Справа № 2-677

                                                                                                                             2010 р.                                                            

 Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

        13 травня 2010 року                              Здолбунівський районний суд

                                                                         Рівненської області

       в  складі : судді  Плевако О.П.

                         при секретарі Кондратюк Н.В.

       за  участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на 1/3 житлового будинку з надвірними будівлями,

                                                        в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, вказуючи, що 18 вересня 2004 року між нею та відповідачем була досягнута домовленість про продаж їй 1/3 частину житлового будинку за АДРЕСА_1, який відповідач отримав в спадщину після смерті батька ОСОБА_4. Між ними було досягнуто і згоду щодо вартості частини житлового будинку, яка становила 9 000 доларів США, еквівалент становить 45 000 грн. На виконання даної домовленості нею було сплачено відповідачу вказану суму, про що свідчить власноручно написана ОСОБА_3 розписка. З моменту досягнення усіх істотних умов договору вона та її члени сім’ї поселись вказану частину будинку, в якому проживаюсь і по цей час, здійснюють поточний ремонт, сплачують за комунальні послуги. Нею в повному обсязі виконані умови договору, натомість відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення. А тому, за таких умов просить суд визнати договір купівлі-продажу дійсним та визнати за нею права власності на 1/3 житлового будинку за АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримав повністю і просить суд позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_1 позов не визнала та пояснила, що дійсно між сторонами була домовленість про продаж відповідачем 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями за вищевказаною адресою позивачці. Однак, вона не згідна із твердженнями позивачки, щодо вартості частини житлового будинку, оскільки, між сторонами була досягнута згода про продаж частини будинку за 14 000 доларів США. Натомість, відповідач отримав 9 000 доларів США, тобто позивачкою було сплачено лише частину від обумовленої суми. Саме після сплати позивачкою всієї суми і повинно було відбутись юридичне оформлення даної домовленості. Натомість, позивачка повністю не сплатила за придбане житло, тобто вона не виконала умови досягнутої домовленості між ними. А тому, просить суд, в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити, оскільки, позивачкою не виконанні умови домовленості щодо купівлі-продажу частини житлового будинку.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що позивачка та відповідач домовились, що останній продасть позивачці 1/3 частину житлового будинку за 8 000 доларів США. Через деякий проміжок часу відповідач пред’явив позивачці розписку, де було вказано, що відповідачка зобов’язана сплатити йому 14 000 доларів США, а не 9 000 доларів США. Крім того, вказав, що підпише документи на будинок після того, як позивачка віддасть йому ще 5 000 доларів США.  

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, він разом із позивачкою, яка доводиться йому дружиною, вирішили придбати у відповідача частину житлового будинку. Відповідач заявив, що продасть частину житлового будинку за 8 000 доларів США. Натомість, вони повинні спочатку сплатити йому 3 000 доларів США. У зв’язку з тим, що відповідач їхав закордон, дружина віддала йому 9 000 доларів США, при цьому, будь-яких документів вона не підписувала, оскільки, як вона вважала, що вони будуть підписані згодом. Після того, як відповідач повернувся із закордону, ним та позивачкою йому було запропоновано юридично оформити продаж частини житлового будинку. Однак, відповідач відмовився від оформлення документів, а дав лише розписку.      

Вислухавши пояснення позивачки, представника відповідача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

На підставі ч.2 ст.220 ЦК України суд може визнати дійсною лише угоду, що за законом підлягала нотаріальному посвідченню, а сторони уклали її без додержання цієї форми, якщо одна із сторін, яка пред’явила позов, виконала її повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення укладеної нею угоди.

Угода, укладена без додержання письмової форми, встановленої для її укладення не може бути визнана дійсною у зазначеному порядку. В цьому випадку сторони відповідно до ст. 218 ЦК позбавляються права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків, а у випадках, прямо передбачених в законі, недодержання простої письмової форми угоди тягне за собою її недійсність.

Згідно змісту ст.655 ЦК договір купівлі-продажу є угодою, за якою одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Таким чином, власником майна стає особа, для якої це майно набувається та яка сплачує продавцю за нього відповідну грошову суму, тобто ціну.

            Твердження позивачки про те, що вона придбала спірну частину житлового будинку з надвірними будівлями для себе та заплатила за нього 9 000 доларів США, еквівалент становить 45 000 гривень, суперечить вимогам закону.

Договір, у якому відсутні узгоджені сторонами істотні умови, необхідні для договорів даного виду, вважається неукладеним ( ст.638 ЦК ).

Як вбачається із пояснень сторін та свідків такий договір між сторонами не укладався.

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу жилого будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність такого договору.

У зв’язку з цим твердження позивачки про укладення між нею та відповідачем договору купівлі-продажу жилого будинку в судовому засіданні не встановлено.

Оцінюючи показання свідків, допитаних за клопотанням позивачки, суд вважає, що наявність чи відсутність договору в даному випадку не може стверджуватися лише свідоцькими  показаннями.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про безпідставність позову, оскільки, між сторонами не було досягнуто згоди щодо ціни продажу, а також те, що договір укладений без додержання письмової форми, яка відповідно до чинного ЦК України є обов’язковою для договору купівлі-продажу житлового будинку.    

Керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 202, 205, 207-209, 220, 655, 657 Цивільного кодексу України, суд -

                                             в и р і ш и в  :

ОСОБА_2 в задоволені позову до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на 1/3 житлового будинку з надвірними будівлями – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається через Здолбунівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

С у д д я     підпис