Справа № 2-24/10 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2010 р.
Керченський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі головуючої
судді Кіт М.В.
при секретарі Лєсковій С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про захист прав споживача і за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про розірвання договору невідновлювальної кредитної лінії і стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,
встановив:
У травні 2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», третім особам без самостійних вимог Головному управлінню захисту прав споживачів в Автономної республіки Крим і відділу управління захисту прав споживачів в м. Керчі, про захист прав споживача. Позовні вимоги мотивував тим, що 3 червня 2008 року він уклав з банком Договір невідновлювальної кредитної лінії № 500/54 і додаткову угоду № 1 від 06 червня 2008 р., по якому зобов'язався виплачувати банку по 733,00 доларів США не пізніше 5 числа кожного кварталу, починаючи з 05 вересня 2008 р., кредит, отриманий у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 44000,00 доларів США, з остаточним терміном погашення заборгованості не пізніше 02 червня 2013 р., виплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 14,0 % річних. У забезпечення виконання зобов'язань він 3 червня 2008 року уклав договір іпотеки, по якому передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, вартість якої була визначена в 266970 грн., що складало по курсу НБУ суму 55000 дол. США. Внаслідок економічної кризи знизився розмір його доходу, він позбувся можливості вести господарську діяльність. У реструктуризації заборгованості, відстроченню виплати заборгованості банком йому було відмовлено. Від його пропозиції задовольнити свої вимоги по його кредиту шляхом залишення у власності банку предмету іпотеки – банк відмовився. На підставі ст.ст. 3,16,203,627 ЦК України, ст. ст. 36,37,38 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 19,21,22,23 Закону України «Про захист прав споживачів» просив суд захистити його права як споживача і інтерес як позичальника по погашенню кредитної заборгованості шляхом зарахування зустрічних вимог внаслідок залишення у власності іпотекодержателя АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» предмету іпотеки квартири АДРЕСА_1, у відповідності з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі за ціною, яка визначена в іпотечному договорі за угодою сторін у розмірі 266970 грн., що в еквіваленті складає 55000 дол. США на дату складання договору.
Представник відповідача Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» позов не визнав, пред'явив позов до ОСОБА_1 про розірвання договору невідновлювальної кредитної лінії і стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, та пояснив, що дійсно з позивачем був укладений 3 червня 2008 року договір невідновлювальної кредитної лінії № 500/54, а для забезпечення виконання зобов'язань в повному об'ємі за кредитним договором 6 червня 2008 року був укладений договір іпотеки. Закон України «Про іпотеку» і іпотечний договір передбачає право іпотекодержателя на передачу йому предмету іпотеки і право на продаж предмету іпотеки. Вимоги позивача про обов'язок прийняття у власність банком предмету іпотеки необгрунтовані і не передбачені договором. Проте ОСОБА_1 свої обов'язки за договором невідновлювальної кредитної лінії не виконує, за станом на 25 травня 2010 р. має перед банком заборгованість в загальній сумі 47108,75 доларів США, що по курсу НБУ складає суму 412325,51 грн. Банк на підставі договору і Закону України «Про іпотеку» у зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Уточнивши свої вимоги, на підставі ст.ст. 526,553,550,552,553,589,590,610,611,612,651,1054 ЦК України, ст.ст. 7,33 Закону України «Про іпотеку» банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 412325,51 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що обидва позови задоволенню не підлягають.
Судом встановлено, що 3 червня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» був укладений договір невідновлювальної кредитної лінії № 500/54, згідно якого банк зобов'язався надати відповідачеві грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності і цільового характеру використання окремими частинами, «траншами», з виплатою 14, 0 % річних і комісій, в розмірі і порядку, передбаченому Тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в Додатку № 1 до договору, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника по кредиту, в сумі 44 000,00 доларів США з викладеним в договорі порядком надання траншів кредиту і порядком погашення рівними частинами в сумі 733,00 доларів США не пізніше 5 числа кожного кварталу, починаючи з 05 вересня 2008 року і з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 02 червня 2023 року (а.с.6-9).
21 жовтня 2008 р. між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 за договором невідновлювальної кредитної лінії № 500/54, згідно якої збільшилася плата за користування кредитом до 14,5 % річних (а.с.13).
Як забезпечення ОСОБА_1 виконання своїх зобов'язань щодо погашення невідновлювальної кредитної лінії № 500/54 від 03 червня 2008 р., сплати відсотків, комісій, можливої неустойки, а також витрат на здійснення забезпеченої заставної вимоги АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» уклав з ОСОБА_1 іпотечний договір № 811 від 06 червня 2008 року. Згідно умов іпотечного договору позивач передав в іпотеку банку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, що належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 травня 2008 р. (а.с.14-16).
Банк виконав свої зобов'язання належним чином в повному об'ємі, що підтверджується листами-заявками на кредит-транш: № 1 від 09.06.2008 р. № 2 від 17.06.2008 р. № 3 від 02.07.2008 р. № 4 від 23.07.2008 р. № 5 від 12.08.2008 р. № 6 від 14.08.2008 р. (а.с. 49-50).
Позивач указує, що внаслідок економічної кризи змінився розмір його доходу, у нього виникли матеріальні труднощі у виконанні своїх зобов'язань за кредитним договором, банк же відмовився відстрочити платежі за кредитним договором або здійснити реструктуризацію кредитної заборгованості, тому просив суд в рахунок погашення кредитної заборгованості залишити у власності банку як іпотекодержателя квартиру, що належить йому, за ціною, визначеною в договорі іпотеки, у розмірі 266970 грн., що в еквіваленті складає 55 000 дол. США по офіційному курсу НБУ на дату складання договору.
Банк заперечував проти вказаних вимог позивача.
Суд не погоджується з вимогами позивача по наступних підставах.
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема заставою.
Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Як вказано у ст. 575 ЦК України одним з видів застави нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або третьої особи є іпотека.
Також згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Таким чином, договір іпотеки, укладений позивачем з АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» 06 червня 2008 року, є видом забезпечення основного зобов'язання за договором невідновлювальної кредитної лінії № 500/54 від 3 червня 2008 р., що вказане і в п.п. 1.4, 1.4.1. кредитного договору.
Згідно ст. 7 Закону України за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Пункт 4.1. іпотечного договору передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно п. 4.6. іпотекодержатель сам вибирає спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки, і зокрема передача іпотекодеражтелю права власності на предмет іпотеки, є правом, а не обов'язком іпотекодержателя.
Іпотекодатель зобов'язаний виконувати покладені на нього зобов'язання за основним договором – договором невідновлювальної кредитної лінії № 500/54 від 3 червня 2008 р., ні Закон, ні іпотечний договір не передбачають право іпотекодателя вимагати від іпотекодержателя звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вимоги позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» вказав, що ОСОБА_1 не виконує свої зобов'язання за договором невідновлювальної кредитної лінії № 500/54 від 3 червня 2008 р., у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка за станом на 25 травня 2010 р. згідно офіційного курсу НБУ за 100 доларів США – 792,55 грн., складає суму 412325,51 грн., яка складається з поточної заборгованості за кредитом у розмірі 38869,00 дол. США, що еквівалентне 308056,26 грн., з поточної заборгованості за відсотками 445,39 дол. США, що еквівалентне 3529,94 грн., простроченій заборгованості за кредитом 3661,82 дол. США, що еквівалентне 29021,75 грн., простроченій заборгованості по відсотках 7794,36 дол. США, що еквівалентне 61774,20 грн., пені по простроченому кредиту та відсоткам 9943,36 грн..(а.с.141-142).
Банк посилається на те, що позичальник істотно порушив умови кредитного договору, а тому просить розірвати договір, стягнути заборгованість у розмірі 412325,51 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Суд вважає, що вказані вимоги банком заявлені передчасно.
Згідно ст.651 ЦК України розірвання договору допускається тільки за угодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом. Договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною і в інших випадках, встановлених договором або законом.
Пунктом 3.2.2.2. договору невідновлювальної кредитної лінії передбачено право кредитора у разі невиконання позичальником своїх обов’язків за договором невідновлювальної кредитної лінії вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов'язань протягом 30 календарних днів від дня отримання позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу).
Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» також передбачається, що У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Таким чином АКБ «Укрсоцбанк» сам передбачив як обов'язкову підставу дострокового погашення всього кредиту наявність своєї письмової вимоги до позичальника.
Проте ніяких письмових вимог про дострокове погашення всього кредиту банк ОСОБА_1 не направляв. Суд вважає, що в задоволенні вимог банку слідує відмовити.
На підставі висловленого та керуючись ст. ст.10,11,60,88,212,213,215 ЦПК України, ст..ст. 546,572,575 ЦК України, ст..ст. 1,3,7,35 Закону України «Про іпотеку», суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про захист прав споживача, - відмовити.
У задоволенні позову Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про розірвання договору невідновлювальної кредитної лінії і стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного Суду АРК через Керченський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження і подачею після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Кіт М.В.