ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.06 Справа № 6/151.
Суддя Василенко Т.А. , розглянувши матеріали справи за позовом
Донецької залізниці в особі Луганської дирекції залізничних перевезень,
м. Луганськ
до Відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, м. Краснодон Луганської області
3-я особа з боку позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову –Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», м. Донецьк
про стягнення 9 898 грн. 08 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача - Бороха Н.М., дов. № 433-15 від 15.11.05.;
Агєєнко В.П., дов. № Н-01/58 від 13.01.06.;
від відповідача - Бегайло Я.В., дов. від 01.09.05 № 12/117;
Волощук Є.О., дов. від 01.09.05. № 1;
Адамович Н.М., дов. № 59 від 01.09.05.;
від 3-ї особи - Прусова Я.С., дов. № № 3/06 від 04.01.06.,
Найданова Л.С., дов. від 23.01.06.
в с т а н о в и в:
Суть спору: про стягнення плати за користування вагонами у сумі 9 898 грн. 08 коп.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 19.04.2006., поясненнях від 13.06.2006. проти вимог позивача заперечує з посиланням на подачу спірних вагонів з порушенням укладеного сторонами плану перевезень на відповідні періоди щодо їх кількості, а також умов договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО, відсутність вини у простої вагонів, а також посилається на необґрунтованість ствердження позивача, про те, що прибулі порожні вагони під навантаження –це „вантаж”. Також він вважає, що посилання позивача на договір № 62-1536/01-5КУО від 01.01.05. безпідставне, оскільки умовами даного договору на експлуатацію під’їзної колії регламентує роботу на даній колії, коротку характеристику даної колії. При цьому, на його думку, позивач однобоко трактує і необґрунтовано застосовує ст. 119 Статуту залізниць України, що передбачає нарахування плати за затримку навантажених вагонів на коліях залізниці в чеканні подачі їх під вивантаження, перевантаження з вини, що залежить від вантажоодержувача, власника під’їзної колії.
Донецькою залізницею затверджений план перевезень на жовтень 2005 року, де визначено, що план навантаження вагонів на місяць –2790 з подальшим коригуванням в сторону зменшення, план становить 2550 вагонів, середньодобова подача встановлена в першій декаді –90 вагонів оренди ТОВ «Лемтранс», позивачем вагони пред’являлися нерівномірно та без врахування середньодобового плану, тим самим припускав порушення п.2.2. договору № 127/935-1536/06-4КУО від 25.06.2004. Відповідач забирав на свою під’їзну колію кількість вагонів, передбачених планом, вагони, пред’явлені більш плану, залишались на коліях станції Красно дон і переходили з доби на добу, за що позивачем і була нарахована плата за користування вагонами. Відомості плати за користування вагонами заповнені з порушенням п.3 «Правил користування вагонами і контейнерами». Пам’ятки про користування вагонами підписані відповідачем з зауваженнями, в них вказано «порожні вагони під навантаження».
В даному випадку позивач є лише перевізником, тому, що спірні вагони подавалися відповідачу для виконання плану перевезень ф.ГУ-12 відповідно до договору № 127/935-1536/06-4КУО, за умовами якого позивач зобов’язався подавати порожні вагони під навантаження відповідно до плану –заявки, незалежно від власності вагонів.
Згідно збірнику №16 Правил перевезень вантажів п.6.1. передбачено, що перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюється на договірних засадах згідно із затвердженими Залізницею планами перевезень.
Таким чином, на думку відповідача, порожні вагони, які стояли на станціях Донецької залізниці в чеканні подачі на під’їзну колію відповідача, не є вантажем, не є власними і не знаходяться в оренді відповідача, також вагони подавалися більше плану –замовлення і застосування ст. 119 Статуту України і п.15 Правил з боку позивача, є необґрунтованим.
Позивач у запереченнях на відзив відповідача від 12.05.2006. наполягає на задоволенні вимог та посилається на ст. 23, ст. 47 Статуту залізниць, якими передбачено обов'язок вантажоодержувача прийняти вантаж, у тому числі й той, що не передбачений планом. При цьому слід зазначити, що позивач вважає порожні вагони, щодо яких заявлено плату за користування, вантажем, оскільки на них оформлювалися залізничні накладні, п. 17.6 Тарифного керівництва № 1 передбачено, зокрема, що перевезення в порожньому стані приватних або орендованих вагонів сплачується відповідно до тарифної схеми 18 –за перевезення рейкового рухомого складу та іншого рухомого устаткування на своїх осях за ставками за вісе-кілометр залежно від маси тари. Також в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на п.3 ч. 2 „Правил користування вагонами та контейнерами” № 113 від 25.02.99 відповідно до якого зазначено, що облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях призначення за „Відомістю плати за користування вагонами”, яка складається на підставі „Пам’яток про користування вагонами», «Актів про затримку вагонів», «Актів загальної форми
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається також на п. 6 Правил користування вагонами та контейнерами, яким, зокрема, передбачено, що порожні вагони, у т.ч. орендовані, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікування подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника, тобто відповідача у розумінні тлумачення терміну "вантажоодержувач" /одержувач вантажу, вантажовласник/ згідно Статуту залізниць.
Поясненнями на позовну заяву, 3- я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –ТОВ „Лемтранс”, вказує, що позивачем необгрунтовано заявлені позовні вимоги до відповідача, оскільки в даному випадку, між позивачем та відповідачем плата за користування вагонами не стягується, оскільки відповідно абз.2 ст. 119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами вноситься за час затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі їх під розвантаження або перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача. Плата за користування порожніми вагонами, що прямують під навантаження Статутом залізниць не передбачена. При цьому він звертає увагу на те, що відповідно умов договору від 17.11.04 № Э-999555 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків та надання залізничної послуги, який укладений між позивачем та ТОВ „Лемтранс”, передбачено здійснення ним оплати за надані додаткові послуги з боку позивача ( у тому числі й плата за користування вагонами) тільки у випадку наявності заявок підприємства –ТОВ „Лемтранс” і за підприємства, перелік яких письмово узгоджується між ТОВ „Лемтранс” та Донецькою залізницею. Додаткові послуги, вказані у позовній заяві за оспорюємий період , ТОВ „Лемтранс” не замовляло та здійснювати оплату плати за користування вагонами за вантажоодержувача, згоди не давало.
Окрім цього 3-я особа зазначає, що позивачем на плату за користування вагонами нарахований податок на додану вартість, що суперечить вимогам Статуту залізниць України та Закону України «Про податок на додану вартість».
Також намір позивача, щодо стягнення з відповідача плати за користування вагонами неробочого парку, непридатного до використання є необґрунтованими.
Так, згідно з п.12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених Мінтрансом України від 20.12.1996. №411 забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, в тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності.
Окрім цього, 3-я особа зазначає, що плата за користування порожніми вагонами, що очікують подання їх до вагонних депо для ремонту Статутом залізниць не передбачена.
Дослідивши обставини справи, суд прийшов до наступного.
У жовтні 2005 р . на ст. Краснодон на адресу відповідача прибували порожні вагони, оренда ТОВ «Лемтранс», зазначені у доданих до матеріалів справи відомостях плати за користування вагонами /контейнерами/, що вказані у розрахунку ціни позову, складеному позивачем на суму 9 898 грн. 08 коп. При цьому слід зазначити, що згідно змісту відомостей плати за користування вагонами /контейнерами/ дані вагони є такими, що орендовані ТОВ "Лемтранс", м. Донецьк. Тому згідно ст. 119 Статуту залізниць за час затримки вагонів на коліях станції відповідачу нарахована платі у розмірі 50 % від затвердженої ставки по ст. Краснодон згідно актів загальної форми та відомостей плати за користування вагонами /контейнерами/ №№ 096827 - 102916 (нарахована сума 5 415 грн. 00 коп.), №№ 103923 - 104991 (на суму 4 300 грн. 44 коп.), №№ 104992 - 106071 (на суму 182 грн. 64 коп.), усього на суму 9 898 грн. 08 коп. ( в тому числі ПДВ –1 649 грн. 68 коп.)
Як свідчать матеріали справи, з боку відповідача відомості плати підписані із зауваженнями, оскільки спірні порожні вагонами подані залізницею понад план.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається також на пункт 6 абз.2 частини 3 «Правил користування вагонами та контейнерами», де зазначено, що усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Оцінивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, правове регулювання правовідносин сторін здійснюється Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113, Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінтранса та зв’язку України від 28.09.04 № 856.
Ст. 119 Статуту залізниць передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження.
У відповідності до ст. 71 Статуту залізниць взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під’їзних колій, визначаються договором.
Між сторонами у справі укладено договір від 25.12.03 № 4\67 про експлуатацію залізничної під’їзної колії ДП "Краснодонвугілля" /правонаступником якого є відповідач/ при станції Краснодон Донецької залізниці.
Також між позивачем та відповідачем укладено договір від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Пунктом 2.2 даного договору передбачено, що позивач зобов’язується подавати під навантаження /вивантаження/ вагони /контейнери/ згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника. Як свідчать матеріали справи, вагони, плату за користування якими заявлено до стягнення, були подані залізницею понад затверджений сторонами план перевезень у кількості 636 вагонів, що є порушенням п. 2.2 договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО. Посилання позивача на те, що п. 9 договору від 27.01.03 № 4/68 визначено, що вагони здаються на під’їзну колію і одночасно зараховуються в користування власника у кількості, що прибувають, не може бути підставою для порушення умов п. 2.2 договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО.
Також у п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами вказано, що за час перебування на під’їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємством чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
Загальними положеннями Статуту залізниць визначено, що вантажоодержувач /вантажовласник/ - зазначена у документі на перевезення вантажу /накладній/ юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж, яким є матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
Як вбачається із наданих до суду залізничних накладних на спірні вагони у графі “Найменування вантажу” вказується –порожній вагон, (власний вагон або оренда ТОВ “Лемтранс”), направляється під навантаження.
Порожні вагони, за перевезення яких позивачем нарахована плата за користування вагонами у розумінні Статуту залізниць не є вантажем. А тому й необґрунтованим є посилання позивача на необхідність прийняття вагонів на відповідальне зберігання згідно зі ст. 47 Статуту залізниць, яким передбачено, що у разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом, останній зобов’язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.
Але позивачем не доведено, що вагони є вантажем.
Згідно збірнику №16 Правил перевезення вантажів п.6.1. передбачено, що перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюється на договірних засадах згідно із затвердженими Залізницею планами перевезень. Такий договір як було вказано вище укладений між позивачем і відповідачем, а також між відповідачем і власником вагонів ТОВ “Лемтранс” № 62-1536/01-5 КУО від 01.01.05, та п.1.1. регулює подачу порожніх вагонів під навантаження по заявкам, а п.2.2.6 договору забезпечує прийняття рухомого складу з залізничних станцій в порядку, встановленому договорами на експлуатацію під’їзної колії. Згідно Тарифного керівництва №1 п.17.6. по схемі 18 провадиться нарахування залізничного тарифу за перевезення рухомого складу, який не має відношення до плати за користування вагонами.
Таким чином порожні вагони, які стояли на станціях Донецької залізниці в чеканні подачі на під’їзну колію відповідача не є власними і не знаходяться в оренді відповідача, та подавалися без урахування плану замовлень.
Також слід визначити, що у позовній заяві та додаткових документах, позивач визначає порожні вагони як вантаж, але в той же час звертається з вимогами щодо стягнення плати за користування вагонами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Як було вказано вище ст. 119 Статуту передбачає що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства.
В той же час слід зазначити, що позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях, визначає порожні вагони як вантаж і застосовує до відповідача положення ст. 119 Статуту як за простій вагонів, які затриманні на станціях призначення або підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження або перевантаження
З огляду на викладе слід зробити висновок, що позивачем не доведені підстави, згідно яким він застосовує до відповідача положення ст. 119 Статуту залізниць України, у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням на позивача судових витрат у відповідності із ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, Статуту залізниць України, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Дата підписання рішення –19.06.06.
Суддя Т.А.Василенко