СПРАВА № 2-541/10

Рішення

Іменем України

28 квітня 2010 року                                                  Комсомольський міський суд

                                             Полтавської області

в складі головуючого судді                                  Окунь Т.В.

при секретарі                                          Гончар С.Т.

з участю сторін                                      

позивача                                  ОСОБА_1    

відповідача                                                    ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Комсомольську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про   розірвання договору купівлі-продажу майна,  повернення сплаченої за товар грошової суми та відшкодування завданої порушенням прав споживача моральної шкоди,

встановив:

    ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить розірвати договір купівлі-продажу жіночих чобіт, укладений нею 10.10.2009 року з ПП ОСОБА_2, стягнути з відповідача на її користь вартість придбаного товару в сумі 265 грн., компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. та судові витрати, пов’язані з проведенням товарознавчої експертизи і оплатою витрат на ІТЗ в сумі 408 грн.

    Зазначені вимоги,  підтримані позивачем в судовому засіданні, обґрунтовуються посиланням на порушення відповідачем норм ЗУ “Про захист прав споживачів”, всупереч яким він відмовився замінити проданий товар аналогічним товаром належної якості.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених в письмовому запереченні проти позову (а.с. 22-23).

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши інші докази, суд вважає, що позов в частині вимоги про розірвання договору та стягнення завданої матеріальної шкоди підлягає  до задоволення з наступних підстав:

    Судом встановлено, що 10 жовтня 2009 року позивач – мешканка м. Комсомольська, придбала на Центральному ринку в м. Комсомольську у ПП ОСОБА_2 - мешканця м. Кременчука, жіночі чоботи моделі В-60 вартістю 265 грн., що підтверджується  по справі відповідним товарним чеком (а.с. 6).

    Через тиждень /відповідно до графіку роботи ПП ОСОБА_2 на торговій точці в м. Комсомольську/ в зв’язку із значними недоліками чобіт, які не давали можливості використовувати товар за призначенням, позивач звернулась до ПП ОСОБА_2 з проханням замінити товар аналогічним товаром належної якості, але за поясненням позивача, отримала у відповідь брутальну лайку з обвинуваченням у порушенні порядку експлуатації товару. Як пояснила позивач, після її звернення до керівництва ринку, відповідач на її вимогу видав товарний чек, після чого, за захистом порушеного права вона звернулась у відділ захисту прав споживачів. Згадану обставину підтвердив суду також свідок ОСОБА_3

За заявою позивача, фахівцями відділу захисту прав споживачів виконкому Комсомольської міської ради було проведено позапланову перевірку підприємницької діяльності ПП ОСОБА_2, в ході якої було виявлено ряд порушень чинного законодавства із складанням відповідного акту та протоколу про адміністративне правопорушення з передачею його на розгляд адмінкомісії м. Кременчука (а.с. 4,24).

В зв’язку з відмовою ОСОБА_2 направити взуття для проведення незалежної єкспертизи на момент проведення перевірки, відділом захисту прав споживача позивачу було запропоновано провести експертизу власним коштом.

Згідно з експертним висновком (а.с. 5) при зовнішньому огляді наданих ОСОБА_1 чобіт була встановлена відсутність механічних ушкоджень, що сприяли утворенню дефекту. Експерт зазначає, що дефект утворився внаслідок застосування матеріалу низької якості, невірної підготовки поверхні матеріалу та порушення технології виробництва взуття.

Здійснюючи судочинство на засадах змагальності сторін, суд, провівши аналіз представлених сторонами доказів, з  врахуванням рівності прав сторін щодо їх подання та доведення перед судом їх переконливості, дійшов висновку, що відповідач фактично усунувся від виконання взятих на себе зобов’язань за договором купівлі – продажу, з огляду на що, в даному випадку мають місце зобов’язання,  що виникають із порушення умов договору роздрібної купівлі-продажу.

    Відповідно до роз’яснень, що містяться в п.3 Постанови Пленуму ВСУ “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів”, вирішуючи питання про характер правовідносин між споживачем та продавцем, про наявність підстав і умов їх виникнення, про права і обов’язки сторін, суд має виходити як із норм Закону і прийнятих згідно з ним актів законодавства, так і з відповідних норм Цивільного кодексу України та іншого законодавства, що регулюють ті ж питання і не суперечать Закону. У тих випадках, коли в чинному законодавстві немає спеціальної норми, суд застосовує загальні положення про зобов’язання, передбачені відповідними главами ЦК України.

Усвідомлюючи визначений Законом власний обов’язок прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару, відповідач, обґрунтовуючи заперечення проти позову, зазначив, що товарний чек, яким позивач підтверджує факт купівлі – продажу чобіт був наданий ним під тиском з боку працівників ринку через тиждень після придбання ОСОБА_1 згаданих чобіт, що в сукупності з процесуальними порушеннями, які були допущені експертом під час проведення експертизи та відсутністю гарантійного терміну на проданий товар, виключає їх доказовість по справі, з огляду на що  не можуть бути прийняті судом в якості допустимого доказу.

Приймаючи до уваги положення ст.59 ЦПК України щодо допустимості доказів, суд не може погодитись з аргументами відповідача, оскільки відповідно до ч.1 ст.59 ЦПК суд не бере до уваги лише ті докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Порушення закону, який регламентує порядок проведення експертиз судом не встановлений, тому при вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд виходить із розміру збитків, що підтверджені наданим позивачем висновком експерта.

Відсутність гарантійного строку, як на тому наполягає відповідач, також не може слугувати однією із підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки: по-перше, товар був проданий ОСОБА_2 з порушенням вимог ст.7  ЗУ “Про захист прав споживачів”, згідно з якою гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або на етикетці, чи в будь-якому іншому документі, що додається до продукції, по-друге, Закон встановлює загальний строк стосовно продукції, на яку гарантійні строки або строк придатності не встановлено . Згідно із ст.7 “Про захист прав споживачів” споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було виявлено протягом двох років , а стосовно об'єкта будівництва - не пізніше десяти років від дня передачі їх споживачеві.

Що стосується дати видачі чеку, як аргументу, наведеному ОСОБА_2 на підтвердження  здійснення тиску з боку керівництва ринку, відповідач, будучи вільним в обранні способу захисту порушеного права, не довів суду, що дії керівництва ринку дійсно були неправомірними і оскаржувались ним в установленому законом порядку.

      Отже, провівши аналіз наданим сторонами доказам, суд  вважає доведеним факт порушення  відповідачем взятого за договором зобов’язання /в формі його невиконання/ замінити проданий товар на аналогічний товар належної якості.

    Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.3 ст.698 ЦК України до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Відповідно до ст.8 ЗУ “Про захист прав споживачів” у  разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника  товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

      Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.  За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін. У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред'явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої цієї статті.

Правові наслідки у разі виявлення покупцем протягом гарантійного строку /в даному випадку він обраховується відповідно до положень ст.7 ЗУ “Про захист прав споживачів”/ недоліків, про які він не був попереджений продавцем, передбачені також ст.708 ЦК України. Із її змісту вбачається, що право за своїм вибором пред’явити одну з вимог, передбачених згаданою статтею, належить покупцю, з огляду на що, попри заперечення відповідача щодо наявності для того законних підстав,  відмова позивачки від договору та її вимога повернення сплаченої за товар грошової суми, ґрунтується на Законі /з врахуванням також тієї обставини, що відповідачем так і не був спростований факт виявлення позивачкою істотного недоліку проданого товару – обставини, з наявністю якої ст.708 ЦК України пов’язує настання правових наслідків/. Крім того, аналіз ч.6 ст.10 ЗУ “Про захист прав споживачів” дає суду підставу дійти висновку, що умовою звільнення продавця від відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов’язання, є лише доведений ним факт їх виникнення з вини самого споживача або внаслідок дії непоборної сили.

Отже вимога позивача про відмову від договору і повернення сплаченої за товар грошової суми підлягає до задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного:

Відповідно до роз’яснень, що містяться в Постанові ПВС України № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/ шкоди”, спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, зокрема, коли право особи на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції, у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, або при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію ЗУ “Про захист прав споживачів”.

Обгрунтовучи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач послалась на ст. 22 ЗУ “Про захист прав споживачів”, застосування якої, як норми матеріального права, на думку суду є неможливим, оскільки зазначена норма встановлює судовий порядок розгляду справ про захист прав споживачів, передбачаючи серед іншого можливість  одночасного вирішення судом питання щодо відшкодування моральної шкоди при задоволенні вимог споживача про захист його прав, а не встановлює підстави  для задоволення такої вимоги, тобто по суті своїй згадана норма є нормою процесуальної дії.

 Приймаючи до уваги, що ні умови укладеного договору, ні положення ЦК України щодо договору роздрібної купівлі-продажу  не передбачають можливості відшкодування завданої моральної шкоди в разі порушення зобов’язання, а п.5 ст.4 ЗУ “Про захист прав споживачів” передбачає право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя та здоров’я продукцією ,  вимога ОСОБА_1 про відшкодування завданої моральної шкоди задоволенню не підлягає за її безпідставністю.

Судові витрати по справі, в т.ч пов’язані з процедурою проведення товарознавчої експертизи (а.с. 3,13) підлягають стягненню з відповідача відповідно із вимогами ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 610,708 ЦК України, Законом України “Про захист прав споживачів”, ст.ст. 213, 215 ЦПК України, суд,

вирішив:  

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу жіночих чобіт моделі В-60, укладений між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2  10.10.2009 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на  користь ОСОБА_1  вартість чобіт в сумі 265 грн.. та судові витрати, пов’язані з проведенням експертизи і оплатою витрат на ІТЗ в сумі 408 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

На користь держави стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 51 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Комсомольський міський суд Полтавської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

            Суддя                                                                                  Т.В.Окунь

З оригіналом вірно:        

           Суддя                                                                                   Т.В.Окунь