала бути виплачена працівникам навчального дошкільного закладу.

Судом також не встановлено, порушення з боку відповідача норм ст. 2-1 КЗпП України, оскільки позовні вимоги про  встановлення переваг одним працівникам перед іншими через належність до вільної профспілки не конкретизовані, є абстрактними, необґрунтованими та безпідставними, оскільки будь-якими доказами не підтверджені.

З наказів про виплату щорічної винагороди за 2003-2009 роки вбачається, що ОСОБА_1 отримувала винагороду у сумах, не менших, а у переважних випадках й більших, ніж основна кількість інших працівників ясла-садка, тому будь--яких незаконних переваг іншим працівникам садка порівняно з позивачкою судом не встановлено.

 Доводи позивачки про незаконне встановлення надбавок окремим категоріям працівників, в яких невелика заробітна плата з метою її підвищення, незаконну виплату заробітної плати позаштатним працівникам навчальних закладів міста, тобто встановлення цим категоріям працівників переваг за займаними посадами є по суті лише припущеннями позивачки, не стосується предмету позову,  не обґрунтовані тому суд не приймає їх до уваги і визнає такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вимоги позивачки про стягнення з відділу освіти 2800 грн. на підставі ст.. 56 Конституції України є безпідставними, не конкретизованими. Як пояснила представник позивача  заявлена сума позовних вимог 2800 грн. – це матеріальна шкода, яку зазнала позивачка внаслідок невиплати їй грошової винагороди на підставі абз. 9 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про освіту» за період з 1998 по 01.01.2001 року. З огляду на встановлені судом обставини ці вимоги задоволенню не підлягають,  оскільки  в судовому засіданні не встановлено незаконність дій відділу освіти, а також з огляду на доводи, наведені вище.

Таким чином, позовні вимоги з урахуванням внесених у них змін задоволенню не підлягають внаслідок їх недоведеності та безпідставності.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК  України, суд –

                                                                            в и р і ш и в:

        У задоволенні позову ОСОБА_1 до Новокаховської міської ради, відділу освіти Новокаховської міської ради про визнання дій незаконними, стягнення щорічної винагороди – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області.

   Заяву про апеляційне оскарження рішення  суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Херсонської області через Новокаховський міський суд.

     Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після її подачі, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                   Н.О.Непомняща Ў