Апеляційне провадження № 22-ц/824/6858/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року м. Київ

Унікальний номер 757/38178/20-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шахової О.В., суддів Вербової І.М., Головачова Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Кузнецової В.В.,

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ялова Наталія Олександрівна,

приватний виконавець виконавчого округу міта Києва Бережний Ярослав Вікторович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Києві, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 ,

на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 січня 2021 року, постановлену в приміщенні районного суду під головуванням судді Волкової С.Я.,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року адвокат ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ «Бізнес позика», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ялова Н.О., приватний виконавець виконавчого округу міта Києва Бережний Я.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 4 січня 2021 року провадження у справі закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що позивачем у вказаній справі виступає фізична особа, а тому вказана справа підсудна загальному місцевому суду.

В договорі кредиту № 216-К2 від 19.02.2018, за яким вчинено виконавчий напис, що оскаржується, помилково зазначено ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця. Наголошує на тому, що позивач ніколи не був зареєстрований в якості ФОП. До того ж позивачем оспорюється виконавчий напис нотаріуса, а не кредитний договір.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України не подано.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав в ній викладених, просив ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Інші учасники справи в судове засдіання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи за законом повідомлені належно.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Закриваючи провадження у справі на підставі п.1. ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що стороною договірних відносин з приводу яких виник спір, є фізична особа-підприємець, з огляду на що вказаний спір має розглядати господарський суд.

З такими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

За положеннями п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд за своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно із статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно із статтею 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до окремих положень статті 55 ГК України:

1. Суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

2. Суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частини 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб`єктами майново-господарських зобов`язань можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб`єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, зобов`язаною та управненою сторонами зобов`язання є відповідно боржник і кредитор.

Зобов`язання майнового характеру, що виникають між суб`єктами господарювання та негосподарюючими суб`єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.

Суб`єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов`язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов`язання не є підставою для вимог щодо їх обов`язкового виконання.

З матеріалів справи убачається, що спір виник у зв`язку із вчиненням виконавчого напису нотаріуса № 462 від 20.11.2019 за договором про надання фінансового кредиту № 216-К2 від 19.02.2018.

Зокрема, у виконавчому написі пропонується звернути стягнення з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце роботи: ФОП ОСОБА_1 (ас.16).

До того ж, у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 60814731 від 06.12.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Бережним Я.В. боржником зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП фізичної особи: НОМЕР_1 (ас.17).

З огляду на викладене, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки виник між фізичною особою та юридичною особою.

Таким чином, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 4 січня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 травня 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді: