Справа № 2-а- 373/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 травня 2009 року Попаснянський районний суд Луганської області
в складі: головуючого судді Григоренко Л.М.
при секретарі Корабльова Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Попасна цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі про відмову в підвищенні пенсії, -
встановив:
Позивач, посилаючись на те, що він має статус „Дитина війни”, що підтверджується його пенсійним посвідченням, та відповідно до ст.1 та 6 и Закону України № 2195-1У від 18.11.2004 року „Про соціальний захист дітей війни” з 01.01.2006 року має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка йому не нараховувалась протягом 2007 року, звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить визнання дії Управління Пенсійного фонду України в Попаснянскому районі незаконними з приводу нездійснення йому підвищення до пенсії як дитині війни та зобов'язати відповідача здійснити вище зазначений перерахунок пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком як дитині війни з липня по грудень 2007 року.
Крім того, посилаючись на поважність причин через які ним був пропущений річний строк для звернення до суду адміністративним позовом, а саме посилаючись на похилий вік та не задовільний стан здоров’я через який він не міг своєчасно звернутись до суду просить поновити йому строки позовної давності для звернення до суду з адміністративним позовом. Справу просить розглянути у його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до його початку надав до суду заперечення на а.с.16, відповідно до яких він позов не визнає, посилаючись на Закон України «Про Державний бюджет України на 2006-2007 роки» відповідно до якого дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено, а відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були передбачені виплати таких надбавок лише дітям війни, яких визнано інвалідами. Крім того просив застосувати положення ст.99-100 КАСУ до позовних вимог позивача. Справу просив розглянути без його участі.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Так, ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. При цьому ст.6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст.27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Із наданих позивачкою документів на а.с.4-11 судом встановлено, що позивач дійсно має правовий статус дитини війни, у зв’язку з чим перебуває на обліку в УПФУ в Попаснянському районі, а тому має право на підвищення розміру пенсії відповідно до Закону України № 2195-1У від 18.11.2004 року „Про соціальний захист дітей війни”.
П.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була дійсно зупинена.
Але, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 вищезазначені положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким була зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», були визнані такими, що не відповідають Конституції України.
При цьому, відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України законі, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом Україні рішення про їх неконституційність. Тому положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідно до рішення Конституційного суду стали чинними в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. (з дня набрання чинності рішення Конституційного суду України), а тому відповідач був зобов’язаний протягом цього періоду нарахувати та виплатити позивачу щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
При цьому судом враховується, що ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 липня – 410 грн.06 коп., з 01 жовтня 2007 року – 415 грн.11 коп.
Відповідно до ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Розглядаючи питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд вважає за необхідне поновити цей строк, так як на думку суду цей строк був пропущений позивачем з поважних причин у зв’язку з тим, що дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була дійсно зупинена до рішення Конституційного суду від 09.07.2007 року №6-рп/2007, крім того позивачу стало відомо про порушення своїх пенсійних прав тільки в лютому 2009 року, після чого він скористався правом досудового захисту своїх порушених прав та звернувся до відповідача з заявою, що підтверджується його заявою та відмовою відповідача на а.с.12-13.
Вирішуючи позов таким чином суд враховує, що відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок Державного бюджету України, або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі то суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 3 грн.40 коп.
На підставі викладеного, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008р., керуючись ст.ст.9,71,94,158-163,186 КАС України, суд –
Постановив:
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати неправомірними дії Управління ПФУ у Попаснянському районі щодо нездійснення виплат з підвищення до пенсії за віком ОСОБА_1, як дитині війни, у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Зобов’язати Управління ПФУ у Попаснянському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 грн.40 коп.
На постанову може бути подано заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Попаснянський райсуд.
Суддя: