Справа № 2-191

                                                  2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2010 року  Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді                        Приймак Г.І.

при секретарі                              Герман В.Ф.

адвоката (ов)                        

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м .  Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних та моральних збитків,

                   В С Т А Н О В И В:    

  Позивач звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних та моральних збитків, посилаючись на слідуючі обставини.

  22 березня 2009 року приблизно о 11 год.20 хв. позивач під'їхав до ринку в місті Татарбунари Одеської області на своєму автомобілі марки “Мітцубісі”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та зупинився позаду автомобіля марки ВАЗ-2106, залишив свій автомобіль та пішов у своїх справах на ринок. Через деякий час, повернувшись до свого автомобіля позивач побачив що він має механічні пошкодження, а автомобіля, який стояв попереду вже не має. Свідки цієї пригоди, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 йому сказали, що ОСОБА_2, рухаючись заднім ходом на автомобілі марки ВАЗ-2106,     здійснив наїзд на автомобіль позивача та пошкодив його.

  У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю “Мітцубісі”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1,  що належить йому на праві приватної власності завдані механічні пошкодження.

  Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_5 про що свідчить постанова Татарбунарського районного суду від 22.06.2009 року, якою ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3,40 грн.        

   Згідно до накладних, вартість ремонту автомобіля позивача становить: шпаклівка двері — 350 гривень, покраска двері - 250 гривень, краска - 600 гривень,  грунтовка — 200 гривень, шпаклівка- 100 гривень, лак- 270 гривень, вартість робіт — 750 гривень, загальна сума завданої матеріальної шкоди становить 2520 гривень.

   Крім того діями відповідача позивачу завдано моральні страждання, так як позивач та його сім'я, на час ремонту автомобіля залишилися без транспорту, що порушило їх звичайний темп життя, також вони всі переживали, позивач не міг спокійно спати, отримав нервовий стрес.          

  Тому позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 2520 гривень,

моральної шкоди у сумі 1600 гривень, державне мито у розмірі 68 грн., та витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн.

  Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.  

  Відповідач в судове засідання не з'явився, направив заяву у якій просив справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги не визнав.    

 Заслухавши пояснення і доводи позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

 Із копії постанови Татарбунарського районного суду Одеської області від 22.06.2009 року /а.с.4-5/ видно, що ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

 Із копії постанови апеляційного суду Одеської області /а.с.6/ вбачається, що постанова татарбунарського районного суду Одеської області від 22.06.2009 року залишена в силі.

 Із копії накладних /а.с.7-8/ видно, що вартість ремонту автомобіля позивача становить 2520 гривень.

  Свідок ОСОБА_4 допитаний раніше судом 22.06.2009 року, пояснив, що працює інспектором ДАІ. 22.03.2009 року був на службі, працював біля ринку в м. Татарбунари Одеської області, стояв на дорозі на вулиці Тура напроти воріт входу на ринок. Приблизно о 11 год. 30 хв. він побачив як ОСОБА_2 вийшов з воріт ринку та сів в свій автомобіль ВАЗ-2106 д/н НОМЕР_2, його автомобіль знаходився на підйомі, він завів  автомобіль, але він покотився назад і зіткнувся в автомобіль Мітцубісі д/н НОМЕР_1, в передні ліві двері. В автомобілі ОСОБА_2 нікого не було, він включив поворот та поїхав в сторону м. Ізмаїла.  Він хотів зупинити автомобіль ОСОБА_2, свистів, розмахував руками, але той не зупинився, догнати його не було можливості так, як службовий автомобіль був заблокований іншими транспортними засобами. Як вийшов з ринку ОСОБА_1, він розповів йому про те, що його автомобіль пошкодив ОСОБА_2

   Свідок ОСОБА_3 допитаний раніше судом 22.06.2009 року, пояснив, що 22.03.2009 року знаходився на ринку в м. Татарбунари Одеської області, виходив з магазину та стояв на порозі. Він бачив як автомобіль ВАЗ-2106 д/н НОМЕР_2 здавав назад перед воротами ринку та зіткнувся з автомобілем Мітцубісі, якому пошкодив передні ліві двері. Працівник ДАІ намагався зупинити автомобіль ВАЗ-2106, свистів, розмахував руками, але у нього це не вийшло, водій вищевказаного автомобіля на великій швидкості поїхав, в автомобілі був тільки водій ОСОБА_2 Після цього він знайшов ОСОБА_1 і розповів йому про ДТП.

   Свідок ОСОБА_6 допитаний раніше судом 22.06.2009 року пояснив, що працює директором СТО в місті Татарбунари. 22.03.2009 року біля 12 години до нього зателефонував ОСОБА_2 та попросив терміново оглянути автомобіль, який він пошкодив. При зустрічі, ОСОБА_2 сказав йому, що він своїм автомобілем ВАЗ-2106, приблизно 15-20 хвилин тому, здавав заднім ходом у районі ринку в м. Татарбунари та зіткнувся з автомобілем Мітцубісі. При розмові була присутня матір ОСОБА_2 Коли він приїхав до ринку та оглянув пошкоджений автомобіль, а це був автомобіль марки Мітцубісі, то побачив, що була пошкоджена передні ліві двері та накладка двері, ремонт автомобіля він оцінив у 200 доларів США.          

 Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

   Згідно   ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка  здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.          

  Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме :

1/шкода, завдана одній особі з вини іншої особи , відшкодовується винною особою,

2/ за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується,

3/ за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

   Зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що матеріальна шкода повинна бути стягнута з відповідача ОСОБА_2, тому що на момент скоєння ДТП той був власником джерела підвищеної небезпеки, оскільки згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Оскільки відповідач ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки ВАЗ-2106 д/н НОМЕР_2, він повинен нести відповідальність як володар джерела підвищеної небезпеки.

      Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

  Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно п.1,3 ч.2 вищезазначеної статті моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв ’ язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров ’ я, а також - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

    На думку суду, в результаті ДТП неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу спричинено моральну шкоду, яка виражена в тому, що останній та його сім'я, на час ремонту автомобіля залишилися без транспорту, що порушило їх звичайний темп життя, також вони всі переживали, позивач отримав нервовий стрес.

За таких обставин суд вважає, що вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди повинні бути задоволені, з урахуванням обставин справи, розумності та справедливості. 

 Керуючись ст.ст. 15, 57, 62, 208, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України суд, -  

                        В И Р І Ш И В:    

  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних та моральних збитків - задовольнити.

  Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2520 /дві тисячі п'ятсот двадцять/ гривень матеріальної шкоди, 1600 /одну тисячу шістсот/ гривень моральної шкоди, судовий збір у розмірі 68  /шістдесят вісім гривень/ та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом в сумі 120 /сто двадцять/ гривень.  

Рішення районного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги.

Суддя                                   Приймак