№2-1029/10

РІШЕННЯ

іменем України

3 червня 2010 року                                                  м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

в складі:    головуючого судді Пархоменко М.О.

      при секретарі Макуха О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, в якій просила відновити її порушене право у відношенні невиплати їй, як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати зробити нарахування недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії за період з 1 січня 2009 року по день ухвалення рішення суду, зобов’язати відповідача і в подальшому робити їй нарахування і виплачувати щомісячне грошове підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона, має соціальний статус “Дитина війни”. Відповідно зі статтею 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року відповідачем їй повинна здійснюватися, але не здійснювалася щомісячна доплата до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Верховна Рада України своїм законом У країни «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесла зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких щомісячне підвищення до пенсії дітям війни виплачується в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Конституційний Суд України своїм рішенням №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, визнав неконституційними положення п.п 2, 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має вирішальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Незважаючи на рішення Конституційного Суду України, щомісячне підвищення до пенсії в 2008 – 2010 роках відповідач виплачував їй в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб.

Зважаючи на вищевикладене, невиплата їй соціальної допомоги в розмірі, передбаченому ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

В ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги, просила визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі щодо невиконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 1 січня 2009 року по день ухвалення рішення, зобов’язати відповідача і в подальшому робити їй нарахування щомісячного грошового підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В судове засідання позивач  не з’явилась, подала заяву, в якій наполягала на задоволенні позову, просила розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, заступник начальника управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Орлова Т.В. надала заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача та заперечення проти позову, в яких зазначила, що позовна заява не може бути задоволена з наступних підстав.

Соціальне забезпечення громадян, яким встановлено статус «Дитина війни» здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. № 2195-ІV. Стаття 6 цього Закону встановлює, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 р. № 3235-IV встановлювала, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 р. № 3367-ІV внесено зміни в статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 р., а пільги, встановлені статтею 6 цього Закону – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у 1-му півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Норми статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» у відповідності до Бюджетного кодексу України мають дію в часі, тобто, діють тільки на протязі одного бюджетного року.

Згідно п. 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р. № 489-V дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік з урахуванням положень ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачає, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій для дітей війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. №1261. Відповідно до п. 8 зазначеного Положення бюджет Пенсійного фонду України формується з чітко визначених джерел (ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. №1058-ІV, далі по тексту – Закон № 1058) і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частина 3 статті 4 Закону №1058 закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення та джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення.

Частина 2 статті 72 Закону №1058 встановлює норму, згідно якої кошти Пенсійного фонду України не включаються до Державного бюджету України. В частині 1 статті 5 Закону №1058 зазначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суперечать Закону №1058 в частині визначеного мінімального розміру пенсії за віком та спрямування коштів на виплату допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1058, за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом. Частина 3 статті 28 цього ж Закону встановлює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Разом з тим, для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», величина мінімальної пенсії за віком на законодавчому рівні не встановлена, оскільки нормативно-правовими актами, які діють на території України, для окремих категорій населення країни встановлені різні величини показника мінімальної пенсії. Також відсутній механізм реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

При цьому норми частини 1 статті 73 Закону №1058 дають вичерпний перелік видів виплат, на які можуть бути спрямовані кошти Пенсійного фонду України, а саме на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом;  фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду України.

Одночасно норми частини 2 статті 73 Закону №1058 забороняють використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Виплата державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відноситься до жодного з переліку використання коштів Пенсійного фонду.

Листом від 31 серпня 2007 р. № 21-46-561 Міністерство юстиції України також зазначає, що мінімальний розмір пенсій за віком, зазначений в статті 28 Закону №1058, встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Такі зміни до статті 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» і були внесені згідно пункту 2 частини 41 статті 85 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік    та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р. № 107-VI. Стаття 6 викладена в новій редакції, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення провадиться за їх вибором згідно одного з законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10рп/2008 вищезазначені зміни визнані неконституційними.

З 22 травня 2008 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28 травня 2008 р. де, з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян, у п. 8 Кабінет Міністрів України постановив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 р. – 48,10 грн., з 1 липня 2008 р. – 48,20 грн. та з 1 жовтня 2008 р. – 49,80 грн.

На підставі вищевикладеного вважає, що управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області діяло згідно чинного законодавства, не порушувало норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення.

Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, оцінивши ці докази в сукупності, визнає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки сторони, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, не прибули в судове засідання, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується пенсійним посвідченням №НОМЕР_1, виданим 17.10.1995 року управлінням праці та соціального захисту населення Зміївської РДА Харківської області, з відповідною відміткою (а. с. 7).

З довідки, наданої управлінням Пенсійного фонду України в Зміївському районі, вбачається, що ОСОБА_1 за період з 2009 року по червень 2010 року здійснювалися виплати підвищення до пенсії згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 49 грн. 80 коп., згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вихідним критерієм для обчислення доплати до пенсії особам, які мають статус дітей війни, визначено мінімальну пенсію за віком.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків – 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Згідно із вимогами ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади формування та застосування соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної соціальної допомоги «дітям війни», визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», за змістом абзацу 3 статті 1 якого державні соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідних рік.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»м мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів соціальних виплат та допомоги.

Тобто мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є виправною величиною, від якої проводиться розрахунок доплат особам, які мають статус «дитина війни» відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» на 2009 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу для тих, що відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто – 498 грн.

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року з 1 листопада 2009 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірі 573 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» на 2010 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць в розмірі з 1 січня – 825 грн., з 1 квітня – 839 грн.

Таким чином, позивачу розмір доплати до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.

Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтю 6 Закону було викладено в наступній редакції:

Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення провадиться за їх вибором згідно одного з законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 34-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за № 10-рп/2008 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 22 травня 2008 року нарахування доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу повинно було здійснюватися згідно мінімального розміру пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Як вбачається з письмових заперечень УПФ в Зміївському районі Харківської області, відповідач при нарахуванні та виплаті доплати до пенсії позивачу як «дитині війни» керувався Положенням «Про Пенсійний фонд України», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 211.2007 року, Законом України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, постановою Кабінетів Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення та джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення. Кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» регулює відносини, які виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на  ці відносини  лише  у  випадках,  передбачених  цим  Законом,  або  в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідач вважає, що норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суперечать Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині визначеного мінімального розміру пенсії за віком та спрямування коштів на виплату допомоги.  

Згідно з положеннями ч.4 ст.8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правого акта Конституції України закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до роз’яснень, викладених у ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01.11.1996 року, оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.  

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при нарахування та виплаті позивачу доплати до пенсії відповідач повинен був керуватися ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і нормами відповідного Закону України про визначення мінімальної пенсії за віком на момент виплати, а не Постановами Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг прав позивача, встановлених законом.

Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було порушено законне право позивача на отримання доплати до пенсії, як особи, яка має соціальний статус «дитина війни», в належному розмірі.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і вона має право на призначення та отримання доплати до пенсії як особа, яка має соціальний статус «дитина війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009 року по день ухвалення рішення суду.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не може погодитися з розрахунком, проведеним відповідачем щодо обчислення доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та з посиланням відповідача на постанови Кабінету Міністрів України, положення яких в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком та спрямування коштів на виплату допомоги суперечать ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни, оскільки відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу і, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, саме Закон підлягає застосуванню при вирішення даного спору.  

Крім того, згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

    Порядок обчислення і встановлення доплати до пенсії визначається Кабінетом Міністрів України. Проте, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком. Звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого вищевказаним Законом, є безпідставним.  

З огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як і не може погодитися з тим, що застосування до спірних відносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суперечить вимогам ч. 3 цієї статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 тієї ж статті застосується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування  та виплати позивачу доплати до пенсії в належному розмірі, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність управління пенсійного фонду України в Зміївському районі по не виконанню з 1 січня 2009 року по день ухвалення рішення приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У відповідністю з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідністю з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідністю з п. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.

    Позивачем доведено, що внаслідок незаконної бездіяльності відповідача щодо невиконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії як дитині війни з 1 січня 2009 року їй виплачувалося в значно меншому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством, а відповідачем безпідставно заперечується зобов’язання здійснювати позивачу нарахування та виплату пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо невиконання з 1 січня 2009 року вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 1 січня 2009 року по день ухвалення рішення, з подальшим нарахуванням та виплатою зазначеного підвищення до пенсії відповідно до діючого законодавства на час нарахування та здійснення цих виплат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 10-11, 15, 60, 208-233 ЦПК України, ст. ст. 1, 16 ЦК України, ст. ст. 8, 19, 22, 64, 75, 92, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області по невиконанню з 1 січня 2009 року по 3 червня 2010 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що призвела до порушення права ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання в належному розмірі доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області провести  перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 1 січня 2009 року по 3 червня 2010 року виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком, та провести виплату належних сум відповідно до закону, з урахуванням виплачених сум.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснювати нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 4 червня 2010 року до внесення змін у законодавство, що регулює нарахування та виплату зазначеного підвищення пенсії.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий: