Апеляційне провадження № 22-ц/824/3461/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Київ

Унікальний номер справи 756/15452/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Оболонського районного суду м.Києва ухваленого 1 грудня 2020 року в приміщенні суду під головуванням судді Яценко Н.О., -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 7 липня 2012 року перебувала з відповідачем у шлюбі,який розірвано за рішенням суду 26 березня 2015 року. Має сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_2 .

Під час перебування у шлюбі,за спільні кошти 22.01.2013 року вони придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 3 972 375 грн., а 12.11.14 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , п.к. 9651, вартістю 887 691 грн.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ще до реєстрації шлюбу вони з відповідачем проживали однією сім`ю і вона мала особисті накопичення, а тому з урахуванням ступеню її участі в придбанні спільного майна та інтересів неповнолітньої дитини, яка постійно проживає з нею та повністю нею утримується, просила відступити від рівності часток у спільному майні та визнати за нею право власності на 39\50 ч., а за ОСОБА_2 - на 11\50ч. квартири АДРЕСА_1 . Для рівності часток визнати за ОСОБА_2 право на однокімнатну квартиру в Республіці Болгарія. Стягнути на її користь з відповідача судові витрати.

Під час розгляду справи,в січні 2020 року ОСОБА_1 уточнила свої вимоги (т.2 ас.214) тим, що під час шлюбу 20 грудня 2013 року колишнім чоловіком за договором позики передано в позику ОСОБА_4 їх спільні гроші в сумі 9 700 дол. США, які за рішенням суду від 03.04.17 року стягнуто на користь відповідача.

Окрім цього зазначає, що до шлюбу її належав автомобіль Mitsubishi colt, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який в серпні 2013року вона продала за 70 000 грн, у зв`язку з придбанням автомобіля «Nissan «Qashqai J10», тому просила визнати ці кошти її особистою власністю та врахувати,що саме ці коштистановлять 30/100 вартості придбаного автомобіля «Nissan «Qashqai J10».

З урахуванням уточнень ОСОБА_1 остаточно просила визнати 70 000 грн. її особистим майном.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя трикімнатну квартиру, однокімнатну квартиру, 70/100 частин автомобіля «Nissan «Qashqai J10», 2013 року випуску, та грошові кошти - 260 891,20 грн. суму позики,

Відступити від рівності часток, з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини та визнати за нею право власності на 62/100 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та право власності на автомобіль «Nissan «Qashqai J10», 2013 року випуску.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 38/100 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 36 820,60 грн, які стягнуто на його користь згідно рішення суду.

Вирішити питання розподілу судових витрат (т.1 ас.205-214).

У серпні 2018 року ОСОБА_2 , заперечуючи проти позову ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розподіл майна,який обгрунтовував тим, що до укладання шлюбу він мав значні прибутки, а саме: за період з 2004 року по 2009 рік 100 000 дол. США., а з 2010 - 2012 рр - 222 000 дол. США, також отримував пенсію щорічно до 30 000 дол. США. Мав дохід від підприємницької діяльності 2010-2012 року в сумі 33 000 дол. США, що підтверджується виписками з поточного рахунку по заробітній платі, виписками ДПІ ДФС та випискою по особовому пенсійному рахунку.

Заперечує, що до укладення шлюбі вони з ОСОБА_1 проживали однією сім`єю та мали спільний бюджет.

Невдовзі після укладання шлюбу, за власні заощадження, 22 січня 2013 року він за особисті кошти придбав квартиру АДРЕСА_1 .

З березня 2014 року подружнє життя припинилося і вони почали проживати окремо - він переїхав до власної однокімнатної квартири АДРЕСА_4 , а колишня дружина разом з сином залишилася проживати в придбаній ним квартирі. Факт припинення шлюбних стосунків підтверджується квитанціями про перерахунок ним з квітня 2014 року, коштів на утримання сина та ОСОБА_1 , а також квитанціями про сплату комунальних послуг з цього ж часу по квартирі АДРЕСА_4 .

Після фактичного припинення шлюбних відносин, 12.11.2014 року за власні кошти він придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , п.к. 9651 .

Також в період спільного проживання, 22 серпня 2013 року ними за спільні кошти придбано автомобіль моделі «Nissan «Qashqai J10», 2013 року випуску, вартістю 267 500 грн., який зареєстровано на ОСОБА_1 (т.1 ас.149-19).

Після уточнення позовних вимог 23 січня 2020 року та їх зменшення ОСОБА_2 (т.2 а.66) остаточно просив визнати за ним право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , п.к. 9651 та на автомобіль моделі «Nissan «Qashqai J10», 2013 року випуску, який зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі технічного паспорту від 23.08.2013 року.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 1 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право особистої власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та на автомобіль «Nissan «Qashqai J10», 2013 року випуску.

За ОСОБА_2 визнано право особистої власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, та вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення її позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що рішення суду суперечить встановленим обставинам, які мають безпосереднє значення для правильного вирішення справи.

Судом правильно встановлено обсяг майна, яке відноситься до спільного сумісного, проте помилково в подальшому виключено з його складу кошти передані в позику розміром 260 891,20 грн. та без належних правових підстав за відповідачем, за її розрахунками, визнано 77,5% від всього майна, не врахувавши про цьому інтереси неповнолітньої дитини,яка повністю перебуває на її утриманні.

Суд неправомірно визнав за нею право власності на квартиру в Болгарії, оскільки вона належить на праві власності ОСОБА_2 , оскільки останній отримав посвідку на проживання в цій країні.

Суд у рішенні компенсував на користь відповідача частину належної її частки в трикімнатній квартирі, на що вона ніколи не давала свого дозволу та погодження.

Докази які містяться в матеріалах справи, спростовують висновки суду про наявність у відповідача статків для придбання квартири у м. Києві після укладення шлюбу, оскільки всі наявні у нього статки він витратив з 2008 по 2011 рік на власні потреби в той час не врахував у неї заощаджень в розмірі 111 500 дол. США та 382 694,26 грн.

Також судом безпідставно не враховано факт проживання однією сім`єю до укладення шлюбу та визнання відповідачем того факту, що через короткий термін після народження дитини вона займалася підприємницькою діяльністю та мала відповідний дохід. Суд також не надав належної оцінки щодо належності їй грошової суми у розмірі 70 000 грн, які вона отримала від продажу особистого автомобіля та витратила на покупку спірного автомобіля.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 та її представник доводи своєї апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, яке на його думку ухвалено з дотриманням вимог закону.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи позовні вимоги сторін про визнання права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_5 судом встановлено, що ця квартира є спільним майном набутим в шлюбі,але переважно за рахунок особистих дошлюбних коштів чоловіка,тому визнав що ця квартира підлягає виділенню йому на праві особистої власності.

При цьому суду вважав, що ОСОБА_1 має постійне зареєстроване місце проживання та частку в іншій квартирі, а квартира АДРЕСА_1 не придатна до проживання, а тому визнання вказаної власності подружжя за відповідачем не спричинить для неї тяжких наслідків та не вплине на її право на житло.

В той час, суд вважав, що автомобіль «Nissan «Qashqai J10» та придбана в Болгарії однокімнатна квартира є спільним сумісним майном подружжя в рівних частках.

Вважаючи вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь грошових коштів за договором позики до повного виконання рішенням суду про стягнення на користь її колишнього чоловіка позики передчасними,суд відмовив її в задоволені зазначених вимог.

Проте, таких висновків суд першої інстанції дійшов без належного з`ясування обставин,що мають значення для вирішення справи та належної правової оцінки зібраним доказам, що призвело до порушення та невірного застосування матеріального права та у зв`язку з чим рішення суду не можливо визнати законним та обґрунтованим, з огляду на таке.

Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені статтею 57 СК України, відповідно до пунктів 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Таким чином, вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,з 07 липня 2012 року по 26 березня 2015 року сторони перебували у шлюбі та є батьками ОСОБА_3 , народження ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 ас.13-15).

Як пояснював ОСОБА_2 та не заперечувала ОСОБА_1 , сім`я проживала в належній йому однокімнатній квартирі,а тому після народження дитини, та для покращення житлових умов, 22.01.13 року ними було прийнято рішення про придбання трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

16.01.2013 року дружина ОСОБА_1 надала свою письмову та нотаріально посвідчену згоду на придбання її чоловіком ОСОБА_2 будь-якого нерухомого майна,за ціною та на умовах на його розсуд. В заяві зазначається також, що гроші,що передаватимуться за договором купівлі-продажу квартири її чоловіком - є їх спільною сумісною власністю подружжя (т.т.1 ас.239).

Будь-яких застережень, в тому числі про те що кошти за які ОСОБА_2 придбавав квартиру є його особистими, умови договору купівлі-продажу квартири від 22.01.13 року не містять.

Зазначені обставини свідчить про те, що квартира придбавалась сторонами в інтересах сім`ї та за їх спільні кошти,з огляду на що,апеляційний суд вважає доведеними твердження ОСОБА_1 що ця квартира є їх спільним майном, оскільки придбана ними в шлюбі, за їх спільні кошти.

Апеляційний суд не приймає доводи ОСОБА_2 та не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначена квартира придбана лише за особисті дошлюбні кошти ОСОБА_2 ,оскільки належних доказів того, що саме за ці кошти була придбана квартира останній не надав.

Як вбачаться з матеріалів справи обидва з подружжя мали особисті заощадження (т.1 78-102,198,24-35), проте,судами встановлено і не заперечується сторонами, що кожний з них ще до укладання шлюбу та придбання майна, зокрема зазначеної квартири АДРЕСА_1 ( яка придбавалась ними першою серед іншого), витрачав кошти на свій розсуд, а тому однозначно стверджувати, що на час придбання квартири чоловік мав значні статки,а дружина їх взагалі не мала - підстав не має.

Є встановленим, що на час придбання сторонами трикімнатної квартира ОСОБА_1 не працювала у зв`язку з народженням дитини та її доглядом

ОСОБА_2 не надав також підтверджень тому, що його участь в придбанні квартири є більшою чим участь його колишньої дружини,з огляду на що висновки суду першої інстанції з цього приводу не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону щодо презумпції спільного майна подружжя, визначеної статтею 60 Сімейного Кодексу України.

Вирішуючи вимоги сторін щодо визначення обсягу спільного майна, апеляційний суд вважає,що ці вимоги є також підтвердженими та оправданими і щодо 30\100 частин автомобіля «Nissan «Qashqai J10», 2013 року випуску.

Як вбачається з довідки №600 від 05 вересня 2018 року виданої Міністерством внутрішніх справ територіального сервісного центру 8043 в м.Києві, за ОСОБА_1 з 02.10.2008 року значився зареєстрованим автомобіль Mitsubishi colt, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (т.1 а.с.223).

17.08. 2013 року проведено перереєстрацію автомобіля,у зв`язку з зміною ОСОБА_1 прізвища і в цей же день - 17 серпня 2013 року транспортний засіб знято з реєстрації для його подальшої реалізації, а 18.08.13 року автомобіль було продано за 8 500 дол. США,що на час його реєстрації було еквівалентно 70 000 грн.,що підтверджується товарознавчим висновком (т.1 а.221).

Згідно видаткової накладної № 534 від 22.08.2013 року ОСОБА_1 внесла до ТОВ «Кий авто холдинг» кошти в сумі 229 779 грн. за придбання автомобіля «Nissan «Qashqai J10» (т.1 ас.224), який згідно технічного паспорту вже 23.08.13 року взято на облік на її ім`я з аналогічним з належним раніше та проданим нею автомобілем Mitsubishi colt, реєстраційним державним номером НОМЕР_1 .

Таким чином, апеляційним судом достовірно встановлено, що автомобіль «Nissan «Qashqai J10», придбано сторонами під час шлюбу за кошти, з яких 30\100 є особистими ОСОБА_1 і доля цього майна кожного з них складає по 79 899,5 грн. (229 799 - 70 000=159 799:2= 79 899,5 грн.).

При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України вокремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей.

З огляду на встановлене, апеляційний суд приймає доводи ОСОБА_1 щодо відступлення від рівності часток в спільному майні подружжя,з урахуванням інтересів їх малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом з нею, на її користь та вважає за можливе відступити від рівності часток в 30\100 ч. автомобіля «Nissan «Qashqai J10» та визнати за нею право власності на зазначений автомобіль повністю.

Щодо висновків суду першої інстанції в частині поділу та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2 , п.к. 9651,апеляційний суд вважає,що рішення суду в цій частині підлягає скасування, виходячи з наступного.

Згідно пункту 2 частини першої статті І Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

У постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-899цс16 зроблено висновок, що «за положеннями ЦПК України, який набув чинності 01 вересня 2005 року (стаття 114), Закону України «Про міжнародне приватне право» (розділи III та V) спори щодо нерухомого майна розглядаються за місцем знаходження цього майна та за правом, яке має найбільший зв`язок з правочином, якщо сторони не обрали інше право до цих правовідносин».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-954/2004 (провадження № 61-19І25св18) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен був перевірити належність справи до його підсудності. Норми про розмежування компетенції судів у справах з участю іноземних громадян передбачені у міжнародних конвенціях і двосторонніх договорах України. Статтею 22 Брюссельської постанови № 44/2001 про міжнародну підсудність, виконання судових рішень у цивільних і торговельних справах передбачено виключну підсудність у справах з приводу нерухомого майна. Таким чином, за законодавством України та укладеними нею міжнародними договорами компетентними у справах з іноземним елементом визнаються суди держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно».

Зазначені висновки, застосування яких передбачено частиною четвертою статті 263 ЦПК України,викладені в Постанові Верховного Суду від 18.02.2019 року в справі № 596\820\17,провадження №61-32590св18.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що суд першої інстанції порушив виключну підсудність щодо майна,яке знаходиться поза межами України , провадження в справі в частині вирішення зазначених вимог підлягає закриттю.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення на її корить грошових коштів в сумі 260 891,20 грн. за договором позики стягнутих на користь ОСОБА_2 заочним рішенням Амур-Ніжнедніпровського суду міста Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року, апеляційний суд не вбачає підстав для їх задоволення,оскільки ОСОБА_1 не надала доказів того,що ці кошти є спільним майном подружжя .

В матеріалах справи відсутній договір позики, з якого можна було б встановити за яких умов та чиї кошти передавались в позику. В рішенні Амур-Ніжнедніпровського суду міста Дніпропетровська від 03.04.2017р., з цього приводу також нічого не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ч. 1, ч.2 ст. 89 ЦПК України).

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволення,а саме про: визнання квартири АДРЕСА_1 та 30\100 частин автомобіля «Nissan «Qashqai J10», державний знак НОМЕР_1 їх спільним майном та визнання за кожним з них права власності по 1\ 2 ч. зазначеної квартири; визнання за ОСОБА_1 права власності на автомобіль «Nissan «Qashqai J10», державний знак НОМЕР_1 .

Згідно ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є,зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи,які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права

На підставі викладеного та керуючись статями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01.12.2020 року в частині вирішення позовних вимог що стосуються однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , п.к. 9651 скасувати та в цій частині провадження в справі закрити.

В іншій частині судове рішення скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.

Позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ майна задовольнити частково.

Визнати спільним майном подружжя квартиру АДРЕСА_1 та 70/100 частин автомобіля «Nissan «Qashqai J10», державний знак НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині кожному на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «Nissan «Qashqai J10», державний знак НОМЕР_1 .

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про поділ коштів переданих за договором позики в сумі 260 891,20 грн. - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20.05. 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді: