справа № 2-105/2010 рік

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

27 травня 2010 р. КЕРЧЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД Автономної Республіки Крим в складі:  

                     головуючого судді - Кисельова Є.М.

                     при секретарі – Дробот К.М.,                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» АТ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів, та по зустрічному позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення боргу і визначення порядку виконання рішення,

ВСТАНОВИВ:

Уточнюючи позовні вимоги позивачі за первісним позовом просять суд зобов’язати відповідача прийняти у власність квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, в рахунок повернення боргу за споживчим кредитом отриманим ОСОБА_1 (а.с.138, 139).

 Зазначені позовні  вимоги мотивовані тим, що  позивальниця ОСОБА_1 є позичальником грошових коштів, у сумі 20 000 доларів США, у відповідача АТ «УкрСиббанк»  на підставі договору про надання споживчого кредиту від 13.10.2008  року.

Позивач ОСОБА_2 є поручителем перед відповідачем за виконання ОСОБА_1 обов’язків повернення кредиту, на підставі договору  поруки від 13.10.2008 року.

 В забезпечення обов’язків  між ОСОБА_2 і АТ «УкрСиббанк» 13.10.2008року був укладен договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 у забезпечення обов’язків заставив приватну квартиру АДРЕСА_1.

 У зв’язку із інфляцією ОСОБА_1 виконати свої обов’язки перед банком не має можливості, а банк – кредитор, відповідач за позовом, не приймає у власність заставлене майно у порядку досудового врегулювання спору, як то передбачено ЗУ «Про іпотеку» і вишче зазначеним договором іпотеки між ОСОБА_2 і банком; на не однократні  звернення до банку спір  не вирішується, заборгованість збільшується,  чим порушується право позивачів на дострокове повернення кредиту.

  Представник відповідача проти первісного позову заперечує  і просить суд у позові відмовити, посилаючись на те, що заставодержатель набуває право, а не обов’язок, звернення стягнення на предмет застави, і має право одержати задоволення за рахунок заставленого майна. Тому,покладання обов’язків з прийняття у власність заставлене нерухоме майно є дією незаконною.

Представник відповідача звернувся до суду з зустрічним позовом , в якому просить суд  стягнути  солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 борг за кредитним договором і договором поруки 159 253 грн. 86 коп.; відсотки за користування кредитом – 22 517 грн. 46 коп.; 2 148 грн. 26 коп., пені за несвоєчасно повернення кредиту і відсотків з нього, а всього 183 919 грн. 68 коп. (а.с.26-28, 125; 126).

Крім того, представник позивача, за зустрічним позовом, просить суд визначити порядок виконання рішення стягнення на заставлене майно за договором іпотеки.

Розглянув справу суд дійшов висновку про те, що первісний  позов задоволенню не підлягає, а зустрічний підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи і пояснень сторін вбачається, що 13 жовтня 2008 року  між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 укладен договір про надання споживчого кредиту з правилами № 111403601000, відповідно до якого, позивальниця отримала в банку 20 000 доларів США на споживчі потреби і зобов’язався повернути до 13.10.2023 року з відсотками за користування кредитом.

 (а.с.30-39).

13 жовтня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 укладен договір поруки № 233550, відповідно до умов якого, він, позивач, по справі, взяв на себе усі зобов’язання ОСОБА_1 перед банком згідно з кредитним договором. (а.с.39, 40).

 ОСОБА_2 13 жовтня 2008 року уклав з банком договір іпотеки, відповідно до якого  він забезпечення обов’язків заставив приватну квартиру АДРЕСА_1. (а.с.7).

 Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» змінив назву і завеєстрвоан як Публічне Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (АТ «УкрСиббанк»).

(а.с.74-113).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується  надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі  та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст.ст. 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов’язан повернути позику  у строк та в порядку, що встановлені договором, а при порушенні умов договору повинен сплатити неустойку (пеню).

 Як вбачається з матеріалів справи позичальниця ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконує.

 Довідка-розрахунок заборгованості додана до зустрічного позову і становить (а.с.128-131) борг сумою у 183 919 грн. 68 коп.

 Ця сума підлягає стягненню з боржниці ОСОБА_1 за договором кредиту, і з ОСОБА_2 за договором поруки, у солідарному порядку.

Відповідно до положень  ст..ст. 572, 589 ЦК України, суд  вважає можливим звернути  стягнення на предмет застави, яким є приватна квратира ОСОБА_2, а саме квартира АДРЕСА_1 (а.с.8).

Що стосується вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 то вони не можуть бути задоволені, оскільки виходячи зі смислу ст..ст. 572, 589 ЦК України, ст.. 37 ЗУ «Про іпотеку», заставодержатель має право одержати задоволенню за рахунок заставленого майна, зокрема, шляхом досудового врегулювання спору.

Але, суд вважає, що таке положення закону є правом кредитора, а  не його обов’язком.

Керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, ст. ст. 572, 589, 553, 554, 549, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 213-215 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 і ОСОБА_2 – відмовити.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити, та стягнути на його користь з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 борг за кредитним договором у сумі 183 919 грн. 68 коп. солідарно, і по 910 грн. судових витрат, з кожного.

У порядку виконання рішення у частині основного боргу звернути стягнення за договором іпотеки на квартиру  АДРЕСА_1, і пояснень на праві приватної власності ОСОБА_2.

Заочне рішення може бути переглянуто, скасоване та оскаржене у порядку ст. ст. 231, 232, 294 ЦПК України.

Суддя     (підпис)                        Є.М.КИСЕЛЬОВ

Згідно з оригіналом: суддя