Справа № 2а-103/10/0114

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

19 травня 2010 року  Нижньогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:  

головуючого                  – судді Чернецької В.В.

при секретарі           -  Круглик К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Нижньогірський справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської РДА, Нижньогірської центральної районної лікарні, Нижньогірської районної державної адміністрації, про оскарження дій органів владних повноважень та стягнення компенсації за комунальні послуги,

         в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з Управління   праці   та  соціального   захисту   населення  витрат на опалення та освітлення житла. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він з 03.10.1978 року працює лікарем в Нижньогірській центральній районній лікарні та проживає сільській місцевості, тому на підставі ст.77 Основ Законодавства України „Про охорону здоров’я” просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської райдержадміністрації, компенсацію за комунальні послуги за 2006-2007 роки за освітлення - 159,24 грн., за опалення –904,37 грн., квартирну плату – 286,70 грн., а усього 1350,31 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просить суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, крім того, просить поновити  строк на звернення до суду, оскільки йому не було відомо про зміни в законодавстві.

   Представник відповідача – УПСЗН Нижньогірської РДА у судове засідання не з’явився, надав суду заяву в якій просить розглянути справу за його відсутності, а також надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову. Свої заперечення мотивує тим, що відповідно до п.2   Постанови КМУ від 31 березня 2003 р. N 426 „Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу” пільги на безкоштовне користування житлом з опаленням та освітленням надаються працівникам при умові, якщо розмір наданих пільг в грошовому  еквіваленті разом з середньомісячним доходом пільговика за останні 6 місяців не повинен перевищувати величину доходу, яка дає право на соціальну податкову пільгу. В списках Центральної районної лікарні за 2006-2007 роки, наданих в Управління праці та соціального захисту населення, позивача не було, тому Управління не виплачувало дану компенсацію. Разом з тим, у письмових запереченнях на позов представник відповідача наполягає на застосуванні судом першої інстанції наслідків пропущеного строку на звернення до суду.

              Представник відповідача - Нижньогірська районна державна адміністрація у судове засідання не з’явився з невідомої причини, про час та місце розгляду справи був повідомлений належно.

            Представник відповідача – Нижньогірської центральної районної лікарні у судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просить суд розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що виплата компенсації за комунальні послуги здійснювалась лише тим робітникам, у яких дохід не перевищував розмір  соціальної  податкової пільги.

            Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та представників відповідачів.

 Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п. „ї” ч.1 ст. 77 Основ законодавства України "Про охорону здоров’я” медичні працівники мають право на безкоштовне користування квартирою з опаленням і освітленням, які  проживають  в  сільській  місцевості, у межах  встановлених норм.

Згідно копії трудової книжки позивач працює в лікарні лікарем. Згідно довідки Нижньогірської селищної ради АР Крим позивач проживає в сільській місцевості.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року статтю 29 Закону України N 2117-ХП доповнено частиною шостою такого змісту: «Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються: працівникам за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; пенсіонерам за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року визнані неконституційними.

Пунктом 17 Інструкції «По порядок забезпечення безоплатними квартирами з опаленням та освітленням педагогічних, медичних, ветеринарних, культурно-просвітних працівників та кіномеханіків № 10-07 від 21 вересня 1988 року встановлено, що безоплатні квартири з опаленням та освітленням надаються робітникам та проживаючим з ними членам сім'ї виконавчими комітетами сільських (селищних) Рад народних депутатів чи адміністрацією установ та організацій в натурі.

Відповідно до пункту 34 вищезазначеної Інструкції, паливо має бути безоплатно завезене до квартир робітників одночасно з завозом його до установ, але не пізніше 1 вересня.

Згідно з пунктом 35 Інструкції №10-07 кошти, необхідні для сплати за квартири з опаленням та освітленням, передбачаються відповідно до кошторису відповідної установи та організації відповідно до статті 3 витрат "канцелярські та господарські витрати". Пунктом 36 зазначеної Інструкції встановлено, що у випадку, коли безоплатна квартира з опаленням та освітленням робітникам фактично не була надана, їм виплачується грошова компенсація виходячи з норм та цін, діючих в даній місцевості.

Інструкція №10-07 втратила чинність згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства культури і туризму України № 341/651/619/769 від 13.09.2006 року.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати» № 879 від 01.08.1996 року (далі - Постанова Кабінету Міністрів України № 879), встановлені норми, згідно яких надаються пільги по оплаті житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» № 256 від 04.03.2002 року (далі Постанова Кабінету Міністрів України № 256), головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Пункт 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256 (далі - Порядок № 256) встановлює, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Відповідно до пункту 5 вищезазначеного Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 5 числа місяця, що настає за звітним щодо пільг, передбачених частиною четвертою статті 29 «Основ законодавства України про культуру» № 2117-ХІІ на придбання твердого і рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, до 22 числа місяця, що настає за звітним щодо пільг, передбачених частиною четвертою статті 29 «Основ законодавства України про культуру» № 2117-ХІІ.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 256, фінансові органи райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначені у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та передають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі до 7 числа місяця, що настає за звітним щодо пільг, передбачених частиною четвертою статті 29 «Основ законодавства України про культуру» № 2117-ХП на придбання твердого і рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу та до 25 числа місяця, що настає за звітним пільг, передбачених частиною четвертою статті 29 «Основ законодавства України про культуру» № 2117-ХІІ.

Пунктом 8 Порядку № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг та ведуть облік за видами передбачених частиною четвертою статті 29 «Основ законодавства України про культуру» № 2117-ХП.

Відповідно до пункту 2 Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 31.03.2003 року (далі - Порядок № 426) пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з середньомісячним доходом пільговика не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Частиною третьою вищезазначеного Порядку встановлено, що видатки на відшкодування витрат за надані педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури послуги провадяться відповідно до Порядку № 256.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 426 для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування (абзац другий пункту 2 цього Порядку), а також довідку про склад сім'ї (раз на рік). Для нарахування грошового еквівалента вартості послуг можуть використовуватися відомості у вигляді списків, довідок, даних на електронних носіях інформації, одержаних від житлово-експлуатаційних та інших підприємств і організацій, які надають послуги.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 426 установи проводять роботу з надання пільг, компенсацій і гарантій та організовують облік, систематизацію і зберігання інформації про пільговиків, надають їм консультації щодо порядку та умов надання пільг, щомісяця до 5 числа наступного періоду: розраховують відповідно до пункту 9 цього Порядку розмір пільг, що надаються працівникам, розподіляють з відома працівників обчислені суми знижки з оплати спожитих послуг між підприємствами і організаціями, що надають послуги подають в установленому порядку органам праці та соціального захисту населення, підприємствам і організаціям, що надають послуги, відомості про працівників та розмір грошового еквівалента пільг.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького скраду» № 1430 від 18.10.2006 року внесені зміни до Порядку № 426. Вказаний порядок доповнено: пункт 2 абзацом такого змісту: "Пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням", пунктом 9-1 такого змісту: «У разі використання педагогічними, медичними, фармацевтичними працівниками або працівниками культури права на забезпечення твердим паливом установа розраховує відповідно до пункту 9 цього Порядку сукупний розмір щомісячного грошового еквівалента пільг за 12 місяців, що передують місяцю звернення та іншими».

Пунктом 3.2 Порядку забезпечення працівників бюджетних установ (закладів) безплатним користуванням житлом з опаленням і освітленням затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства культури і туризму України від 13.09.2006 року № 341/651/619/769 розмір надання пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами пільговиків не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 п.6.5 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Ця норма діяла до визнання її неконституційною - до 07.07.2007 року.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 341/651/619/769, норми для забезпечення твердим паливом для опалення житла осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі. Місцеві органи влади мають право встановлювати збільшені норми на придбання твердого палива за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Системний аналіз вищезазначеного законодавства, дозволяє суду зробити висновок, що визначені в законодавстві пільги не мають грошового еквіваленту, крім компенсації за тверде паливо.

Щодо інших витрат позивача по оплаті квартплати, освітлення, опалення, то законодавством розроблений механізм по реалізації цих послуг шляхом компенсації відповідних витрат організаціям, які ці послуги надають і грошова компенсація цих послуг саме позивачу не передбачена.

Крім того, з позовної заяви вбачається, що приписи ст. 77 Основ законодавства України "Про охорону здоров’я”  до позивача не застосовувались у зв'язку з тим, що розмір її доходу не надавав їй право на отримання податкової соціальної пільги.

Відповідно до пункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги у  2007 р. - 740грн. відповідно.

Згідно із довідки Нижньогірського районного терріторіального медичного об’єднання доходи позивача за 2005-2007 рік перевищували розмір соціальної пдаткової пільги

Таким чином, суд вважає що дії УПСЗН щодо застосування величини податкової соціальної пільги при визначені права позивача на користування безоплатним житлом з опаленням і освітленням за 2007 р.  є правомірними. Крім того, Кабінетом Міністрів України розроблений механізм по реалізації надання пільг, компенсацій та гарантій працівникам і бюджетних установ шляхом компенсації відповідних витрат організаціям, які надають житлово-комунальні послуги і грошова компенсація вартості цих послуг саме позивачу законодавством не передбачена, у зв'язку з чим підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення компенсації за 2007 рік не має.

Крім того, у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду відповідач УПСЗН у запереченнях на позов просив відмовити у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Суд враховує, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 26.02.2008 року, з вимогою стягнути компенсацію за 2006 рік, але будь яких доказів про поважність причин пропуску строку звернення до суду позивач не надав.

Таким чином суд доходить висновку, що позивачу треба відмовити у задоволенні позову в частині стягнення компенсації за 2006 рік, оскільки він пропустив строк для звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України. Доказів про поважність причин пропуску вказаного строку суду не надав.

           На підставі викладеного,  керуючись     ст.ст. 6, 9, 17, 94, 99-100, 160-163 КАС України , суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської РДА, Нижньогірської центральної районної лікарні, Нижньогірської районної державної адміністрації, про оскарження дій органів владних повноважень та стягнення компенсації за комунальні послуги  - відмовити.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 13 (тринадцять) грн. 50 коп.

           Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим через Нижньогірський районний суд АР Крим шляхом подачі у десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Головуючий: