U
Справа № 2а- 2/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2010 року м. Шостка.
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
Головуючого - судді Євтушенко М.О.,
Ппри секретарі Антошко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області,
- про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у справі № 2а -4715 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області,
про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання його перерахувати та виплатити доплату до пенсії як "дитині війни", поновлення пропущеного строку звернення до суду,
В С Т А Н О В И В:
Заявник прохав переглянути за нововиявленими обставинами рішення Шосткинського міськрайсуду, від 22 грудня 2009 року, у справі № 2а -4715 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області, про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання його перерахувати та виплатити доплату до пенсії як "дитині війни", поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Прохання мотивував тим, що цим рішенням суду було визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області, стосовно не нанарухування та не виплати позивачу ОСОБА_1 підвищення до пенсії як "дитині війни", зобов'язано Управляння здійснити перерахунок пенсії "дитині війни" ОСОБА_1 з підвищенням її до 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.
Представник відповідача - Управляння Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області участі у судовому засіданні не брав. Позивач надав пенсійне посвідчення з відміткою "дитина війни" та довідку, що він не отримує цього підвищення, що стало підставою для постановлення судового рішення.
Після його постановлення, перевіркою по облікам Управляння встановлено те, що не пенсіонер ОСОБА_1 на обліку в Управління ПФУ у Шосткинському районі Сумської області не перебуває та пенсію не отримує, в Управління на обліку перебуває пенсіонер з аналогічними анкетними даними, але має іншу адресу проживання, тобто управління є неналежним відповідачем.
Всі ці обставини не були відомі відповідачу на час розгляду справи та вони мають суттєве значення для її вирішення.
В судове засідання сторони не прибули надавши заяви про розгляд справи без їх участі.
Ухвалою суду в якості належного відповідача у справі було залучено Управління Пенсійного фонду україни в м. Шостка Сумської області.
Відповідач - Управляння Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області позов не визнав та у своїх запереченнях вказав на те, що позивач як "дитина війни" дійсно має право отримувати підвищену пенсію на 30% відсотків мінімальної пенсії за віком, в той-же час Закон України "Про Державний бюджет на 2007 рік", п. 12 ст. 71 зупинив на 2007 рік дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/ 2007, від 09.07. 2007 року, набрало чинності з моменту його прийняття, воно не має зворотної дії в часі, тому підстав для нарахування та виплат позивачу соціальної допомоги за 2007 рік до прийняття рішення Конституційним Судом України не було.
Крім того п. 41 розділу 2 Закону України № 107, від 28.12. 2007 року, "Про Державний бюджет на 2008 рік" було внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та вказано на те, що розмір державної соціальної допомоги "дітям війни" виплачується у розмірі надбавки, яка встановлена для учасників війни, а саме, - 10% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. З 01 січня 2008 року позивачу ця набавка виплачувалась у повному обсязі.
Рішенням Конституційного суду № 10-рп, від 22.05. 2008 року, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" в частині внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" набрало законної сили з моменту його прийняття, зворотної дії в часі воно не має, тому підстави для перерахування та виплат позивачу державної соціальної допомоги в період з 01 січня 2008 року до 22.05. 2008 року відсутні.
Щодо виплат після 22.05. 2008 року та в період з 09.07. 2007 року по 31.12. 2007 року, то на законодавчому рівні порядок здійснення цих виплат, орган який повинен проводити ці виплати, джерело їх фінансування та розмір мінімальної пенсії за віком, який необхідно враховувати при здійсненні цих виплат визначеними не були.
Доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' є необгрунтованими, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 цієї статті застосовується для визначення розмірів пенсії призначеної за цим законом. В силу цього дії Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка були правомірними.
Позивач також пропустив строк звернення до суду визначений ст. 99 КАС України. Прохав у позові відмовити у повному обсязі.
У судове засідання відповідач не з'явився надавши суду заяву про розгляд справи без його участі та суд вважав за можливе розглянути справу у його відсутність на підставі наявних у справі доказів.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених по ній доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Позивач має статус "дитини війни", що підтверджується копією його пенсійного посвідчення (а. с. 8).
Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень відповідача встановлено те, що він не здійснював протягом 2007 років цих виплат позивачу, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини ( мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян які мають статус "дітей війни", з 01 січня 2008 року відповідач виплачував позивачу це підвищення у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність ( а. с. 39).
В той же час, відповідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії, або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Стосовно позову щодо нарахування та виплат позивачу державної соціальної допомоги як "дитині війни" у 2007 році, визнання бездіяльності відповідача в цій частині протиправною, то суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Конституційного Суду України, від 09.07. 2007 року, № 6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 29, 36 ч.2, 56, ч. 2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є не конституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами які виникли внаслідок дії положень статтей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є остаточним, не може бути оскарженим та підлягає виконанню на території України всіма органами влади, державного управління та громадянами.
Відповідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвали рішення Конституційним Судом України, Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області повинно було нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07. 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Отже, відповідач, з 09.07. 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та виплачувати позивачу відповідні доплати до кінця 2007 року.
В той-же час, до 09.07. 2007 року, відповідач, на думку суду, діяв правомірно, оскільки Верховна Рада України, Законом України № 489 У, від 19.12. 2006 року, "Про Державний бюджет на 2007 рік призупинила дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Таким чином у відповідача не було належних правових підстав нараховувати та виплачувати позивачу вказану державну соціальну допомогу, оскільки щодо цих виплат діяли не скасовані положення ст. 71 Закону України " Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Надаючи перевагу Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" над Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в їх дії протягом 2007 року до 09.07. 2007 року, суд виходить з того, що закони є єдиними актами органу законодавчої влади- Верховної Ради України. Конституція України не встановлює преорітету в дії того чи іншого закону незалежно від предмету правового регулювання. Немає такого закону України який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають одинакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 03. 10. 1997 року № 4-зп ( справа про набуття чинності Конституцією) зазначив те, що "конкретна сфера суспільних відносин не може водночас врегульована однопредметними нормативно правовими актами одинакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі нормативно правовий акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього нормативно правового акту. Загальновизнаним є те, що прийняття нового нормативно правового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт який діяв у часі раніше".
Отже позов позивача, про визнання неправомірними дій відповідача, зобов'язання його нарахувати та виплатити державну допомогу, як " дитині війни" в частині позову до 09. 07. 2007 року задоволенню не підлягає.
Щодо позову в частині вимог позивача про зобов'язання відповідача нараховувати їй та виплачувати у 2008 році щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обгрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у наступній редакції: "Дітям війни, крім тих на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії чи щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.
У судовому засіданні встановлено, що з 01 січня 2008 року позивачу нараховувалась та виплачувалась підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, що підтверджується самим позивачем та запереченням відповідача ( а. с. 37, 39).
Рішенням Конституційного Суду України, від 22.05. 2008 року № 10-рп/2008, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, п.п. 61, 62, 63, 66 розділу 2, п. 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ( справа щодо предмету та змісту закону "про державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами які виникли внаслідок дії положень статтей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є остаточним, не може бути оскарженим та підлягає виконанню на території України всіма органами влади, державного управління та громадянами.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України, від 22.05. 2008 року № 10-рп/2008, та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05. 2008 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції яка діяла до 01.01. 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Отже, відповідач, з 22.05. 2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме нараховувати та здійснювати виплати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01. 2008 року, з урахуванням п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позов в частині вимог про визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з 01.01. 2008 року по 21.05. 2008 року, задоволенню не підлягають.
Відповідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина гарантується безпосередньо на підставі Конституції України. Забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо його доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" то суд зазначає наступне.
Сторони не заперечують того, що позивач, відповідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір чи встановлював інший розмір немає.
З огляду на викладене, суд вважає не обгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених за цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 64 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Крім того, безпідставними суд вважає посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Не заслуговують на увагу і доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам які мають статус "дітей війни".
Пенсійний Фонд України діє у відповідності до положення "Про пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно Закону України "Про загальнообов'якове державне пенсійне страхування" рішення про призначення чи перерахунок пенсії приймаються районними (міськими) управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, прямий обов'язок по нарахуванні та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладений саме на Управління Пенсійного фонду України у м. Шостка Сумської області, тобто за місцем проживання позивача.
З приводу прохання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду то суд вважає, що цей строк він не пропустив, оскільки з його позову вбачається, що він ставить питання про стягнення підвищення до пенсії включно за грудень 2008 року
Ст. 99 КАС України визначений строк звернення до адміністративного суду терміном в один рік, з дня коли позивач дізнався про порушене право. Позивач звернувся до суду у жовтня 2009 року, тому він не пропустив строку звернення до адміністративного суду.
В силу цього, суд відхиляє заяву відповідача про відмову у задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду.
В той-же час, задовольняючи частково позов позивача, суд виходить з того, що його вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому державну соціальну допомогу у визначеній ним сумі не підлягають задоволенню, оскільки ці виплати не були йому нараховані та суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку пенсії замість органу який наділений такими повноваженнями.
Виходячи з цього, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов, визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненарахування та невиплати позивачу державної соціальної допомоги як "дитині війни" та зобов'язати його провести перерахунок та виплату вказаної державної допомоги позивачу за 2007 рік, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, відмовивши в іншій частині позову.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 6-14, 71, 94, 95, 100, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Шостка Сумської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 щомісячної державної соціальної допомоги як "дитині війни".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Шостка Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з підвищенням її до 30% мінімальної пенсії за віком, з розміру встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок. що Здйого участі, позивач ОСОБА_5 будучи попередженим належним чином про час та місце слухання справи у судове засідання також не прибув та суд вважав за можливе розглянути справу в його відсутність.
Оглянувши заяву Управляння Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області з додатками та матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою постановлення рішення суду стала позовна заява ОСОБА_5, надана ним копія пенсійного посвідчення з відміткою "дитина війни" та довідка Управляння Пенсійного фонду України в Шосткинському районі про те, що вказане підвищення йому не нараховувалось. ( а.с. 1-5, 7, 15).
Як вбачається з рішення суду, відповідач участі у судовому засіданні не брав. ( а.с. 19-20).
Згідно довідки Управляння ПФУ в Шосткинському районі Сумської області, ОСОБА_5 перебуває на обліку Управляння та отримує підвищення до пенсії як член сім'ї загиблого військовослужбувця ( а.с. 23).
П О С Т А Н О В И В:
Заяву Управляння Пенсійного фонду України в Шосткинському райлну Сумської області задовольнити.
Скасувати постанову Шосткинського міськрайсуду, від 22 грудня 2009 року, у цивільній справі № 2а -4715 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області, про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання його перерахувати та виплатити доплату до пенсії як "дитині війни", поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Постановити нову постанову у вказаній цивільній справі, якою позов ОСОБА_1 до Управляння Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Шостка Сумської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 щомісячної державної соціальної допомоги як "дитині війни".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Шостка Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з підвищенням її до 30% мінімальної пенсії за віком, з розміру встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена в Харьківський апеляційний адміністративний суд через Шосткинський міськрайсуд, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в порядку визначеному ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо було подано заяву, а апеляційна скарга не була подана у строк встановлений законом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі оскарження постанови, якщо вона не була скасованою, вона набирає законної після перегляду справи апеляційним судом.
Суддя: М.О. Євтушенко.