Справа № 2 – а - 663 / 2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2010 року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді Петушкова С. А. ,

при секретарі – Безкоровайній А. І. ,

з участю:

представника позивача – Дьорко А. М.,

представника відповідача – Авраменко С. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії адміністративну справу за адміністративним позовом ТОВ «Будинок торгівлі «Гірник»» до виконавчого комітету Олександрійської міської ради, з участю третьої особи без самостійних вимог – ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 14. 12. 2006 року, № 1008 в частині надання дозволу на реконструкцію частини нежитлового приміщення, загальною площею 3174, 9 кв. м., по пр. Леніна 122а в м. Олександрії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач просить   визнати протиправним і скасувати Рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 14.12.2006 року № 1008 в частині надання ОСОБА_3 дозволу на реконструкцію частини нежитлового приміщення площею З 174,9 м2 по АДРЕСА_1 під магазин змішаних товарів; щодо необхідності замовнику: розробити проектно-кошторисну документацію та погодити її в установленому порядку; після затвердження проекту одержати дозвіл на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Свої вимоги мотивує наступним.

16 серпня 2005 року закрите акціонерне товариство «Будинок торгівлі «Гірник», правонаступником якого є позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок торгівлі «Гірник», придбало у Фонду комунального майна Олександрійської міської ради, на підставі Договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 16.08.05р. № 141, нежитлове приміщення площею 3 990,1 м2, яке розташоване АДРЕСА_1.

28.09.2005 року ЗАТ БТ «Гірник» продало 81/100 частину вказаного нежитлового приміщення приватному підприємцю ОСОБА_3 та 2/100 частини приміщення ОСОБА_4 (копії договорів додаються).

29.09.2005 року ЗАТ БТ «Гірник» продало 7/100 частин нежитлового приміщення ОСОБА_5 (копія договору додається).

З викладеного слідує, що позивачеві належить 10/100 частин нежитлового приміщення, яке розташоване АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Отже, нежитлове приміщення площею 3 990,1 м , яке розташоване АДРЕСА_1 знаходиться у спільній частковій власності фізичних та юридичних осіб.

14 грудня 2006 року виконавчим комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області (відповідач) прийнято рішення № 1008, яким вирішено: п.п. 1.3. п. 1 - дозволити ОСОБА_3 реконструкцію частину нежитлового приміщення площею 3 174,9 м2 по АДРЕСА_2 під магазин змішаних товарів; п. 2 - вказано на необхідність замовникам: розробити проектно-кошторисну документацію та погодити її в установленому порядку; після затвердження проекту одержати дозвіл на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Як вбачається зі спірного рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради, при його прийнятті відповідач керувався ст. 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 14 ЗУ «Про основи містобудування», ст. 24 ЗУ «Про планування і забудову територій», ст. 4 ЗУ «Про власність», ст. 8 ЖК.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЗУ «Про основи містобудування», до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належить надання відповідно до закону дозволу на будівництво об'єктів містобудування незалежно від форми власності у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.01р. № 205 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти" визначено, що будівництво - спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт.

Отже, надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування належить до компетенції виконавчого комітету Олександрійської міської ради.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 ЗУ «Про планування і забудову територій», дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови (далі - комплексний висновок).

В даному випадку, що підтверджується спірним рішенням відповідача від 14.12.2006 року № 1008, комплексний висновок щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови не складався і, відповідно, не був підставою для прийняття рішення, що оспорюється.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 14.12.06р. № 1008 не може вважатись законним, оскільки воно прийняте з порушенням ч. 6 ст. 24 ЗУ «Про планування і забудову територій» без комплексного висновку.

Згідно ст. 4 ЗУ «Про власність», який був чинний на дату прийняття спірного рішення, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності. Власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержувати моральних засад суспільства. У випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.

При прийнятті рішення від 14.12.06р. № 1008 виконавчий комітет Олександрійської міської зади Кіровоградської області керувався вищенаведеною нормою ст. 4 ЗУ «Про власність» та допустив її порушення, що призвело до порушення прав позивача.

Як вже було зазначено вище, нежитлове приміщення площею 3 990,1 м2, яке розташоване АДРЕСА_1 знаходиться у спільній частковій масності фізичних та юридичних осіб. Частки фізичних та юридичних осіб у спільному майні - в натурі не виділені; домовленості між співвласниками відносно порядку використання спільного майна - не досягнуто.

Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

З викладеного слідує, що при прийнятті спірного рішення від 14.12.06р. № 1008 відповідачем не враховано, що ОСОБА_3 не одноособово володіє нежитловим приміщенням в АДРЕСА_1, а спільно з іншими фізичними та юридичними особами, в т.ч. і з позивачем.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради прийняте з порушенням ст. 4 ЗУ «Про власність» та ч. 1 ст. 358 ЦК України, оскільки цим рішенням орган місцевого самоврядування порушив право позивача на рівність умов користування нерухомим майном в АДРЕСА_1.

Крім того, як вбачається зі спірного рішення воно прийнято на користь фізичної особи - ОСОБА_3, тоді як згідно договору від 28.09.2005 року, покупцем 81/100 частин нежитлового приміщення є приватний підприємець   ОСОБА_3.

Представник відповідача позов визнав частково, в частині визнання рішення незаконним, в частині його скасування просить в його задоволенні відмовити, оскільки воно уже скасоване відповідачем за приписом прокурора.

Представник третьої особи позовні вимоги не визнала, оскільки при винесенні його відповідачем не було допущено жодних порушень, та вважає що позов не підлягає задоволенню, крім того, відсутній предмет спору. В останнє судове засідання не явилася, та подала клопотання про перенесення справи в зв’язку із перебуванням на лікарняному. Враховуючи думку учасників процесу, ту обставину що представник третьої особи дала пояснення по справі, та вимоги ст. 128 КАС, суд ухвалив продовжити розгляд справи без її участі.  

Судом встановлено наступне.

16 серпня 2005 року ЗАТ «Будинок торгівлі «Гірник», правонаступником якого є позивач – ТОВ «Будинок торгівлі «Гірник», придбало у Фонду комунального майна Олександрійської міської ради, на підставі Договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 16.08.05р. № 141, нежитлове приміщення площею 3 990,1 м2, яке розташоване АДРЕСА_1.

28.09.2005 року ЗАТ БТ «Гірник» продало 81/100 частину вказаного нежитлового приміщення приватному підприємцю ОСОБА_3 та 2/100 частини приміщення ОСОБА_4 (копії договорів додаються).

29.09.2005 року ЗАТ БТ «Гірник» продало 7/100 частин нежитлового приміщення ОСОБА_5 (копія договору додається).

Таким чином, позивачеві належить 10/100 частин нежитлового приміщення, яке розташоване АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, таким чином, спірне приміщення знаходиться у спільній частковій власності фізичних та юридичних осіб.

14 грудня 2006 року виконавчим комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області прийнято рішення № 1008, яким вирішено: п. п. 1.3. п. 1 - дозволити ОСОБА_3 реконструкцію частину нежитлового приміщення площею 3 174,9 м2 по АДРЕСА_1 під магазин змішаних товарів; п. 2 - вказано на необхідність замовникам: розробити проектно-кошторисну документацію та погодити її в установленому порядку; після затвердження проекту одержати дозвіл на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

При прийнятті вказаного рішення, відповідач керувався ст. 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 14 ЗУ «Про основи містобудування», ст. 24 ЗУ «Про планування і забудову територій», ст. 4 ЗУ «Про власність», ст. 8 ЖК.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЗУ «Про основи містобудування», до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належить надання відповідно до закону дозволу на будівництво об'єктів містобудування незалежно від форми власності у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.01р. № 205 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти" визначено, що будівництво - спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт.

Таким чином, відповідач по справі, виносячи рішення, діяв відповідно до своїх повноважень.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 ЗУ «Про планування і забудову територій», дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови. В даному випадку, що підтверджується спірним рішенням відповідача від 14.12.2006 року № 1008, комплексний висновок щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови не складався.

Таким чином, вищевказане рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради прийняте без дотримання норм ч. 6 ст. 24 ЗУ «Про планування і забудову територій».

Згідно ст. 319 ЦК, 1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. 2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. 3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Нежитлове приміщення площею 3 990,1 м2, яке розташоване АДРЕСА_1 знаходиться у спільній частковій власності фізичних та юридичних осіб, в тому числі і позивача. Частки фізичних та юридичних осіб у спільному майні - в натурі не виділені; домовленості між співвласниками відносно порядку використання спільного майна - не досягнуто, при винесенні спірного рішення їхня позиція щодо майбутнього будівництва не з’ясовувалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Таким чином, при прийнятті спірного рішення від 14.12.06р. № 1008 відповідачем не враховано, що третя особа не одноособово володіла нежитловим приміщенням в АДРЕСА_2.

Крім того, в рішенні не зазначено, за заявою третьої особи в якості кого воно прийнято, оскільки із тексту рішення можна зробити висновок, що за заявою фізичної особи - ОСОБА_3, тоді як згідно договору від 28.09.2005 року, покупцем 81/100 частин нежитлового приміщення є приватний підприємець   ОСОБА_3.

Таким чином, вищевказані обставини є підставою для визнання спірного рішення незаконним.

Рішенням відповідача по справі № 229 від 16 квітня 2009 року, було підтримано протест прокурора м. Олександрії на спірне рішення, та скасовано п. 1. 3 вищевказаного рішення. Таким чином, задовольнити вимоги про скасування спірного рішення неможливо, оскільки воно скасовано, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Керуючись ст. 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 14 ЗУ «Про основи містобудування», ст. 24 ЗУ «Про планування і забудову територій», ст. ст. 319, 358 ЦК, Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.01р. № 205 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти" , ст. ст. 17, 18, 158-163, 167 КАС, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 14.12.2006 року № 1008 в частині надання ОСОБА_3 дозволу на реконструкцію частини нежитлового приміщення площею 3174,9 м2 по АДРЕСА_1, під магазин змішаних товарів.

В задоволенні вимоги про скасування рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 14.12.2006 року № 1008 в частині надання ОСОБА_3 дозволу на реконструкцію частини нежитлового приміщення площею 3174,9 м2 по АДРЕСА_1, під магазин змішаних товарів, - відмовити за відсутністю предмету спору.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області, сторони можуть подати до Олександрійського міськрайонного суду протягом десяти днів з дня її виготовлення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Олександрійський міськрайонний суд.

Головуючий: